Рішення

від 04.10.2016 по справі 369/6640/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.10.2016

Справа № 369/6640/16-ц

Провадження № 2/369/3080/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

при секретарі Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа: Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 травня 2014 року помер її батько ОСОБА_4.

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок загальною площею 53,00 кв.м., житловою площею 34,30 кв.м.

За життя спадкодавець не визначив подальшу долю майна, що залишиться пі сля його смерті, тому спадкування цього майна здійснюється за законом.

Позивач зазначає, що спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця, вона та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

30.09.2014 року позивач звернулась із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за р. №1344 про прийняття спадщини і на підставі її заяви була заведена спадкова справа №486/2014 до майна померлого 24 травня 2014 року ОСОБА_4.

В цей же день, 30.09.2014 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори звернулась дочка спадкодавця ОСОБА_2 із заявою за р. 1345 про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після померлого 24 травня 2014 року ОСОБА_4, на користь позивача.

12.12.2014 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори звернувся син спадкодавця ОСОБА_3 із заявою за р. 1752 про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після померлого 24 травня 2014 року ОСОБА_4, на користь позивача.

09.07.2016 р. позивач звернулась із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за реєстровим №889 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.07.2016 року за вих.№1294/02-31, винесеної ОСОБА_5, державним нотаріусом Києво-Свягошинської районної державної нотаріальної контори, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спадкове майно, так як право власності на вищезазначену земельну ділянку не було зареєстровано за ОСОБА_4 згідно норм діючого законодавства України.

Посилаючись на вищевказані обставини позивач також зазначає, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 24.06.2007 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1528.

Відповідно до п.1 цього Договору ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку (кадастровий номер 3222480801:01:001:0021), загальною площею 0,2500 га, що розташована на території Київської області, Києво-Святошинського району, село Бузова, вулиця Леніна,6.

Згідно п.2 Договору, земельна ділянка, що продається належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №278843, виданий Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 04 травня 2005 року на підставі Договору дарування земельної ділянки від 29 грудня 2001 року за №1-2478, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010532900018. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Після укладення даного договору на 4-й сторінці Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №278843, на якому передбачено зазначати Список співвласників земельної ділянки, приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 зроблена відмітка про те, що 20 червня 2007 року за №1528 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, на користь ОСОБА_4, тобто, про перехід права власності до спадкодавця.

Крім того, на останній сторінці вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки зроблено запис завірену підписом та печаткою секретаря виконкому Бузівської сільради ОСОБА_8 про реєстрацію даного договору виконкомом Бузівської сільради в книзі реєстрації під №647 від 22.08.07р.

Позивач також зазначає, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 2016 року, посвідченого ОСОБА_5, державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, вона набула право власності на житловий будинок №6, розташований по вулиці Центральній (раніше вулиця Леніна) в селі Бузова Києво-Святошинського району Київської області, належного померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 20.06.2007 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 за реєстраційним №1525 та зареєстрованого в КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 08.02.2008 року за номером 286 в реєстровій книзі №1, відповідно до витягу №17674582 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

З якої причини спадкодавець ОСОБА_4 за життя не здійснив державну реєстрацію свого права власності на вищезазначену земельну ділянку, тоді як право власності на житловий будинок, розташований на даній земельній ділянці за ним було зареєстровано, позивачу невідомо.

Посилаючись на вищевикладене та норми закону позивач просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, в порядку спадкування за законом після смерті 24 травня 2014 року ОСОБА_4.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Представник позивача до суду подала заяву, в якій просила справу розглядати у відсутності її та позивача, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Від третьої особи Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

За письмовою згодою представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібранні в ній докази, знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 24 травня 2014 року помер батько позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК № 300543, видане виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 травня 2014 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також на розташований на даній земельній ділянці житловий будинок загальною площею 53,00 кв.м., житловою площею 34,30 кв.м.

Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: позивач ОСОБА_1 та відповідачі по даній справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Згідно спадкової справи №486/2014 до майна померлого 24 травня 2014 року ОСОБА_4, 30.09.2014 року позивач звернулась із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за р. №1344 про прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька.

Відповідно 30.09.2014 року та 12.12.2014 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори звернулись дочка спадкодавця ОСОБА_2 та син спадкодавця ОСОБА_3 із заявами про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після померлого 24 травня 2014 року ОСОБА_4, на користь позивача.

09.07.2016р. позивач звернулась із заявою до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за реєстровим №889 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.07.2016 року за вих.№1294/02-31, винесеної ОСОБА_5, державним нотаріусом Києво-Свягошинської районної державної нотаріальної контори, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спадкове майно, так як право власності на вищезазначену земельну ділянку не було зареєстровано за ОСОБА_4 згідно норм діючого законодавства України.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 2016 року, посвідченого ОСОБА_5, державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, позивач набула право власності на житловий будинок №6, розташований по вулиці Центральній (раніше вулиця Леніна) в селі Бузова Києво-Святошинського району Київської області, належного померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 20.06.2007 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 за реєстраційним №1525 та зареєстрованого в КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 08.02.2008 року за номером 286 в реєстровій книзі №1, відповідно до витягу №17674582 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що спірну земельну ділянку (кадастровий номер 3222480801:01:001:0021), загальною площею 0,2500 га, розташовану на території Київської області, Києво-Святошинського району, село Бузова, вулиця Леніна,6, спадкодавець ОСОБА_4 придбав згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 24.06.2007 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1528. На цій земельній ділянці знаходиться вищезазначений житловий будинок, право власності на який оформлене за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4

Згідно п.2 зазначеного Договору, земельна ділянка, що продається належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №278843, виданий Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 04 травня 2005 року на підставі Договору дарування земельної ділянки від 29 грудня 2001 року за №1-2478, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010532900018. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Після укладення даного договору на 4-й сторінці Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №278843, на якому передбачено зазначати Список співвласників земельної ділянки, приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_7 зроблена відмітка про те, що 20 червня 2007 року за №1528 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,2500 га, на користь ОСОБА_4, тобто, про перехід права власності до спадкодавця.

Крім того, на останній сторінці вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки зроблено запис завірену підписом та печаткою секретаря виконкому Бузівської сільради ОСОБА_8 про реєстрацію даного договору виконкомом Бузівської сільради в книзі реєстрації під №647 від 22.08.07р.

Однак, спадкодавець ОСОБА_4 за життя не здійснив державну реєстрацію свого права власності на вищезазначену земельну ділянку, що і стало підставою відмови позивачу нотаріальною конторою у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

П. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008р. №7 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Отже, до позивача, як спадкоємця за законом після смерті її батька, зокрема перейшло і право на отримання їй у власність земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, яку спадкодавець придбав 20 червня 2007 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1261, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222480801:01:001:0021, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Центральна (раніше вулиця Леніна), 6, в порядку спадкування за законом після смерті 24 травня 2014 року ОСОБА_4.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Д.Д.Усатов