ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 362/1925/15-ц
Провадження № 2/362/100/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області об'єднану цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вимогами, уточненими під час розгляду зазначеної цивільної справи, про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя - 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 «а», в м. Василькові, поділити між ним та відповідачем їх спільне сумісне майно, виділивши: йому 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, а відповідачеві - квартиру АДРЕСА_3, автомобіль «Фольксваген Джетта», державний № НОМЕР_1, земельні ділянки в с. Тростинка Васильківського району Київської області з кадастровими № 3221487800:03:034:0020 та № 3221487800:03:034:0021.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали у повному обсязі. Вимоги зустрічного вони не визнали, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Позивач не заперечував факту передачі відповідачеві в жовтні місяці 2013 року ? частині коштів страхового відшкодування.
Відповідач та його представник за первісним позовом вимоги заяви не визнали, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, наполягали на задоволені їх зустрічного позову про визнання за нею 1\2 частині страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією «Страхова група «Ю.Бі.Ай» відповідачеві у зв'язку з викраденням їх спільного автомобіля, а також 1\2 частині банківських вкладів, оформлених на відповідача в ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «ОСОБА_3 банк», ПАТ Банк «Русский стандарт» та ПАТ КБ «ПриватБанк», а також поділу гаражу у кооперативі «Новий», де зберігається моторний човен, придбаний у таємниці від неї, та недобудованого гаражу у кооперативі «Військовий». Проте, на доведені своїх позовних вимог, під час розгляду справи, відповідач не наполягала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що первісний та зустрічний позови до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Згідно з положеннями вимог ст.ст.1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.
У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з положень ч.ч.1 і 3 ст.61 ЦПК України, обставині, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставині, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з положень ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями зазначеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів осіб.
Крім того, положеннями ст. 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з положень ч.1 ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Положення ч.1 ст.316, ч.1 ст. 317, ст. 318, ч.1, 3, 6, 7 ст.319, 325, 328, 334, Глави 26, 379, 383, 386, 391 ЦК України та ст.ст.60, 61 СК України визнають право спільної сумісної власності подружжя на майно, яке нажите ними у шлюбі.
У відповідності до положень п.п.23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Згідно з рішенням Васильківського міськрайонного суду від 2 грудня 2014 року (справа № 362\2029\2014), шлюб між сторонами, укладений 16 листопада 2007 року, був розірваний. За судовим рішенням, зі слів відповідача за первісним позовом, з позивачем вона не перебувала у шлюбних стосунках з листопада 2013 року.
З огляду матеріалів справи вбачається, що за правовстановлюючими документами, що визнано обома сторонами, відповідачем за первісним позовом є власницею: на підставі дострокового довгострокового договору № 135 від 15 жовтня 2004 року та свідоцтва про право власності з 21 вересня 2011 року - 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 «а» в м. Василькові; з 31 травня 2013 року - 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2, з 12 квітня 2011 року автомобіля «Фольксваген Джетта», державний № НОМЕР_1, з 17 червня 2009 року земельних ділянок в с. Тростинка Васильківського району Київської області, по вул.. Волошиних, 46, площею, 0,15 га (для ведення особистого господарства) та 0, 25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель), з кадастровими № 3221487800:03:034:0020 та № 3221487800:03:034:0021,
У відповідності до договору про добровільне страхування наземних транспортних засобів № 202-32\13 від 4 червня 2013 року, угоди про врегулювання страхового випадку № 124\13 від 16 жовтня 2013 року та платіжних доручень, відповідачеві за зустрічним позовом виплачено 372000 грн. страхового відшкодування у зв'язку з викраденням його автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», державний № НОМЕР_2.
Як вбачається з розписки від 17 липня 2016 року відповідач за первісним позовом повернула громадянину ОСОБА_3 грошовий борг в розмірі 40000 грн. доларів США отриманий від останнього 29 травня 2013 року.
Таким чином, суд, з урахуванням зібраних у справі доказів, відмовляє в задоволені первісного позову, виходячи з того, що позивачем та його представником не надано жодного доказу на визнання спірної квартири в м. Василькові спільною сумісною власністю.
Від проведення відповідної будівельно-технічної експертизи, спрямованої на встановлення значного зростання вартості спірної нерухомості в порівняні з її вартістю на час придбання відповідачем та після укладення шлюбу з позивачем, заявник під час розгляду справу відмовився.
У зв'язку з наведеним, суд, у відповідності до положень ст.146 ЦПК України, вважає за можливе встановити факт ухилення позивача від участі в експертизі, без чого проведення експертизи неможливо.
Крім того, вимагаючи поділу квартир в м. Києві та м. Василькові, шляхом їх залишення у власності, відповідно, позивача та відповідача, а останній, крім того, автомобіль та дві земельні ділянки, позивач та його представник в судовому засіданні не довели таких своїх вимог та порядок визначення саме такого розміру часток прав власності сторін колишнього подружжя, при цьому фактично не виривши питання визнання спірної квартири в м. Києві, автомобіля та двох земельних ділянок їх спільним сумісним майном., що є свідченням невірно обраного способу захисту.
Крім того, дослідження правочину придбання відповідачем за первісним позовом Київської квартири та письмової розписки громадянина ОСОБА_3, вбачається, що зазначена спірна нерухомість придбана за кошти, які відповідач за первісним позовом позичила у останнього, саме, під час шлюбу із позивачем за первісним позовом, в сумі 40000 доларів США, які були повернути нею позикодавцю у липні 2016 року, що підтверджує джерело придбання відповідачкою коштів на купівлю спірної нерухомості.
Вимоги поділу земельних ділянок (право власності на які набуто у червні 1999 року), шляхом їх виділення відповідачеві є також безпідставними, оскільки, у відповідності до вимог сімейного кодексу України, положення п.5 ст.61 СК України, за якими об'єктом права спільної сумісної власності подружжя могла бути земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, діяли лише у період з 8 лютого 2011 року (Закон № 2913-УІ від 11.01.2011 року) по 17 травня 2012 року (Закон № 4766-УІ від 17.05.2012 року), тобто спірні земельні ділянки належать відповідачеві на праві особистої приватної власності.
Що стосується вимог зустрічного позову, відмовляючи в його задоволені, суд виходить з того, що під час розгляду справи позивачем та її представником, за зустрічним позовом, не було порушено питання щодо визнання коштів страхового відшкодування, банківських вкладів та гаражів спільним сумісним майном подружжя, також не був конкретно визначений, саме, розмір, в грошовому еквіваленті, належній заявниці грошової частки у вищезазначеному спільному майні подружжя (страховому відшкодуванні та банківських вкладах), крім того, залишився невизначеним порядок поділу гаражів, при відсутності надання будь-якої правовстановлюючої документації на них, тобто, в порушення вимог ст.16 ЦК України ними невірно обраний спосіб захисту порушених цивільних прав та інтересів позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, 221, 224, 223 і 294 ЦПК України, суд ,-
в и р і ш и в:
В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.
Суд | Васильківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2016 |
Оприлюднено | 24.10.2016 |
Номер документу | 62083184 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Васильківський міськрайонний суд Київської області
Корнієнко С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні