Рішення

від 18.10.2016 по справі 903/619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 р. Справа № 903/619/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ХлібВ»

до Волинського обласного санаторію матері і дитини В«ТуріяВ»

про стягнення 34139грн. 07коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: . ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2016р.

від відповідача: н/з

Позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ТОВ "Хліб" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача- Волинського обласного санаторію матері і дитини В«ТуріяВ» 34139,07грн., з них: 27114,28грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору №ДГ-8 на постачання хлібобулочних виробів від 15.06.2015р., 4159,66грн. пені, 2092,72грн. інфляційних втрат та 772,41грн. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно укладеного договору поставки №ДГ-8 від 15.06.2016р., відповідач протягом 2015р зобов'язувався здійснювати поставку хлібобулочних виробів в асортименті, кількості і в терміни у відповідності до замовлення покупця, а покупець - Волинський санаторій матері і дитини "Турія" зобов'язувався проводити оплату одержаного товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням готівки в касу продавця незалежно від результатів своєї господарської діяльності та кількості реалізованої продукції. Згідно пункту 3 Договору за згодою Сторін встановлено відстрочку платежу не більше 10 календарних днів з моменту одержання товару. Однак відповідачем не виконано договірні умови та зобов'язання в частині проведення розрахунків у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду докази часткових проплат відповідачем (банківські виписки).

Відповідач двічі в судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) суду не надав, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4500701051545.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

15.06.2015р. між позивачем - ТОВ В«ХлібВ» та відповідачем- Волинським обласним санаторієм матері і дитини В«ТуріяВ» був укладений договір на постачання хлібобулочних виробів № ДТ-8.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач (постачальник) протягом 2015 року зобов'язувався здійснювати поставку хлібобулочних виробів в асортименті, кількості і в терміни у відповідності до замовлення відповідача (покупця), а відповідач (покупець) зобов'язувався проводити оплату одержаного товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (постачальника) або внесенням готівки в касу продавця незалежно від результатів своєї господарської діяльності та кількості реалізованої продукції.

Відповідно до п. 3 договору сторонами встановлено відстрочку платежу не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання товару.

За період з 17.06.2015р. по 21.10.2015р. позивачем поставлено відповідачу хлібобулочні вироби на загальну суму 48813 грн. 15 коп., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, в порушення умов договору (п. 3) відповідач не виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків. Покупцем проведено частково розрахунок за поставлену продукцію в сумі 21698,87 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015р.

Таким чином, розмір неоплаченої вартості поставленого товару за період серпень-жовтень 2015 року склав 27114 грн. 28 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу претензію від 26.05.2016р. з вимогою погашення заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 27114 грн. 28 коп.

Дана претензія залишена боржником без відповіді та належного реагування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормою статті 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27144грн. 28коп., не погашена, не оспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов пункту 3 Договору №ДГ-8 від 15 червня 2015 року, з врахуванням вимог статті 231, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 258 Цивільного Кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за порушення строків оплати відповідачу нараховано пеню, яка за період з 27.08.2015р. по 31.04.2016р. (за кожен день прострочення згідно умов Договору) склала 4159 грн. 66 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 4159грн. 66коп. пені за період з 27.08.2015р. по 31.04.2016р., 2092грн. 72коп. інфляційних втрат за період вересень 2015р. - липень 2016р. та 772грн. 41коп. - 3% річних за період з 12.07.2015р. по 25.08.2016р., які є підставні та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Волинського обласного санаторію матері і дитини В«ТуріяВ» (45060, Волинська обл., Ковельський р-н., с. Зелена, код ЄДРПОУ 13366151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ХлібВ» (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 120, код ЄДРПОУ 20144801) 34139грн. 07коп. (з них: 27114,28грн. заборгованості, 4159грн. 66коп. пені, 772грн. 41коп. - 3% річних, 2092грн. 72коп. інфляційних втрат), а також 1378грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 20.10.2016р.

Суддя О. Г. Слободян