Ухвала

від 05.10.2016 по справі 18/254 а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/36324/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №18/254А (29774/10/9104) за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.07.2010 позовні вимоги Державного підприємства «Львіввугілля» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі від 26.06.2007 №000342231/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 2125550,50грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2010 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 04.07.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 01.07.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 за №723/174.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сокальському районі здійснено виїзну планову документальну перевірку щодо дотримання Державним підприємством «Львіввугілля» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2006.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 , підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що слугувало підставою для складення:

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сокальському районі складено акт від 09.11.2006 №778/23-1/323232256 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2006 №001061231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4251101,00грн. за основним платежем та в сумі 1677739,30грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23.11.2006 № 001062231/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1487054,00грн. за основним платежем та в сумі 743527,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23.11.2006 №001066240/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8786192,83грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової інспекції у Сокальському районі від 26.01.2007 №726/231 скарга позивача залишена без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2007 №001061231/1, №001062231/1 та №001066240/1.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 03.04.2007 №6306/10/25-0051349 скаргу позивача задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення від 29.01.2007 №001061231/1 та №001062231/1 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007 №001066240/1 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 76161,10грн. З метою доведення до платника нових строків погашення податкових зобов'язань відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2007 №001061231/2, №001062231/2 та №001066240/2. Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2007 №000342231/2 про збільшення штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в загальній сумі 2573361,70грн., в тому числі в сумі 447811,20грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; в сумі 2125550,50грн. відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 20.06.2007 №6028/6/25-0115 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 10.04.2007 №001061231/2, №001062231/2, №001066240/2 та №000342231/2 залишено без задоволення, і зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2007 №001061231/3, №001062231/3, №001066240/3 та №000342231/3.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі від 26.06.2007 №000342231/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 2125550,50грн., суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення-рішення у вказаній частині є протиправним, оскільки порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами платника злочину щодо ухилення від сплати податків не є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі від 26.06.2007 №000342231/3 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2125550,50грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що платником податків задекларовано недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України .

Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що сукупними умовами для сплати додатково до штрафів, визначених пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафу, є:

1) наявність однієї із обставин:

- декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах;

- засудження платника податків (посадової особи платника податків) за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

2) наявність підстав для накладення штрафів, визначених п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону (за певні порушення податкового законодавства);

3) наявність самого факту накладення штрафів, визначених п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону (за певні порушення податкового законодавства).

Враховуючи викладене, за наявності факту декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, за умови накладення на такого платника штрафів з підстав, визначених п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону за певні порушення податкового законодавства, такий платник додатково сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до примітки до статті 212 Кримінального кодексу України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з пунктом 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо норми відповідних законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 Закону).

Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на перехідний період установлено такі розміри податкової соціальної пільги:

- у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;

- у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;

- у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Таким чином, враховуючи встановлені розміри мінімальної заробітної плати на 2004 - 2007 роки, податкова соціальна пільга:

- у 2004 році становила 30,75грн.;

- у 2005 році становила 65,50грн.;

- у 2006 році становила 175,00грн.;

- у 2007 році становила 200,00грн.

Таким чином, під великим розміром коштів у розумінні підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід розуміти у період 2004 року - 92250,00грн. (30,75грн. х 3000), а у період 2006 року - 525000,00грн. (175,00грн. х 3000).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2007 №001061231/3 позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4251101,00грн., в тому числі: в сумі 2012045,00грн. за 2004 рік та в сумі 2239056,00грн. за І квартал 2006 року.

Таким чином, позивачем було занижено податкові зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток за 2004 та 2006 роки на загальну суму 4251101,00грн., що становить заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у великих розмірах у розумінні підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, декларування позивачем недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, у сукупності із обставинами щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безумовною підставою додаткової сплати позивачем штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати згідно з підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2007 №000342231/3 підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 2125550,50грн. визначено підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; а в акті перевірки зроблено посилання як на порушення кримінальної справи, так і на заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, що не може свідчити про зміну податковим органом підстав для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомленням-рішенням від 26.06.2007 №000342231/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 2125550,50грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №18/254А (29774/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

В.П. Юрченко