Ухвала

від 19.10.2016 по справі 816/1005/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 р.Справа № 816/1005/16 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-НОВАТОР" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року по справі № 816/1005/16 за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-НОВАТОР" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-НОВАТОР", в якому просив суд стягнути податковий борг на загальну суму 139 428, 63 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02 серпня 2016 року №вх.13292/16) (а.с. 46).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року задоволено позов (а.с. 67-70).

Стягнуто з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Новатор" (код ЄДРПОУ 34957758) заборгованість:

- по податку на додану вартість у розмірі 18 974 гривні 70 копійок на р/р31111029700008, одержувач: УК у м. Кременчуці /м.Кременчук/ 14010100, код одержувача:37965850, банк одержувача: ГУ ДКС України у Полтавській області, МФО 831019;

- по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 120 453 гривні 93 копійки на р/р 3110318700008, одержувач: УК у м.Кременчуці /м.Кременчук/ 11021000, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 80-83). Апелянт зазначає, що податковий орган передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з розрахункових рахунків підприємства, тому як не було дотримано процедури до стягнення коштів, не було здійснено заходів щодо податкової застави, не накладався арешт. Апелянт вважає, що лише при відсутності майна у підприємства, за рахунок якого може здійснюватися погашення податкового боргу, податковий орган може звернутися до суду з вимогами про стягнення коштів. Вважає, що відсутні належні докази направлення до ТОВ «БК-Новатор» податкової вимоги від 08.02.2016 року.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Через канцелярію суду, від Відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилаючись на картку рахунку - 6416 за 2016 рік вказує, що станом на дату призначення справи до розгляду Товариством частково погашено податковий борг з податку на прибуток на загальну суму 90000 грн., тому просять врахувати зазначені обставини. Також надіслали клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з перебуванням їх представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами без участі сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась. Жодного доказу, який би вказував на неможливість прибути в судове засідання будь-яких інших уповноважених осіб підприємства не представлено суду, як і не надано доказів відкомандирування, перебування представника відповідача у іншому судовому процесі, неможливості направити до суду іншого представника, або безпосередньо з'явитися самому керівнику підприємства.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Новатор" (код ЄДРПОУ 34957758) зареєстровано як юридична особа 12 лютого 2007 року, номер запису 1 585 102 0000 005263 та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ (а.с. 8-9).

Відповідно до наданої Кременчуцькою ОДПІ довідки від 17 червня 2016 року №13997/10 (а.с. 10) у відповідача відкриті розрахункові рахунки:

- МФО 351005, АТ "УкрСиббанк", номер рахунку 26005181706001, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 14 серпня 2008 року, - МФО 351005, АТ "УкрСиббанк", номер рахунку 26006181706000, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 07 травня 2008 року, - МФО 899998, Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку 37517000112182, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 24 грудня 2014 року, - МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку 26048054607029, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 13 березня 2015 року, - МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку 26004054616270, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 13 березня 2015 року, - МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку 26058054610909, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 13 березня 2015 року, - МФО 313849, АКБ "Індустріалбанк", номер рахунку 26002010003582, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття 22 червня 2015 року.

Як слідує з матеріалів справи за відповідачем числиться заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 18974,70 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 120453,93 грн. (а.с. 48-49, 51-59).

Вищевказана заборгованість виникла з наступних підстав.

25 лютого 2016 року ТОВ "БК-Новатор" подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, у якій самостійно визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду в розмірі 180477 грн. (а.с. 12).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, 17 грудня 2016 року Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ "БК-Новатор" за жовтень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт №205/16-03-15-01/34957758 (а.с. 13), за висновками якого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 136872 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2016 року №0000431501 (а.с. 15), яким до відповідача за платежем податок на додану вартість застосовані штрафні санкції в розмірі 18974,70 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2016 року №0000431501 направлено на адресу відповідача та отримане представником останнього, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15 зворотній бік).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Доказів оскарження вищевказаного рішення в адміністративному чи судовому порядку сторонами не надано.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд виходе з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, сума грошового зобов'язання у розмірі 139428,63 грн. правомірно віднесено позивачем до складу податкового боргу відповідача.

Згідно положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на виконання вищезазначених норм відповідачу направлено податкову вимогу форми "Ю" від 08 лютого 2016 року №346-23/60 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 18974,70 грн., яка вручена представнику за довіреністю ТОВ "БК-Новатор", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

Доводи апелянта про відсутність належних доказів про отримання Товариством податкової вимоги від 08.02.2016 року є неспроможними та безпідставними, з огляду на положення п.59.1 ст.59 та п.58.3 ст.58 ПК України, якою встановлено, що податкове повідомлення-рішення (в даному випадку це правило відноситься в тому числі до податкової вимоги) вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. В даному випадку податковим органом дотримано наведені вимоги законодавства.

Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано, а судом не встановлено.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Також, підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Щодо тверджень апелянта про те, що стягнення коштів з розрахункових рахунків підприємства, є передчасним, тому як не було здійснено заходів щодо податкової застави, що податковий орган може вимагати накладення арешту на кошти платника податку лише після виникнення податкового боргу та встановлення ним наявності умов, визначених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку контролюючий орган звернувся до суду в порядку пункту 20.1.34 Податкового кодексу України, а саме щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Тобто, чинним законодавством контролюючому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Щодо необхідності перед таким зверненням, вчинити дії та дотриматися процедури забезпечення боргу податковою заставою, шляхом накладання арешту є безпідставними. Як податкова застава, так і процедура адміністративного арешту є лише способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Законодавчо не встановлена обмеженість для податкового органу на звернення з позовом до суду про стягнення податкового боргу з рахункових рахунків, від дотримання відповідних способів забезпечення податкового боргу шляхом податкової застави або адміністративного арешту.

В той же час, навпаки, положеннями пункту 95.1 статті 95 ПК України чітко визначений обов'язок податкового органу здійснити за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, що узгоджується з приписами п.п.20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України

Тобто, законодавчо обумовлена правова можливість на звернення до суду з відповідними вимогами, без вчинення, як попередніх заходів, забезпечення виконання обов'язку з боку платника податків по сплаті податкового боргу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ТОВ "БК-Новатор" про стягнення боргу підлягають задоволенню.

Щодо наданих додаткових пояснень з приводу часткового погашення податкового боргу з податку на прибуток станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини, жодним чином не впливають на постанову суду першої інстанції, тому як зазначені обставини, при доведеності належними доказами про таку часткову оплату, може бути наслідком зменшення суми заборгованості внаслідок такого добровільного виконання по сплаті коштів. На законність ухваленої постанови такі обставини, що виникли після її прийняття не впливають.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-НОВАТОР" - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року по адміністративній справі № 816/1005/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.