Рішення

від 11.10.2016 по справі 915/985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 915/985/16

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - прокурор;

від відповідача -1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/985/16

За позовом: Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області

(вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, 55212), в інтересах держави

До відповідачів 1. Відділу освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної

адміністрації (вул. Незалежності, 104, смт. Врадіївка, Миколаївська

область, 56301)

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(вул. Леніна, 207, с.Сирове, Врадіївського району, Миколаївської

області, 56323),

про: визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 1 від 30.01.2014 року та зобов'язати повернути майно.,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації (далі - відповідач - 1), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач - 2) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди № 1 від 30.01.2014 року та зобов'язати повернути майно.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги повністю і просив суд їх задовольнити.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду спору, правом надання відзиву на позовну заяву та участі у судових засіданнях не скористалися, позов не заперечили і не спростували.

Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

Перевіркою, проведеною прокуратурою району установлено, що між відділом освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації (Орендодавцем) 30 січня 2014 року з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 ( Орендарем) укладено договір оренди №1 частини приміщення ( далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення старої будівлі Сирівської ОСОБА_4 ступенів загальною площею 137,8 квадратних метрів для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вступ орендаря у користування майном настає водночас з підписанням сторонами цього договору і акту прийому - передачі означеного майна.

Відповідно п. 10.1. Договору строк дії договору встановлений з 30.01.2014 по 31.12.2023.

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не попередить іншу сторону про бажання його припинити дія цього Договору автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором кожного наступного періоду (п. 10.5 Договору).

30.01.2014 сторони за договором, підписали акт здачі - приймання частини приміщення до Договору № 1 від 30 січня 2014 року.

Будівля старої Сирівської ЗОШ І - III ступенів облікована в основних засобах в бюджетних установах та введена в експлуатацію у 1963 році ( копія інвентарної картки додається) .

Згідно ч. 1 статті 759 ЦК України, ч. 3 статті 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи технологічно

пов'язані з навчально-виховним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"

Частина 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначає, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - обєкти освіти, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з вимогами статей 28, 29 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності; майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Згідно ст. 4 Закону України «Про загальну середню освіту» систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України «Про освіту» передбачено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Пунктом 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Проте, згідно імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

У відповідності до приписів пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Навчально-виховний процес визначений у пункті 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 за №563, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Як вбачається з пункту 1.1 Договору, майно передається в оренду для здійснення торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Умови договору оренди частини приміщення № 1 від 30.01.2014 не містять положень щодо взаємовідносин сторін укладеного договору оренди з питань навчально - виховного процесу, щодо надання учням безкоштовних чи пільгових освітніх послуг з трудового, професійного навчання, виробничої практики учнів в орендованому відповідачем приміщенні.

Як встановлено у судовому засіданні, орендар, використовує орендоване приміщення виключно в цілях своєї підприємницької діяльності, яка не пов'язана з навчально - виховним процесом та не з метою надання освітніх послуг.

Верховний Суд України у постанові від 27.05.2015 у справі № 925/1800/13 зазначив, що метою оренди приміщення в навчальному закладі є його використання за призначенням, пов'язаним з навчально - виховним процесом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2015 у справі № 913/483/15.

Враховуючи викладене, договір оренди №1 частини приміщення від 30 січня 2014 року підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання визнаного недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пунктом 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 визначено, що частиною 3 статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то одночасно з визнанням господарського договору недійсним підлягає задоволенню вимога прокурора про припинення договору лише на майбутнє.

Враховуючи наявність порушень вимог Закону України «Про освіту» і Закону України «Про загальну середню освіту», позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, господарські (судові) витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди №1 частини приміщення від 30 січня 2014 року укладений між відділом освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації (56301, вул. Незалежності, 104, смт. Врадіївка, Миколаївська область, ідентифікаційний код 02144816) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (56323, вул. Леніна, 207, с.Сирове, Врадіївського району, Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Зобов'язати фізичну особу підприємця ОСОБА_3 (56323, вул. Леніна, 207, с.Сирове, Врадіївського району, Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити з частину нежитлового приміщення старої будівлі Сирівської ОСОБА_4 ступенів на площі 137,8 квадратних метрів.

4. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації (56301, вул. Незалежності, 104, смт. Врадіївка, Миколаївська область, ідентифікаційний код 02144816) та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (56323, вул. Леніна, 207, с.Сирове, Врадіївського району, Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (розрахунковий рахунок 35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м.Києва МФО 820172) по 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім ) грн. судового збору з кожного.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано В« 17В» жовтня 2016 року

Суддя С.М.Коваль