Рішення

від 11.10.2016 по справі 914/1957/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016р. Справа № 914/1957/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства В«За ЗамкомВ» , м.Львів

про стягнення 44 614,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №14-167 від 11.06.2014р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 13.09.2016р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства В«За ЗамкомВ» про стягнення 44 614,77 грн., з яких 42 844,85 грн. - інфляційні втрати та 1 769,92 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 29.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.08.2016р. Ухвалою суду від 30.08.2016р. розгляд справи відкладено на 13.09.2016р. Ухвалою суду від 13.09.2016р. розгляд справи відкладено на 27.09.2016р. Ухвалою суду від 27.09.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи 11.10.2016р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№40564/16 від 11.10.2016р.), в якому надав додаткові пояснення по суті спору та долучив ряд документів в обґрунтування своїх позовних вимог. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві (вх.№37198/16) на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив

28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець) та ОСОБА_1 комунальним підприємством В«За ЗамкомВ» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2870-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 105,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив протягом січня - квітня 2013р., а також протягом жовтня - грудня 2013р. природний газ на загальну суму 95 686,81 грн. Розрахунок спожитого природного газу за вказаний природній газ міститься в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору неналежним чином виконав свій обов'язок щодо здійснення оплати за поставлений йому позивачем природний газ.

Отже керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 42 844,85 грн. - інфляційних втрат та 1 769,92 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2012р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2870-ТЕ-21, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Факт поставки відповідачу природного газу за період з січня - квітня 2013р., а також жовтня - грудня 2013р. на суму 95 686,81 грн. встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2015р. у справі №914/346/15 за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства В«За замкомВ» про стягнення 103 282,58 грн. Вказане рішення господарського суду Львівської області залишене без змін постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. у справі №914/346/15.

Частиною 3 ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Із матеріалів поданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що відповідачу нараховано:

- за зобов'язаннями січня 2013р.: 2 396,82 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по березень 2015р.) та 86,94 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 25.03.2015р.);

- за зобов'язаннями лютого 2013р.: 7 224,42 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р.) та 218,99 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 21.04.2015р.);

- за зобов'язаннями березня 2013р.: 9 044,09 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р.) та 239,19 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 30.04.2015р.);

- за зобов'язаннями квітня 2013р.: 5 983,50 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по травень 2015р.) та 166,14 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 25.05.2015р.);

- за зобов'язаннями жовтня 2013р.: 1 861,31 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по травень 2015р.) та 54,19 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 25.05.2015р.);

- за зобов'язаннями листопада 2013р.: 6 493,11 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по квітень 2016р.) та 279,43 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 13.04.2016р.);

- за зобов'язаннями грудня 2013р.: 9 841,60 грн. - інфляційних втрат (нараховані за період з жовтня 2014р. по червень 2016р.) та 725,05 грн. - 3% річних (нараховані за період з 28.10.2014р. по 13.04.2016р.).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Із розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу, включаючи в кожен наступний період нарахування, суму інфляційного збільшення, що була нарахована в попередніх періодах. Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат виходячи лише із суми боргу, який існував у період за який нараховуються інфляційні втрати.

Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 42 844,85 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 32 785,28 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 769,92 грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок заборгованості, враховуючи положення про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу , за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 1 763,34 грн. - 3% річних.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №4005582 від 19.07.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до вимог ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 067,09 грн., оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства В«За замкомВ» (79024, м.Львів, вул.Зустрічна, 1, код ЄДРПОУ 20822342) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 32 785,28 грн. - інфляційних втрат, 1 763,34 грн. - 3% річних та 1 067,09 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.10.2016р.

Суддя Петрашко М.М.