Постанова

від 03.02.2011 по справі 2-а-5322/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5322/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни ,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Жмеринської об"єднаної державної податкової інспекції

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринська хутрова фабрика"

про : стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

24 грудня 2010 року Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області (Жмеринська ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жмеринська хутрова фабрика» (ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика», Товариство) про стягнення податкового боргу в розмірі 4978 грн 32 коп. за рахунок активів.

Зазначали, що ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України та взято на облік до Жмеринської ОДПІ як платник податків.

Станом на 17 грудня 2010 року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті:

орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 2962 грн 10 коп., з яких основний платіж - 2670 грн 11 коп., штрафні санкції - 170 грн, пеня - 121 грн 99 коп.;

податку з власників транспортних засобів в розмірі 2016 грн 22 коп., з яких основний платіж - 1872 грн 75 коп., пеня - 143 грн 47 коп.

Тобто, загальна сума податкового боргу становить 4978 грн 32 коп., з яких основний платіж - 4542 грн 86 коп., штрафні санкції - 170 грн та пеня в розмірі 265 грн 69 коп., яка виникла на підставі самостійно задекларованих відповідачем сум та в результаті застосування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства та нарахування пені.

Жмеринською ОДПІ вживались заходи щодо погашення боргу, зокрема, направлялись податкові вимоги, однак в добровільному порядку вказана сума не сплачена.

Посилаючись на те, що несплата основного платежу тягне за собою ненадходження коштів до відповідного бюджету та порушує інтереси держави у системі оподаткування, податкове повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржене, - просили стягнути з ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» 4978 грн 32 коп. податкового боргу за рахунок активів в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник Жмеринської ОДПІ - старший державний податковий інспектор з юридичної роботи ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 30) позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання 05 січня 2011 року, 21 січня 2011 року свого представника не направили, причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 29 грудня 2010 року та від 06 січня 2011 року (а.с. 35, 36).

При цьому слід зазначити, що відправлення здійснювалося за адресою, зазначеною Жмеринською ОДПІ в позовній заяві, в свідоцтві про державну реєстрацію та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно вимог частини восьмої статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення належним чином ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика»» про час і місце розгляду справи для участі повноважного представника відповідача та надав можливість для реалізації ними права на судовий захист.

Частиною сьомою статті 56 КАС України передбачено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Тому, відповідно до частини першої статті 58 КАС України керівник ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» наділений правом самостійно представляти інтереси підприємства або правом надавати доручення будь-якому працівнику для представлення інтересів відповідача в суді, але даним правом не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, відповідно до ухвали суду від 24 грудня 2010 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань відповідач не надсилав, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до свідоцтва №14868 серія А00, ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» зареєстровано виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області 06 червня 2003 року №11751200000000070 (а.с. 6).

Згідно із довідкою управління статистики у Жмеринському районі Вінницької області від 25 лютого 2010 року №196217, відповідач включений до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за основними видами діяльності (за КВЕД): виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво одягу зі шкіри; виробництво робочого одягу; виробництво хутра та виробів із хутра (а.с. 7).

Як вбачається із Статуту ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика», затвердженого зборами засновників товариства 22 лютого 2010 року та зареєстрованого 24 лютого 2010 року №11151050009000070, відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобов'язання, виступає позивачем та відповідачем в суді (а.с. 9-10).

Крім того, Товариство зареєстроване Жмеринською ОДПІ і є платником податків та зборів (обов'язкових платежів), що підтверджується довідкою від 17 грудня 2010 року (а.с. 8).

Станом на 17 грудня 2010 року у ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» рахується борг по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, що виник внаслідок несплати самостійно визначених сум податкових зобов'язань в розмірі 2670 грн 11 коп., штрафній санкції - 170 грн та пені в розмірі 121 грн 99 коп., зокрема по:

- декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №587 від 20 січня 2009 року з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями в сумі 195 грн 47 коп. (а.с. 11);

- декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №2201 від 04 лютого 2010 року з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями в сумі 208 грн 07 коп. (а.с. 12);

- податковому повідомленні-рішенні №0001321501/0 від 09 березня 2010 року по застосуванню штрафної (фінансової) санкції в розмірі 170 грн (а.с. 18).

До матеріалів справи також долучено акт перевірки ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» від 09 березня 2010 року №135, у якому встановлено, що в порушення вимог частини другої статті 14 розділу 6 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181), Товариством несвоєчасно подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, а саме 05 лютого 2010 року, тоді як строк подання розрахунку до 01 лютого 2010 року (а.с. 17).

Станом на 17 грудня 2010 року у відповідача по податку з власників транспортних засобів також рахується борг, який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум податкових зобов'язань в розмірі 1872 грн 75 коп., зокрема по:

- розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №2273 за 2009 рік на суму 1872 грн 60 коп.;

- розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №45 за 2010 рік на суму 1872 грн 60 коп. (а.с. 19-20).

Таким чином, за наявності такого боргу, несплати його в добровільному, установленому чинним законодавством порядку, Жмеринська ОДПІ звернулася про стягнення вказаних сум за рахунок активів відповідача в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, включено плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

В свою чергу податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним.

Так, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону №2535).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).

Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181), відтак, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закон №2181).

Крім того, згідно із статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII (Закон №1963), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Що стосується строків сплати податку, то статтею 5 Закону №1963 встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Обчислення податку юридичними особами здійснюється на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України (ст. 6 Закону №1963).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку заповнення і подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року №373, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за №862/6053 (Порядок), розрахунок податку складається на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені підпунктом 4.1.4 статті 4 Закону №2181 для річного звітного періоду, - протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року. За придбані протягом року транспортні засоби Розрахунок подається до органу державної податкової служби у 10-денний термін після їх реєстрації у відповідних органах. За транспортні засоби, придбані протягом року, податок сплачується перед їх реєстрацією за наступними строками сплати (кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, у якому проведена реєстрація транспортного засобу.

Податок, самостійно визначений платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку до органу державної податкової служби і не може бути оскаржений платником у адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Підпунктом 17.1.1. цього ж Закону встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Так, згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах повноважень та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) та запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.

У межах таких перевірок податкові органи, зокрема, контролюють сплату у встановлений строк орендної плати за земельні ділянки державної і колективної власності.

Як вбачається із акта перевірки №135 від 09 березня 2010 року, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» подана до Жмеринської ОДПІ не у строки, визначені законодавством. Відтак, на виконання підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, Жмеринською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001321501/0 від 09 березня 2010 року про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 170 грн.

Слід також зазначити, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.п. 16.1.1, 16.4.1 ст. 16 Закону №2181).

У виконання наведених положень Закону, як вбачається із картки особового рахунку платника, відповідачу нарахована пеня по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка відповідачем не сплачена і заборгованість по ній становить 265 грн 69 коп.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установленні строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закон №2181).

Для здійснення заходів до погашення податкового боргу, Жмеринською ОДПІ, ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» виставлені першу та другу податкові вимоги. Зокрема, від 31 березня 2009 року №1/119 на суму 180 грн 09 коп., отриману Товариством 31 березня 2009 року, про що свідчить підпис директора ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» на корінці вимоги та від 30 квітня 2009 року №2/157 на суму 661 грн 54 коп., отриману відповідачем цього ж дня, про що свідчить підпис директора Товариства (а.с. 32).

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується також і витягом із картки особового рахунку платника орендної плати з юридичних осіб (а.с. 13-16), витягом із картки особового рахунку платника податку з підприємств і організацій - власників транспортних засобів та інших самохідних машин (а.с. 21).

Таким чином, 4978 грн 32 коп. податкового боргу, в тому числі основного платежу - 4542 грн 63 коп., штрафних санкцій - 170 грн, пені - 265 грн 69 коп., які заявлені позивачем до стягнення, знайшли своє підтвердження фактичними обставинами і матеріалами справи.

Статтею 20 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) відповідно до положень пункту 5 частин другої статті 17.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб'єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб'єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень.

Майно підприємства, згідно статті 66 Господарського кодексу України, становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самому балансі підприємства.

Таким чином, стягнення суми податкової заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Підпунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості - це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №2181, активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Оскільки податковий борг ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика» в добровільному порядку не погашений, то Жмеринська ОДПІ визначила позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості шляхом звернення стягнення на активи, обґрунтувавши таку необхідність.

В свою чергу, що стосується клопотання позивача стосовно поновлення строку звернення до суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 100 КАС України наслідком пропущення строку звернення до адміністративного суду є залишення позовної заяви без розгляду, якщо суд заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку.

Так, 07 липня 2010 року Законом України "Про судоустрій та статус суддів" внесено зміни в Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема до статті 99, в якій визначено, що для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту клопотання, позивач зазначає про те, що попередня редакція КАС України передбачала річний строк звернення до адміністративного суду. А отже, внесені зміни обмежили позивача в повному обсязі захистити свої права.

Окрім наведених фактів, слід зазначити, що як зазначалось вище, спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, суд в даному випадку, вважає, що позивачем строк звернення до адміністративного суду, не пропущено, а відтак необхідності розгляду даного клопотання не має.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Натомість, враховуючи те, що вимоги Жмеринської ОДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки заявлена сума до стягнення в основному складається із сум податкових зобов'язань, які визначенні відповідачем у поданій до інспекції звітності самостійно, що свідчить про їх узгодженість, в установлений строк ці суми не сплачені, що потягло за собою виникнення податкового боргу, податкове повідомлення-рішення відповідачем у передбачений законодавством строк не оскаржене, а також враховуючи те, що Жмеринська ОДПІ має право звернутися до суду про стягнення основного боргу, штрафних (фінансових) санкцій та пені, а суд наділений повноваженнями на стягнення такої заборгованості, то суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жмеринська хутрова фабрика» (м. Жмеринка, вул. Магістральна, 67, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 32331056) в дохід місцевого бюджету Леляківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 2016 грн 22 коп. (дві тисячі шістнадцять гривень двадцять дві копійки) та в дохід Державного бюджету України податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2962 грн 10 коп. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні десять копійок) за рахунок активів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна