Рішення

від 18.10.2016 по справі 906/795/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" жовтня 2016 р. Справа № 906/795/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - дов. б/н від 26.09.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся"

про стягнення 16567,15грн (згідно заяви від 29.09.2016)

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 15876,15грн, з яких: 11170,00грн - основного боргу, 3527,63грн - пені, 1117,67грн - інфляційних нарахувань, 60,85грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати коштів за послуги транспортного експедирування згідно умов договору №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 14.07.2015.

03.10.2016 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016 та додані до неї розрахунки, згідно яких останній просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 16567,00грн, з яких: 11170,00грн - основного боргу, 3993,33грн - пені, 1072,99грн - інфляційних нарахувань і 330,68грн - 3% річних (а.с. 59-61).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18).

Суд, надавши оцінку заяві позивача про збільшення розміру позовних вимог встановив, що позивачем збільшено розмір позовних вимог у частині стягнення пені та змінено предмет позову в частині стягнення 3% річних.

Отже, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог від 29.09.2016 до розгляду по суті, оскільки останні подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір у даній справі вирішується в межах заяви про збільшення позовних вимог від 29.09.2016, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 16567,00грн, з яких: 11170,00грн - основного боргу, 3993,33грн - пені, 1072,99грн - інфляційних нарахувань і 330,68грн - 3% річних.

Позивач та його представник у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду від відповідача повернулися ухвали суду від 15.08.2016 і 29.09.2016, які були направлені останньому на адреси, вказані як у позовній заяві, так і в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 (а.с. 49-53), з відміткою поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) укладено договір №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів (далі - Договір) (а.с. 17-21).

Згідно п.1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання від свого імені, за плату і за рахунок замовника надати останньому послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, перевезення, організації та супроводження перевезення вантажів вантажним транспортом, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до цього договору, чинного законодавства.

Надання послуг транспортного експедирування вантажів здійснюється виконавцем лише на підставі окремої заявки замовника. Заявка оформлюється у письмовому вигляді (Додаток №1 до договору). Заявки є невід'ємною частиною договору (п.2.1 Договору).

Права та обов'язки сторін за даним договором викладені у Розділі 3 Договору.

Зокрема, п.3.2.2 Договору визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на оплату суми доручення, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з позначкою (підпис уповноваженої особи та печатка/штамп) вантажоодержувача про одержання вантажу.

Відповідно до п.4.2 Договору сумою договору є загальна сума вартості всіх перевезень, здійснених на протязі дії даного договору. Вартість кожного окремого перевезення вантажу узгоджується сторонами після надходження заявки.

Замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в кожній окремій заявці (п.4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторони встановили, що рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання правильно оформлених оригіналів документів: окремої заявки, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних (з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу), у разі здійснення міжнародних перевезень - міжнародних товарно-транспортних накладних (з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу), завірених оригінальною печаткою тощо.

За змістом п.9.1 Договору строк його дії встановлюється з моменту підписання до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання замовником своїх обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору транспортного експедирування.

За змістом ст.316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.929 Цивільного кодексу України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як судом зазначалося вище, п.4.4 Договору сторони встановили, що рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання правильно оформлених оригіналів документів: окремої заявки, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортних накладних (з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу), у разі здійснення міжнародних перевезень - міжнародних товарно-транспортних накладних (з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу), завірених оригінальною печаткою тощо.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з транспортного експедирування на суму 12170,00грн підтверджується наявними в матеріалах справи заявкою №Ж 1019 від 17.08.2015 (а.с. 22), актом приймання-передачі наданих послуг №137 від 17.08.2015 (а.с. 23). Тобто, позивач виконав свої зобов'язання за договором №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 14.07.2015 належним чином.

У зв'язку з цим, 30.09.2015 позивачем було направлено відповідачу оригінали документів, що підтверджується описом вкладення (а.с. 63), які останній отримав 06.10.2015, про що свідчить лист Житомирської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №31-3/13-1009 від 14.09.2016 (а.с. 45).

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 14.07.2015 зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги з транспортного експедирування належним чином не виконав, сплативши останньому 03.02.2016 лише 1000,00грн, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача від 28.09.2016 (а.с. 47).

Позивачем направлялися відповідачу претензії про сплату заборгованості за надані послуги з транспортно-експедиційних послуг від 12.01.2016 і від 31.05.2016 (а.с. 25-26, 29-30), які залишені останнім без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 14.07.2015 у сумі 11170,00грн (12170,00грн - 1000,00грн), що, в тому числі підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом звірки розрахунків від 26.09.2016 (а.с. 44).

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 11170,00грн за договором №Ж-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 14.07.2015 є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016 просить суд стягнути з відповідача 3993,33грн пені за період з 14.10.2015 по 29.09.2016 за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги з транспортного експедирування.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.3.7 Договору у разі затримки розрахунків, замовник зобов'язується оплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати, без обмеження строку нарахування.

Перевіривши наданий разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016 розрахунок позивача суми пені, суд приходить до висновку про його невірність, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок розміру пені, який склав 4361,56грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3993,33грн, тому суд задовольняє вимогу про стягнення пені саме в цьому розмірі.

Також, позивач згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016 просить суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 330,68грн - 3% річних за період з 14.10.2015 по 29.09.2016.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016, суд приходить до висновку про його неправильність, тому судом здійснено перерахунок розміру 3% річних, який склав 332,37грн.

Проте, позивач заявляє вимогу про стягнення 3% річних у сумі 330,68грн, тому суд задовольняє вимогу про стягнення річних саме в цьому розмірі.

Окрім того, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016 позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 1072,99грн.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, наданого разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.2016, суд дійшов висновку про його невірність, враховуючи наступне.

Як суд зазначив вище, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Тобто, враховуючи викладене, а також здійснену відповідачем 03.02.2016 проплату, інфляційні втрати необхідно нараховувати за періоди: листопад 2015 року-січень 2016 року (на суму боргу - 12170,00грн), лютий-серпень 2016 року (на суму боргу - 11170,00грн).

Таким чином, суд здійснює перерахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- за період листопад 2015 року-січень 2016 року:

12170,00грн (сума боргу) х 103,64% (індекс інфляції за листопад 2015 року-січень 2016 року) - 12170,00грн (сума боргу) = 442,99грн;

- за лютий-серпень 2016 року:

11170,00грн (сума боргу) х 103,60% (індекс інфляції за лютий-серпень 2016 року) - 11170,00грн (сума боргу) = 402,12грн.

Отже, сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, становить 845,11грн (442,99грн + 402,12грн). У частині стягнення 227,88грн інфляційних нарахувань (1072,99грн - 845,11грн) суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з транспортного експедирування належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги (з врахуванням заяви від 29.09.2016) про стягнення з відповідача 11170,00грн - основного боргу, 3993,33грн - пені, 330,68грн - 3% річних і 845,11грн - інфляційних нарахувань обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У частині вимог щодо стягнення з відповідача 227,88грн інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаліс-Полісся" (10025, м. Житомир, вул. Вітрука, 9-Б; ідентифікаційний код 39797058) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (12422, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 11170,00грн - боргу;

- 3993,33грн - пені;

- 845,11грн - інфляційних втрат;

- 330,68грн - 3% річних;

- 1359,05грн - судового збору.

3. У частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 227,88грн відмовити в позові.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.10.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - відповідачу за двома адресами (рек. з повід.)