Рішення

від 17.10.2016 по справі 910/15447/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/15447/16

За позовом Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана"

про стягнення 60 469, 34 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Цибульський П.П.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана" (далі -відповідач) про стягнення 60 469, 34 грн., у тому числі: 30 000, 00 грн. - основний борг, 4 152, 91 грн. - 3 % річних та 26 316, 43 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 99 від 27.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

16.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву, в якій просив суд відкласти розгляд даної справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника у черговій відпустці.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 128/2.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 та від 26.09.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 23.08.2016 та від 26.09.2016 з відмітками: «за даною адресою не розшукано».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 між Державним підприємством "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана" (далі - покупець) укладено договір № 99, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупцю товар згідно накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, товар передається покупцю частинами-партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Купівля-продаж партії товару здійснюється на підставі накладної згідно погодженого сторонами замовлення. Замовлення подається покупцем у письмовій формі шляхом заповнення бланку замовлення із зазначенням дати, найменування та асортименту товару, кількості кожного виду товару, завірене печаткою покупця та підписом відповідальної особи і передається продавцю особисто або факсимільним способом не пізніше ніж за два робочі дні до бажаної дати поставки партії товару. За згодою сторін замовлення може бути подане і з іншій формі - усно, електронною поштою, телефонограмою тощо. Змін в замовлення вносяться за згодою сторін.

Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на складі продавця на момент поставки асортименту і кількості товару. Після підписання представниками обох сторін накладної про передачу-приймання товару замовлення втрачає чинність.

Асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.5. договору, загальна вартість даного договору становить сума всіх накладних на відпуск товару.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно оплачувати продавцю вартість товару згідно розділу 4 даного договору.

У відповідності до п. 4.1. договору, покупець зобов'язується оплачувати вартість товару на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту отримання товару шляхом внесення відповідної суми коштів на банківський рахунок продавця.

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що покупець має право здійснити попередню оплату за товар, а також має право повести розрахунок за товар готівкою.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку прострочення платежу за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 106 000, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № РН-3-270003 від 27.03.2012 на суму 53 000, 00 грн., № РН-3-280002 від 28.03.2012 на суму 42 400, 00 грн. та № РН-3-280003 на суму 10 600, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 76 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 947 від 12.06.2012, № 1006 від 26.09.2012 та № 917 від 14.05.2012, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн.

13.06.2013 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 11.06.2013, в якій Державне підприємство "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" просило погасити заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн. за поставлений товар, яка отримана відповідачем 17.06.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У гарантійному листі від 10.07.2013 № 55, відповідач повідомив позивача про складний фінансовий стан та гарантував, що заборгованість буде погашена з 17 по 25 липня 2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 30 000, 00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 152, 91 грн. - 3% річних за період з 09.04.2012 по 07.07.2016 та 26 316, 43 грн. - інфляційних втрат за період з 09.04.2012 по 30.04.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 99 від 27.03.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 106 000, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.1. договору № 99 від 27.03.2012, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 30 000, 00 грн., на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 99 від 27.03.2012 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 152, 91 грн. - 3% річних за період з 09.04.2012 по 07.07.2016 та 26 316, 43 грн. - інфляційних втрат за період з 09.04.2012 по 30.04.2016.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 3 824, 38 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.04.2012 по 07.07.2016, а також сума інфляційних втрат у розмірі 26 170, 53 грн., за період з 09.04.2012 по 30.04.2016, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 128/2, ідентифікаційний код - 30928812) на користь Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (35500, Рівненська обл., м. Радивилів, вул. Волковенка, буд. 11, ідентифікаційний код - 00955791) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 26 170 (двадцять шість тисяч сто сімдесят) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 38 коп. - 3 % річних та 1 367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн. 18 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.