Постанова

від 04.05.2011 по справі 2а/0270/1508/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1508/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни ,

при секретарі судового засідання: Яковенко Дмитро Олександрович

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Ладижинського міського центру зайнятості

до : ОСОБА_2

про : стягнення 4682,85 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ладижинського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 4682,85 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2011 року за вказаним позов відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за період з 24.08.2006 року по 05.04.2007 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю, тоді як у вказаний період відповідач відносилась до категорії зайнятого населення (була зареєстрована як фізична особа - підприємець), що призвело до незаконного отримання нею допомоги по безробіттю в розмірі 4682,85 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

28.08.2006 року відповідач звернулася до Ладижинського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується відповідною заявою (а.с.7).

На підставі зазначеної вище заяви відповідачу призначено виплату допомоги по безробіттю з 24.08.2006 року по 05.04.2007 року, розмір виплати за якою склав 4682,85 грн.

26.08.2010 року позивачем проведено розслідування достовірності даних, які є підставою для надання позивачу статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

За наслідками даного розслідування складено акт №53 від 26.08.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.13), яким зафіксовано факт одночасного перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості та реєстрації як фізичної особи - підприємця.

26.08.2010 року на підставі зазначеного акту видано наказ №99 "Про відшкодування незаконно отриманих коштів", яким відповідача попереджено про необхідність повернення допомоги по безробіттю (а.с.14).

Зазначений вище наказ відповідач одержала 03.09.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).

В судовому засіданні встановлено відповідність зазначених в акті обставин фактичним обставин, наявність яких підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11-12), відповідно до якої відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості значилась в ЄДР як фізична особа-підприємець за номером 20011442445.

Як з'ясовано судом, суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідач позивачу не повернула, доказів на спростування встановлених актом перевірки обставин суду не надала.

Проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною першою статті четвертої вказаного Закону визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, в тому рахунку, виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення", держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю;

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Статтею 31 зазначеного Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця, одночасно перебувала і на обліку в центрі зайнятості, а відтак з 04.04.2008 року по 03.05.2008 року безпідставно одержувала допомогу по безробіттю.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, як з’ясовано судом, відповідачем не вжито жодних заходів спрямованих на повідомлення позивача про наявність обставин, що унеможливлюють виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно ж до ч.3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано, разом із тим, позов фактично визнано в повному обсязі.

Як встановлено судом, визнання позивачем адміністративного позову не порушує чиї-небудь права та законні інтереси та не суперечить чинному законодавству.

Згідно ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Щорса, 18, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4682,85 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 85 копійок) допомоги по безробіттю на користь Ладижинського міського центру зайнятості (вул. Процишина, 55а, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, ідентифікаційний код 23063701).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна