Рішення
від 26.09.2016 по справі 910/13697/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016№910/13697/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет»

до Приватного підприємства «С.В. Транс»

про стягнення 26 236, 15 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Євтушенко Б.Є. за довіреністю від 31.12.2015 р.;

від відповідача: Писаненко М.Л. за довіреністю від 01.09.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «С.В.Транс» (далі - відповідач) про стягнення 26 236,15 грн., з яких 21 600,00 грн. основного боргу, 3 418,23 грн. пені, 260,98 грн. 3% річних, 956,94 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір, на підставі якого позивачем були надані послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів відповідача, які останнім в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13697/16, її розгляд призначено на 17.08.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

12.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2016 надав відзив на позовну заяву № 76 від 12.09.2016, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки послуг зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів позивачем надано не було у зв'язку із закриттям магазину у місті Сімферополь після анексії Автономної Республіки Крим. Також відповідач зазначає, що він не отримував від позивача рахунок на оплату ні на юридичну адресу, ні на фактичну адресу, ні по електронній пошті, у зв'язку з чим відповідач не мав фізичної можливості подати вмотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт та оплати рахунку. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надані в повному обсязі докази направлення на адресу відповідача рахунку на оплату, а саме квитанції поштового відділення про оплату відправлення та зворотного повідомлення, як доказу отримання відповідачем кореспонденції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.09.2016.

В судовому засіданні 26.09.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2016 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 26.09.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про торговельне співробітництво (надання послуг) №У3358 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів Замовника та маркетингові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги.

Одним із видів послуг, які позивач зобов'язався надати відповідачу, є послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів замовника (п. 2.2.4. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору факт належного надання послуг за даним Договором підтверджується актом, підписаним повноважними представниками сторін, у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 3.3.5. Договору вартість послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів замовника згідно п. 2.2.4. визначається наступним чином: 18 000,00 грн. без урахування ПДВ на кожну нову торгівельну точку, де надаються послуги. Виконавець проводить розрахунок вартості послуги з розширення збуту товарів, що поставляються замовником, складає Акт та передає його замовнику після початку надання послуг виконавцем в кожній новій торговельній точці, в якій здійснюється таке розширення.

Пунктом 3.7. Договору передбачено порядок приймання послуг: Акт по всім наданим послугам надається виконавцем замовнику щоквартально до 15 числа місяця, наступного після закінчення відповідного кварталу, у якому було надано послуги, окрім актів, визначених в п. 3.3.3., які надаються щомісячно, п. 3.3.5. та п. 3.1.8. даного Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. Акти повинні містити перелік та обсяг послуг, наданих виконавцем замовнику протягом відповідного кварталу (звітний квартал), вартість кожного виду наданих у цьому кварталі послуг та їх загальну вартість, що підлягає сплаті замовником (п. 3.8. Договору).

За умовами п. 3.6. Договору розрахунки за належним чином надані послуги виконавця здійснюються замовником не пізніше 15 календарних днів з моменту надання виконавцем замовнику рахунку-фактури за надані послуги. Рахунок-фактура складається виконавцем на основі Акту, наданого згідно з п. 3.7. цього Договору і підписаного сторонами. Рахунок-фактура повинен містити реквізити Договору та Акту, на основі якого його було складено.

На виконання умов Договору позивач склав Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 11400581 від 06.03.2014 р. про надання відповідачу послуг зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів замовника згідно з п. 3.3.5. Договору надання послуг на суму 21 600,00 грн., податкову накладну № 859 від 06.03.2014 р. та рахунок на оплату № 11400581 від 06.03.2014, які направив відповідачу для підписання 02.02.2016.

Відповідно до п. 3.7. Договору Замовник зобов'язаний підписати акт і повернути виконавцю підписаний екземпляр виконавця не пізніше 5 календарних днів з моменту його надання виконавцем або надати в письмовому вигляді вмотивовану відмову. Якщо вмотивована відмова не надана виконавцю протягом 5 календарних днів, послуги вважаються прийнятими, а Акт підписаним.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази в підтвердження надання відповідачем письмової вмотивованої відмови від підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 11400581 від 06.03.2014 про надання відповідачу послуг зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів замовника згідно з п. 3.3.5. Договору надання послуг на суму 21 600,00 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що надані позивачем послуги вважаються прийнятими, а Акт підписаним з боку відповідача в розумінні п. 3.7. Договору.

Доводи відповідача в частині того, що він не отримував від позивача рахунок на оплату ні на юридичну, ні на фактичну адресу, ні по електронній пошті, у зв'язку з чим він не мав фізичної можливості подати вмотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт та оплати рахунку, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а описом вкладення зі штрихкодовим ідентифікатором 0531623471700, зі змісту якого вбачається, що 02.02.2016 позивачем на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А було направлено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 11400581 від 06.03.2014, податкову накладну № 859 від 06.03.2014 та рахунок на оплату № 11400581 від 06.03.2014.

Доводи відповідача в частині того, що позивачем до матеріалів справи не надано в повному обсязі доказів направлення на адресу відповідача рахунку на оплату, а саме квитанції поштового відділення про оплату відправлення та зворотного повідомлення, як доказу отримання відповідачем кореспонденції, не спростовують наведених вище висновків суду.

Так, відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Враховуючи те, що позивачем надано опис вкладення зі штрихкодовим ідентифікатором 0531623471700 встановленої форми, на якому працівник поштового зв'язку розписався, з проставленням календарного штемпеля і зазначенням правильної адреси відповідача і найменуванням вкладення - Акти виконаних робіт (наданих послуг) № 11400581 від 06.03.2014 (в 2-х екземплярах на 2-х арк.), податкова накладна № 859 від 06.03.2014 (на 1 арк.), рахунок на оплату № 11400581 від 06.03.2014 (на 1 арк.), суд вважає, що такий документ може вважатись належним доказом направлення позивачу вищезазначених документів.

При цьому, суд зазначає, що не лише квитанція поштового відділення про оплату відправлення та зворотне повідомлення може бути належним доказом направлення стороні поштового відправлення.

Інші документи (в даному випадку опис вкладення), які відповідають встановленій законодавством формі та містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, не можна відхиляти в якості належного доказу поштового відправлення.

Отже, позивачем надані суду належні докази в підтвердження направлення відповідачу для підписання спірного Акту виконаних робіт та рахунку для оплати. Натомість, відповідачем не надано суду доказів неодержання ним вказаних документів (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).

Крім того, суд зазначає, що на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідну податкову накладну № 859 від 06.03.2014 р., у зв'язку з чим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною господарською операцією відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Зазначені вище обставини в їх сукупності свідчать про те, що відповідач прийняв надані послуги, а його доводи щодо ненадання позивачем послуг не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Оскільки заборгованість в сумі 21 600,00 грн. відповідачем оплачена не була, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 3.6. Договору розрахунки за належним чином надані послуги виконавця здійснюються замовником не пізніше 15 календарних днів з моменту надання виконавцем замовнику рахунку-фактури за надані послуги.

Як встановлено судом вище, 02.02.2016 позивач направив на адресу відповідача, в тому числі, рахунок № 11400581 від 06.03.2014 на суму 21 600,00 грн. для оплати вартості наданих послуг в сумі 21 600,00 грн., що підтверджується описом вкладення зі штрихкодовим ідентифікатором 0531623471700.

Пунктом 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р. (які діяли на час здійснення позивачем поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0531623471700 відповідачу) передбачені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаного Наказу, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи зазначене, та з огляду на те, що рахунок для оплату № 11400581 від 06.03.2014 був наданий позивачем до пересилання в об'єкті поштового зв'язку 02.02.2016, днем отримання рахунку відповідачем слід вважати 05.02.2016.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Приймаючи до уваги вищевказані приписи чинного законодавства, початок перебігу встановленого п. 3.6. Договору строку на оплату наданих позивачем послуг розпочався 06.02.2016, та з урахуванням того, що останній день цього строку - 20.02.2016 припадає на вихідний день (субота), відповідач повинен був виконати взяті на себе за Договором зобов'язання та здійснити оплату наданого позивачем рахунку у строк до 22.02.2016 включно.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 21 600,00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені в сумі 3 418,23 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення частинах. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За умовами пункту 6.4. Договору за порушення строків проведення оплати, визначених цим Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3 418,23 грн. за період з 20.02.2016 по 15.07.2016, суд вважає його арифметично невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він здійснений позивачем з 20.02.2016 р., тобто без урахування приписів ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких передбачений п. 3.6. Договору строк на оплату відповідачем наданих послуг спливає 22.02.2016 р., і лише з 23.02.2016 р. у позивача виникає право на нарахування пені.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 23.02.2016 по 15.07.2016 складає 3 340,33 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 260,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 22 556,94 грн., суд відзначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як на тому наголошено у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 956,94 грн. за період з лютого по червень 2016 року, та встановлено, що він є арифметично невірним та таким, що не повність відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки під час їх розрахунку позивачем не було враховано приписи п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в частині того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з березня по червень 2016 року складає 950,40 грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 260,98 грн. за період з 20.02.2016 по 15.07.2016, суд вважає його арифметично вірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки як і розрахунок пені, здійснений позивачем без урахування приписів ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 23.02.2016 по 15.07.2016 складає 254,95 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг і жодних доказів в підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин відповідачем суду надано не було, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «С.В.Транс» (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А; код ЄДРПОУ 32373295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 15-А; код ЄДРПОУ 35442481) основний борг в сумі 21 600 (двадцять одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., 3 340 (три тисячі триста сорок) грн. 33 коп. пені, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 95 коп. 3% річних, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 25 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 10.10.2016

Суддя М.Є. Літвінова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення26.09.2016
Оприлюднено25.10.2016
Номер документу62118888
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/13697/16

Рішення від 26.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 12.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 17.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні