Рішення

від 12.10.2016 по справі 922/2273/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р.Справа № 922/2273/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Хотенець П.В.

судді: Кухар Н.М. , Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі 1. Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків, 2. Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ, 3. Харківського обласного управління водних ресурсів, м. Харків, 4. Балаклійського міжрайонного управління водного господарства, м. Балаклія до 1. Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, м. Балаклія , 2. Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Андріївка про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок за участю представників сторін:

прокурора - Чирик В.Г., посвідчення № 036688 від 11.12.2015 року

позивачів - 1. не з*явився, 2. не з*явився, 3. ОСОБА_3, дов. № 22 від 21.04.2016 року, 4. ОСОБА_1, дов. від 11.03.2016 року

відповідачів - 1. ОСОБА_4, дов. № 01-43/2590 від 19.07.2016 року, 2. ОСОБА_2, особисто

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації "Про передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди" від 17 листопада 2003 року № 368; визнання недійсним договору оренди земельних ділянок водного фонду, укладеного 26 грудня 2003 року між Балаклійською районною державною адміністрацією та Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, зареєстрований в Балаклійському РВ ХРФ ДП "ДЗК" 23 березня 2004 року за № 231 та № 94 та про повернення відповідачем - Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 земельних ділянок, загальною площею 108,3898 га., які використовуються на підставі договору оренди від 26 грудня 2003 року у віддання держави.

Прокурор у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник першого позивача у судове засідання не з*явився, у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник другого позивача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Державного агентства водних ресурсів України, яке суд приймає та задовольняє. У наданому письмовому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третього позивача у судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник четвертого позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Другий відповідач у судовому засіданні та у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників третього, четвертого позивачів, першого та другого відповідачів колегією суддів встановлено наступне.

На підставі листа Балаклійської районної державної адміністрації № 01-10/4163 від 12 листопада 2003 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічного звіту земельної ділянки водного фонду загальною площею 91,31 га, в тому числі під водою 42,78 га., під прибережною захисною смугою 48,53 га., яка розташована на території Шевелівської сільської ради Балаклійського району, для передачі в користування для рибогосподарських потреб.

Розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації № 367 від 17 листопада 2003 року затверджено вищевказаний технічний звіт та надано ОСОБА_2 в тимчасове користування на умовах оренди, терміном на 50 років, земельні ділянки водного фонду, загальною площею 108,3898 га., розташовані за межами населених пунктів на території Шевелівської та Асіївської сільських рад Балаклійського району Харківської області, для рибогосподарських потреб.

26 грудня 2003 року на виконання розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації № 367 від 17 листопада 2003 року між Балаклійською районною державною адміністрацією та Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок водного фонду для риборозведення, який нотаріально посвідчений 26 лютого 2003 року за №2474, а також зареєстрований в Балаклійському РВ ХРФ ДП "ДЗК", про що в Книгах реєстрації договорів оренди земель Асіївської та Шевелівської сільських рад Балаклійського району 23 березня 2004 року внесено записи за №231 та №94.

Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору нормативно-грошова оцінка спірних земельних ділянок складає 502 431.31 грн.

Разом з цим встановлено, що розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації № 102 від 11 квітня 2003 року Балаклійському управлінню зрошувальних систем Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства (правонаступник - Балаклійське міжрайонне управління водного господарства) передано у постійне користування земельні ділянки водного фонду (Шевелівське водосховище) загальною площею 108,3898 га. (кадастрові номери №6320287401:03:000:0386 та №6320280400:06:000:0084), розташовані за межами населених пунктів на території Шевелівської та Асіївської сільських рад Балаклійського району, для ведення водного господарства, у тому числі догляду за вказаним водним об'єктом, прибережною захисною смугою тощо.

На підставі вищевказаного розпорядження Балаклійському управлінню зрошувальних систем Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства 27 травня 2003 року видано державний акт на право постійного користування вищевказаними земельними ділянками серії II-XР №000353, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №7.

Крім того, меліоративна система Шевелівського водосховища, а саме: водосховище, землі водного фонду під водосховищем, прибережна захисна смуга та гідротехнічна споруда (земляна дамба) перебуває на балансі Балаклійського МУВГ.

Таким чином Балаклійське міжрайонне управління водного господарства оформило право постійного користування спірних земельних ділянок раніше ніж Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічного звіту.

Згідно частини 5 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населенних пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідно до частини 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5 та 9 цієї статті.

Матеріали справи свідчать про те, що усупереч вимогам чинного законодавства Балаклійською районною державною адміністрацією, за відсутності згоди Балаклійського міжрайонного управління водного господарства та припинення його права постійного землекористування, незаконно вилучено спірні земельні ділянки у постійного землекористувача та передано їх у користуванні на умовах оренди Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2.

Факт відведення земельних ділянок у користування на умовах оренди Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні Балаклійського міжрайонного управління водного господарства підтверджується топографо-геодезичною зйомкою спірних земельних ділянок, проведеною у червні 2015 року землевпорядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_4" на виконання запиту прокуратури Балаклійського району.

Так, відповідно до планово-картографічних матеріалів вищевказаної топографо-геодезичної зйомки земельні ділянки, площею 108,3898 га., які перебувають в оренді Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, майже повністю знаходяться у межах земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Балаклійського міжрайонного управління водного господарства.

Статтями 116 та 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання. вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою: виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення. ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів тації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно частини 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до інформації Балаклійського міжрайонного управління водного господарства № 296 від 07 травня 2015 року жодних погоджень на вилучення земельних ділянок під Шевелівським водосховищем, прибережною захисною смугою, гідротехнічними спорудами та передачі їх відповідачу не надавалось.

Однак, в порушення вищевказаних вимог законодавства, проект відведення щодо вилучення спірних земельних ділянок із постійного користування та передачі їх в оренду не розроблявся, компетентними органами не розглядався та не погоджувався, рішенням відповідного органу виконавчої влади не затверджувався.

Таким чином, головою Балаклійської районної державної адміністрації прийнято оскаржуване розпорядження №368 від 17 оистопада 2003 року, яким фактично вилучено земельну ділянку у постійного користувача (Балаклійського міжрайонного управління водного господарства) та надано у користування Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2.

Згідно частин 3 та 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населенних пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною 7 цієї статті; будівництва об*єктів, пов*язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі, тощо).

Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постіне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населенних пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 3 та 7 цієї статті.

Поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожніми.

Зокрема, поняття "водне господарство" визначене у Концепції розвитку водного господарства України, затвердженій постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року № 1390-XIV, а саме: це - галузь, завданням, якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсів, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Водночас, поняття "рибне господарство" визначено пунктом 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства в здвйснення рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1192 від 28 вересня 1996 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого - це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Таким чином, у законодавстві поняття "водне господарство" та "рибне господарство" різняться за змістом, а тому передбачають різні види господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, частини 6 статті 149 Земельного кодексу України, питання щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні за межами населених пунктів та надання їх у користування для всіх потреб, у тому числі для рибогосподарських потреб, відноситься виключно до повноважень обласної державної адміністрації.

Згідно вимог статті 85 Водного кодексу України та пункту 4 Декрету Кабінету Міністрів України №26-92 від 31 грудня 1992 року (норми якого діяли на момент укладення спірного договору), водосховища і водогосподарські канали комплексного значення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди відносяться до Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається.

Аналогічна заборона діє на цей час та встановлена частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 51 Водного кодексу України.

Відповідно до водогосподарського паспорту Шевелівського водосховища, зазначене водосховище має комплексне призначення та використовується для зрошення і обводнення, рибництва, промислового водопостачання тощо.

Таким чином, Балаклійська районна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження № 68 від 17 листопада 2003 року щодо передачі Суб*єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 в тимчасове користування спірних земель, діяла також усупереч вимог пункту 4 Декрету Кабінету Міністрів України №26-92 від 31 грудня 1992 року.

Згідно статті 211 Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 373 Цивільного кодексу України, статті 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (статті14 Конституції України).

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи імісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, незаконними, неефективними за очікуваними чи фактичними ркзультатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє гіравочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року №9 суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду визнання правочину недійсним.

Поряд з цим, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути терпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того. чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Пунктом 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти госпоподарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно частини 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 12 цього кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об’єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною 4 цієї статті.

Не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, посилання відповідачів на те, що прокурором невиконано вимог, щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, у зв*язку з наступним.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України зазначено, що прокурор звертається до господарського суду з позовом в інтересах держави, самостійно визначаючи та обґрунтовуючи у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза державним інтересам.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, яка відповідно до статті 122 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України є розпорядником земель водного фонду, являється незаконне розпорядження Балаклійською районною державною адміністрацією земельними ділянками водного фонду, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.

Крім того, відповідно до Положення про Балаклійське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 119 від 20 березня 2012 року Балаклійське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління Держводагентства України.

Відповідно до пунктів 1.3. 2.2.3. 2.2.11, 3.2.1 Положення про Балаклійське міжрайонне управління водного господарства Балаклійське УМВГ від імені Держводагентства України уповноважене та зобов'язане здійснювати експлуатацію (догляд. ремонт), раціональне використання та збереження закріпленого за ним майна, що належить йому на праві оперативного управління, об’єктів виробничого та іншого призначення, що знаходяться на балансі ОСОБА_5.

Згідно пунктів 4.2. 4.6 Положення про Балаклійське міжрайонне управління водного господарства, Балаклійське УМВГ в установленому закодавством України порядку здійснює користування відведеною йому землею. ОСОБА_5 є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Відчуження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за ОСОБА_5, здійснюється з дозволу Держводагентства, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.3. Положення про Харківське обласне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Держводагентства № 166 від 12 вересня 2011 року, Харківське обласне управління водних ресурсів у межах свої повноважень забезпечує на території Харківської області вирішення питань щодо експлуатації меліоративних систем, використання, збереження та відтворення водних ресурсів, меліорації земель, вирішує в установленому порядку разом з органами виконавчої влади та іншими організаціями питання забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами, здійснює від імені Держводагентства виробничі функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об’єктами, що перебувають у державній власності.

Згідно пунктів 1, 7 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 20 серпня 2014 року Держводагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України Держводагентство здійснює управління об*єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Таким чином, Держводагентство є розпорядником спірного державного майна, тобто меліоративної системи Шевелівського водосховища, а саме: водосховище, землі водного під водосховищем, прибережна захисна смуга та гідротехнічна споруда (дамба).

З огляду на те, що Держводагентство України, Харківське обласне управління водних ресурсів та Балаклійське міжрайонне управління водного господарства, уповноважені державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання водних ресурсів, які перебувають під охороною держави і є об’єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку вони є також позивачами у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини та матеріали справи, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства водних ресурсів України, Харківського обласного управління водних ресурсів, Балаклійського міжрайонного управління водного господарства, оскільки матеріалами справи належним чином доведено порушення інтересів держави та факт неналежного захисту інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат колегія суддів керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 215, 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статтями 116, 118, 122, 149, 211 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації "Про передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди" від 17 листопада 2003 року № 368.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок водного фонду, укладений 26 грудня 2003 року між Балаклійською районною державною адміністрацією та Суб*єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, зареєстрований в Балаклійському РВ ХРФ ДП "ДЗК" 23 березня 2004 року за № 231 та № 94.

Зобов*язати Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, загальною площею 108,3898 га., які використовуються на підставі договору оренди від 26 грудня 2003 року у віддання держави.

Стягнути з Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, код ЄДРПОУ 04059484) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5146,23 грн. судового збору.

Стягнути з Суб*єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (64220, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5146,23 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8