Рішення

від 10.10.2016 по справі 914/1969/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016р. Справа№ 914/1969/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», м.Львів про: стягнення23 470,88 грн. заборгованості. Суддя Кітаєва С.Б.

За участю представників :

від позивача : ОСОБА_1 - представник ( довіреність від 18.08.2015 року);

від відповідача : не з»явився

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору :

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів до відповідача - Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», м.Львів, про стягнення 23 470,88 грн. заборгованості, з якої :13347,11 грн. основного боргу, 907,61 грн. -пені, 954,00 грн. - 3% річних, 8262,16 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 01.08.2016р. за вищевказаним позовом порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.09.2016р.

Позивач отримав ухвалу суд про порушення провадження 05.08.2016 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Ухвала не вручена відповідачу за адресою , яку зазначив позивач у позовній заяві і яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача за даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з причин «за закінченням терміну зберігання».

15.09.2016 року за вх.№36876/16 в документообігу господарського суду зареєстровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв»язку із хворобою представника позивача та неможливістю забезпечити в засідання явку іншого представника.

В судове засідання 19.09.2016 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, в частині витребовуваних судом документів вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

За наведеного, ухвалою від 19.09.2016 року суд відклав розгляд справи на 26.09.2016 року та повторно зобов»язав сторони виконати вимоги ухвали суду від 01.08.2016 року.

26.09.2016 року за вх..№38192/16 в суді зареєстровано подане стороною позивача клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: довідки про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; банківських виписок про рух коштів на рахунку відповідача; реєстрів погашення бюджетної заборгованості перед теплопостачальними організаціями області в частині наданих населенню пільг і субсидій за отримане тепло з одночасним погашенням заборгованості зазначених підприємств за спожитий природний газ перед НАК «Нафтогаз України» згідно механізму Постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р (із змінами і доповненнями); примірник акту звірки та докази скерування такого примірника акту для погодження відповідачу; довідка про стан заборгованості; рахунки на оплату за спірний період та докази їх вручення відповідачу.

В судове засідання 26.09.2016 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач. Ухвалою від 26.09.2016 року , задоволивши клопотання представника позивача (вх. №4583/16) суд продовжив строки розгляду справи на п»ятнадцять днів з 28.09.2016 року, розгляд справи відкладався на 10.10.2016р., зобов»язав позивача подати в оригіналах для огляду докази надіслання відповідачу копій позовної заяви від 25.07.2016 року з додатками та подати належно засвідчену копію списку №11430 ( фіскальний чек до списку за 25.07.2016 р.у матеріалах справи), забезпечити в судове засідання явку повноважного представника.

Відповідача повторно зобов»язано надати письмовий, мотивований відзив на позовну заяву, надати в оригіналах для огляду та в належно засвідчених копіях до справи докази в обґрунтування обставин у відзиві і ( при наявності таких) в спростування заявлених позивачем вимог; надати платіжні доручення в підтвердження перерахування позивачу коштів в погашення основного боргу - 13347,11 грн.; провести з позивачем взаємозвірку розрахунків станом на 18.07.2016 року та належно підписаний обома сторонами акт взаємозірки відповідачу подати до справи; у випадку наявності розбіжностей у розрахунках заборгованості з позивачем по основному боргу, пені, 3% річних, інфляційних нарахуваннях - подати свої контррозрахунки станом на 18.07.2016 року; надати платіжні доручення ( з відміткою банку про дату вчинення банківських операцій) в підтвердження розрахунку з позивачем за використану теплову енергію (березень 2014 року - вересень 2014 р. ); зобов»язував забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

За вх..№39555/16 зареєстровано 04.10.2016 року в документообігу господарського суду заяву позивача про долучення до матеріалів справи засвідченої копії списку №11430 надіслання поштових відправлень та фіскального чека від 25.07.2016 року а також доказів повторного скерування відповідачу копій позовної заяви від 25.07.2016 року та долучених до неї документів ( опис вкладення у цінний лист за місцезнаходженням відповідача та фіскальний чек за 27.09.2016 року в належних копіях долучено до справи. Оригінали перелічених документів представник позивача надав суду для огляду у судовому засіданні).

В судове засідання 10.10.2016 року явку повноважного представника забезпечив позивач. З підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях представник позивача заявлені вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 10.10.2016 року не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав, позовні вимоги не заперечив і не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів (ст.ст.32-34 ГПК України).

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.

Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як зазначено у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18, у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом станом на 10.10.2016 року перевірено дані про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з»ясовано, що Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», в статусі юридичної особи включено до ЄДР, місцезнаходженням є адреса: 79049, м.Львів, вул.Трильовського,4, яка відповідає адресі, зазначеній позивачем у позовній заяві та на яку останнім скеровано копії позовної заяви з документами,а судом - ухвали даної справи.

Відтак, враховуючи вищезазначене, обмеження процесуальних строків розгляду справи, встановлених нормами ст.69 ГПК України ,беручи до уваги те, що відповідач із клопотаннями, заявами до суду не звертався, доказів погашення заборгованості перед позивачем не надав, суму заборгованості ( у т.ч. , суму основного боргу - 13347,11 грн.) не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами, наявність в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено.

01.10.2003р. між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», в особі голови правління ОСОБА_2, що діє на підставі статуту ( надалі - споживач, відповідач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" в особі начальника відділу збуту ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності №17 від 04 липня 2001 року ( надалі - енергопостачальна організація, позивач у справі), укладено Договір № 3796/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади ( п.2.2 Договору).

За умовами Договору споживач теплової енергії зобов»язується, зокрема, додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку №1 до даного договору, не допускаючи їх перевищення (п.п.3.2.1 п.3.2); виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором (п.п.3.2.2 п.3.2).

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2004 року.

Договір вважається пролонгованим (п.10.4) на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

У пункті 11.1 Договору зазначено, що для постійного зв»язку з енергопостачальною організацією та узгодження всіх питань, пов»язаних з виконанням умов цього договору, споживач призначає свою відповідальну за теплове господарство особу, а саме - бухгалтера ОСОБА_4.

Договір підписаний уповноваженими особами від енергопостачальної організації та споживача, їх підписи завірені печатками енергопостачальної організації та споживача.

Сторонами оформлено та підписано Додаток №1 до договору №3796/А від 01.10.2003 р. у якому погоджено обсяги постачання теплової енергії. Додатком №2 до Договору є погоджена Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між енергопостачальною організацією і споживачем. Згідно перелічених додатків до Договору об»єктом постачання теплової енергії є житловий будинок за адресою вул.Трильовського №2 у м.Львові. Додаток №3 до Договору визначає умови припинення подачі теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджується, що 30 грудня 2013 року між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Хімік» , споживач, в особі голови правління ОСОБА_2 , що діє на підставі статуту та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» , теплопостачальна організація, в особі начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності №07 від 02 лютого 2011 р., надалі - сторони, укладено Додаткову угоду до договору №3796/А від 01 жовтня 2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді про наступне :

« 1.У зв»язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії сторони погоджуються додатки №1,2 до договору №3796/А від 01.10.2003р. про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в редакції, вказаній в додатках №1,2, які є невід»ємною частиною даної додаткової угоди і вважати зобов»язання, які випливають з даної угоди,чинними з 02 липня 2012 року.

2. Усі інші умови договору не змінені даною додатковою угодою залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов»язання»

Додатки №1,2 із внесеними Додатковою угодою від 30.12.2013 року змінами, які є її невід»ємними частинами, долучені до матеріалів справи.

Наявні у справі документи підтверджують факт реального виконання сторонами зобов»язань за Договором №3796/а від 01.10.2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді. Так, зокрема, відповідачем подавались позивачу звіти про фактичне споживання теплової енергії , доказом чого є наявні у справі копії звітів станом на 30.10.2013 р., на 10.04.14 р. Відповідач оплачував спожиту теплову енергію, що підтверджують копії банківських виписок з рахунку позивача на підтвердження поступлення від відповідача коштів; реєстри погашення бюджетної заборгованості перед теплопостачальними організаціями в частині наданих населенню пільг та субсидій. Сторони підписали Акт про включення системи теплоспоживання на опалювальний сезон 2014 /2015рр., що , в сукупності з іншими доказами у справі, свідчить як про чинність договору так і про постачання теплової енергії у період його дії.

Однак, починаючи з 01.03.2014 року та станом на 18.07.2016 року, у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем зобов»язань за договором, у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 13 347,11 грн., згідно розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви. При цьому, вартість спожитої у березні , квітні місяцях 2014 року теплової енергії складає, відповідно, 2875,84 грн. та 1158,92 грн.; вартість приєднаного теплового навантаження з березня по червень 2014 р. - 3 589,72 грн. в місяць.;з липня по вересень 2014 року - по 4373,37 грн. в місяць.

На оплату вказаних послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» виставлено рахунки №3796А-3 за березень 2014 р. на суму 6 465,56 грн.; №3796А-4 за квітень 2014 р. на суму 4 748,64 грн.; № 3796А-5 за травень 2014 р. на суму 3589,72 грн.; №3796А-6 за червень 2014р. на суму 3 589,72 грн.; №3796А-7 за липень 2014 року на суму 4 373,37 грн.; №3796А-8 за серпень 2014 р. на суму 4 373,37 грн.; №3796А-9 за вересень 2014р. на суму 4373,37 грн. Перелічені рахунки отримані у позивача відповідальною за теплове господарство особою відповідача , на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи відповідні докази.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Позивач стверджує, що поставлену протягом вказаного у розрахунку заборгованості теплову енергію в гарячій воді відповідачем оплачено частково та з порушенням строків розрахунків, визначених договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 13 347,11 грн., що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 907,61 грн. -пені, 954,00 грн. - 3% річних, 8262,16 грн. інфляційних нарахувань.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

01.10.2003р. між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», в особі голови правління ОСОБА_2, що діє на підставі статуту ( надалі - споживач, відповідач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" в особі начальника відділу збуту ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності №17 від 04 липня 2001 року ( надалі - енергопостачальна організація, позивач у справі), укладено Договір № 3796/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

01.10.2003р. між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Хімік», в особі голови правління ОСОБА_2, що діє на підставі статуту ( надалі - споживач, відповідач у справі) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" в особі начальника відділу збуту ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності №17 від 04 липня 2001 року ( надалі - енергопостачальна організація, позивач у справі), укладено Договір № 3796/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

30 грудня 2013 року між Об»єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Хімік» , споживач, та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» , теплопостачальна організація, укладено Додаткову угоду до договору №3796/А від 01 жовтня 2003 року.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що договір №3796/А від 01 жовтня 2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, підписаний повноважними представниками ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСББ «Хімік» впродовж спірного періоду припинив свою дію, є розірваним чи зміненим сторонами в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України, а відтак, що безпідставно , за рахунок відповідача нараховано до стягнення кошти за спожиту теплову енергію в гарячій воді згідно зазначеного Договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСББ «Хімік» зобов»язане здійснювати оплату за поставлену згідно договору №3796/а від 01 жовтня 2003 року теплову енергію в гарячій воді у спірному періоді, вказаному позивачем у розрахунку заборгованості. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеногоо та заявлених позовних вимог відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст.599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оцінивши в порядку ст..43 ГПК України наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 13347,11 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Враховуючи, що згідно п.6.3 Договору за спожиту теплову енергію відповідач повинен був розрахуватись до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії , то: 6465,56 грн. боргу за березень 2014 року відповідач повинен був сплатити до 25 квітня 2014 року ; 4 748,64 грн. боргу за квітень 2014 року повинен був сплатити до 25 травня 2014 року; 3589,72 грн. за травень - до 25 червня 2014 року; 3 589,72 грн. за червень - до 25 липня 2014 року; 4 373,37 грн. за липень - до 25 серпня 2014 року; 4 373,37 грн. за серпень - до 25 вересня 2014 року; 4373,37 грн. за вересень - до 25 жовтня 2014 року.

Як вбачається із банківських виписок, наданих позивачем, перераховуючи кошти відповідач посилався у призначеннях платежів на Договір № 3796А від 01.10.20003 р. та чітко визначив призначення перерахованих коштів («оплата за опалення згідно Договору №3796/А від 01.10.2003р.» ).

Пунктом 3.8 вказаної Інструкції встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995р. за №168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що зазначено у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Окрім цього, а в п.5.1 цієї Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд також звертає увагу на розяснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9).

На підставі проведеного перерахунку за визначені позивачем періоди, суд, з врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги момент виникнення прострочення боржника по кожному із фактів поставки теплової енергії за визначені періоди 2014 року, зважаючи на встановлений договором порядок здійснення розрахунків, дати фактично здійснених відповідачем оплат та суми коштів, зарахованих позивачем на оплату поставленої теплової енергії, приходить до висновку, що такі позовні вимоги підлягають до задоволення, в розмірі 954,00 грн. 3% річних та 8262,16 грн. індексу інфляції, 907,61 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1,2,4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю

2. Стягнути з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хімік» (79049, м.Львів, вул.Трильовського,4; код ЄДРПОУ 25261279) на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул.Д.Аплостола,1; кожд ЄДРПОУ 05506460) 13347,11 грн. основного боргу, 907,61 грн. пені, 954,00 грн. 3% річних, 8262,16 грн. інфляційних втрат, а також стягнути 1378,00 грн..судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 18.10.16 р.

Суддя Кітаєва С.Б.