Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/17106/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа № 910/17106/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм Експерт"

про стягнення 9 048,38 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Москаленко Ю.В. (представник за довіреністю від 07.10.2016р.);

- Климчук В.В. (представник за довіреністю від 07.10.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм Експерт" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором №07/1-09-15 поставки продукції від 07.09.2015р. в розмірі 9 048,38 грн., з яких 6 928,02 грн. сума основного боргу, 1 513,07 грн. пеня, 436,47 грн. сума інфляційних втрат та 170,82 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.10.2016р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11 жовтня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір №07/1-09-15 поставки продукції (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник протягом строку дії договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Згідно п. 1.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п. 2 ст. 266 ГК України та вважаються невід'ємними частинами даного договору.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджуються сторонами шляхом оформлення відповідної письмової заявки від покупця (п. 1.3. Договору).

Відповідно до положень п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару за ціною, що вказана у відповідній накладній не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку.

Як передбачено в п. 4.1. Договору постачання здійснюється постачальником у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», за його рахунок на адресу, що вказується покупцем в межах території України.

У відповідності до п. 4.2. Договору уповноважений представник покупця повинен прийняти товар по кількості вказаній в накладній. Перевірка по кількості підтверджується підписанням накладної на кожну відвантажену партію товару.

Згідно п. п. 9.1., 9.2. Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік. У разі якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 928,02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №--00002229 від 11.09.2015р. на вказану суму.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого представника та відтиском штампу відповідача у зазначеній вище видатковій накладній.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 2.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару повинен бути виконаний не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання накладної на партію товару, тобто до 23.10.2015р. включно, а прострочення з оплати вартості товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з наступного дня (24.10.2015р.).

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 928,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 513,07 грн. пені, 436,47 грн. інфляційних втрат та 170,82 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. Договору покупець за невиконання умов розділу 2 даного договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Судом перевірено наведений у позовних матеріалах розрахунок пені та встановлено, що позивачем невірно вказано період нарахування такої штрафної санкції (зроблено технічну помилку в кінцевій даті), а також невірно вказано облікову ставку НБУ, що діяла у відповідний період нарахування пені, а тому судом здійснено власний розрахунок пені, а саме:

1 511,63 грн. = 6 928,02 грн. (вартість товару) * 44% (подвійна облікова ставка НБУ) * 181 (період прострочення з 24.10.2015р. по 21.04.2016р.) : 365 (кількість днів у календарному році);

7,19 грн. = 6 928,02 грн. (вартість товару) * 38% (подвійна облікова ставка НБУ) * 1 (22.04.2016р. з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за 182 дні) : 366 (кількість днів у календарному році);

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення оплати вартості товару відповідачем складає 1 518,82 грн.

З огляду на заявлені позивачем вимоги в прохальній частині позовної заяви, з відповідача має бути стягнуто суму пені в розмірі 1 513,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є невірним в частині нарахування позивачем інфляційних втрат за жовтень 2015р., оскільки прострочення оплати вартості товару у відповідача виникло з 24.10.2015р., нарахування таких втрат у жовтні 2015р. з огляду на вище викладені норми є неправомірним.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за заявлений позивачем період підлягає складає 532,70 грн. (6 928,02 грн. * 102% * 100,7% * 100,9% * 99,6% * 101% * 103,5%* 100,1% * 99,8% * 99,9% - 6 928,02 грн.).

З огляду на заявлені позивачем вимоги в прохальній частині позовної заяви з відповідача має бути стягнуто суму інфляційних втрат в розмірі 436,47 грн.

Судом також перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що розмір процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 170,82 грн. за заявлений ним період є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17106/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 6 928,02 грн. суми основного боргу, 1 513,07 грн. пені, 436,47 грн. суми інфляційних втрат та 170,82 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм Експерт" (код ЄДРПОУ 38992141, адреса: 02192, м. Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 9-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" (код ЄДРПОУ 31023578, адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри буд. 9, кімн. 414) 6 928,02 грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 02 коп.) суми основного боргу, 1 513,07 грн. (одну тисячу п'ятсот тринадцять гривень 07 коп.) пені, 436,47 грн. (чотириста тридцять шість гривень 47 коп.) суми інфляційних втрат, 170,82 грн. (сто сімдесят гривень 82 коп.) 3 % річних та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2016р.

Суддя С.М. Морозов