Рішення

від 17.10.2016 по справі 461/5101/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5101/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

секретар Станкевич Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» про стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» про стягнення заробітної плати. В обґрунтуванні позовних вимог покликається на те, що станом на 05.08.2016 року, із позивачем не проведено розрахунок з виплати заробітної плати, після скорочення його з роботи з вище вказаного підприємства, згідно Наказу №11 від 02.06.2014 року, а також не виконується Рішення Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 року «Про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (скорочення)», що підтверджено Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року.

Позивач в судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі в якій також вказує, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав зяву в якій просить залишити позов без розгляду у зв»язку з тим, що відповідач перебуває у стані припинення.

З’ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши та оцінивши надані сторонами докази суд приходить до наступного вмсновку.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Щодо прохання відповідача про залишення позову без розгляду у зв»язку з тим, що відповідач перебуває у стані припинення не підлягає до задоволенню, оскільки відповідно до п.7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо ліквідовану юридичну особу, яка була однією із сторін у справі. Враховуючи те, що підставою для закриття провадження у справі є ліквація юридичної особи а не припинення, тому в заяві відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Судом встановлено, що станом на 05.08.2016 року, із позивачем не проведено розрахунок з виплати заробітної плати, після скорочення його з роботи з вище вказаного підприємства, згідно Наказу №11 від 02.06.2014 року, а також не виконується Рішення Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 року «Про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (скорочення)», що підтверджено Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року.

Однією з вимог, є стягнення середнього розрахунку при звільненні з роботи (скорочення) за період з 17.03.2016 року по 05.08.2016 року (період з 02.06.2014 року по 16.03.2016 року врахований в Рішенні Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 року).

Згідно Ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 Ст. 509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом Статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (Постанова від 6 червня 2012 р. у Справі № 6-49цс12).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов’язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.96, Ст.102 ЦПК України, ст.ст. 31, 509, 524, 533 ЦК України, Ст.43, 44 Конституції України, Ст.116, Ст.117 КЗпП України, суд ,-

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» (м. Львів, вул. Чайковського,17, ЄДРПОУ 20780431) на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи (скорочення), за період: з 17.03.2016 року по 05.08.2016 року, в розмірі: 8996,75 гривень (вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто шість гривень, 75 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» на користь ОСОБА_1, суми коштів, втрати від інфляції, з заборгованої та не виплаченої заробітної плати за період: з 02.06.2014 року по 05.08.2016 року, в розмірі: 71822 грн.82 коп. (сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дві грн., 82 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради «Управління капітального будівництва» на користь ОСОБА_1, суми коштів - 3% річних, за період: з 02.06.2014 року по 05.08.2016 року, від заборгованої та не виплаченої заробітної плати, в розмірі: 6702грн.00коп.( шість тисяч сімсот дві гри., 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лялюк Є.Д.