Рішення

від 20.10.2016 по справі 343/2599/15-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2599/15-ц

Провадження №: 2/0343/125/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

секретаря - Оленюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просить визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0044; площею 0,0975 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0047; площею 0,0971 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0035, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування, укладеного між ним та ОСОБА_3, остання 04 квітня 2013 року подарувала йому земельну ділянку, площею 0,5000 га, в с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області. Будучи власником кількох суміжних земельних ділянок загальною площею 1,5 га, в червні 2013 року він виготовив технічну документацію щодо їх об'єднання в одну земельну ділянку, після чого виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на ряд окремих земельних ділянок згідно плану детального планування населеного пункту. Станом на даний час у його власності залишилися земельні ділянки, а саме: площею 0,1000 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0044; площею 0,0975 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0047; площею 0,0971 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0035, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області .

Право власності на дані земельні ділянки набуто ним правомірно, тобто в порядку та в спосіб, що визначені законом. Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 513.

Проте ОСОБА_2 сільська рада не визнає його право власності, стверджуючи про незаконність та протиправність укладення громадянкою ОСОБА_3 договору дарування в його користь земельної ділянки загальною площею 0,50 00 га, кадастровий номер 2622083000:02:003:0415, з огляду на те, що в сільській раді та архівних установах рішення ОСОБА_2 сільської ради про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 відсутнє, незважаючи на те, що державний акт останній був виданий тою ж таки сільською радою.

За таких обставин, відсутні підстави для відібрання у нього законно набутих земельних ділянок, оскільки, відповідно до чинного законодавства, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 просила розгляд справи проводити у відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини, та доповнила суду, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 року в задоволенні вимог ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки і договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування їх реєстрації відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.05.2016 року рішення Долинського районного суду від 09.02.2016 року залишено без змін. Отже, жодних порушень закону при укладенні договору дарування земельної ділянки, площею 0,5000 га, від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 від 04.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_6, допущено не було. При посвідченні даного договору нотаріус все перевірила і у випадку сумнівів цей договір не був би посвідчений. Законодавство не передбачає обов'язок обдаровуваного перевіряти правомірність володіння земельною ділянкою дарувальником, оскільки це входить в компетенцію нотаріуса. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки і у відповідності до закону реалізував своє право на продаж частини цієї ділянки. Тому просила позов задоволити та визнати за позивачем право власності на земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0044; площею 0,0975 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0047; площею 0,0971 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0035, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в особі сільського голови ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги не визнала, пояснивши, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000108, зареєстрований 10.06.1996 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 5-12-2/000108 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050187, зареєстрований 08.11.2002 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 434 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію. Оскільки договір дарування, укладений 04.04.2013 року між ОСОБА_3 та позивачем, договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є похідними від незаконного державного акту І-ІФ № 050187, зареєстрованого 08.11.2002 року за № 434, тому вони також повинні бути визнані недійсними, а їх реєстрація скасованою. Оскільки земельна ділянка була незаконно приватизована, тобто вибула з комунальної власності сільської ради протиправно, без її волі, тому не може бути узаконена на підставі недійсних договорів дарування та купівлі-продажу. В останнє судове засідання представник відповідача не з'явилася, однак звернулася до суду з заявою про закінчення розгляду справи за відсутності представника відповідача, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до вимог ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 2 ст.126 даного Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну длянку за такою угодою.

З копії договору дарування земельної ділянки від 04.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 513, встановлено, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1, а останній прийняв в дар земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області. Розмір земельної ділянки, що була предметом договору, становить 0,5000 га. Земельна ділянка належала дарувальнику ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ІФ № 050187, виданого на підставі рішення ОСОБА_2 сільської ради від 19 квітня 1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 434 від 08 листопада 2002 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки: площею 0,0975 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0047; площею 0,0971 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0035, площею 0,1000 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0044 , з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 441345, САЕ № 441256 та САЕ № 441344 відповідно.

У ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 даного Кодексу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2016 року визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000108, зареєстрований 10.06.1996 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 5-12-2/000108 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050187, зареєстрований 08.11.2002 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 434 на ім'я ОСОБА_3 та скасовано його реєстрацію. Однак в задоволенні вимог ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування реєстрації договору дарування земельної ділянки, площею 0,5000 га, від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 від 04.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 513, визнання недійсними та скасування реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок: площею 0,10 га, від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 286 та земельної ділянки, площею 0,10 га, від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 від 17.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 360, відмовлено, у зв'язку з неправильним обранням ОСОБА_2 сільською радою способу захисту свого порушеного права. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 року залишено без змін.

За положеннями ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до вимог ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Пунктом 11 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати свої права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем та його представником не доведено та не підтверджено доказами ті обставини, на які вони посилаються в обґрунтування позовних вимог, а саме не доведено факт порушення, невизнання чи оспорення прав позивача, що відповідно спростовує твердження останнього про невизнання ОСОБА_2 сільською радою його права власності на земельні ділянки.

Аналізуючи вищенаведене та встановленні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність дійсного спору між сторонами, а саме між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 сільською радою Долинського району Івано-Франківської області , оскільки предметом та обов'язком доведення для позивача є факт порушення його прав відповідачем, оскільки порушені права позивача можуть бути поновлені лише особами, які допустили таке порушення, отже суб'єктний склад сторін у справі повинен бути повним, тому суд вважає за необхідним у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року,ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст.1, 3, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.316, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.125, 126, 152 Земельного кодексу України, п.11 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст.ст.213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: