Постанова

від 11.11.2011 по справі 2а/0270/4425/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4425/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича ,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : приватного підприємства "Фірма "Дуумвірат"

про : стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Фірма "Дуумвірат" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 5494,12 грн. та пеню в сумі 270,60 грн.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. В наданих суду письмових запереченнях просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову та розгляд справи провести без участі відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас, згідно положень пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384, роботодавцями щороку складається звіт форми № 10-ПІ, в якому, зокрема, відображаються дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

При цьому, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаної Інструкції у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подавався звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на товаристві становить 17 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особу.

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року, відповідачем в поданому звіті не вірно розрахована та у рядку 06 не вірно відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати і сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбувалось порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у кількості 1 робочого місця.

Частиною 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються суб’єктами господарювання самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Оскільки відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив у строк встановлений Законом адміністративно-господарські санкції в сумі 5494,12 грн., останньому нараховано пеню в сумі 270,60 грн.

Як вбачається з заперечень відповідача, протягом 2010 року підприємством направлялися на адресу Бершадського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Однак, жодного разу Бершадським РЦЗ та іншими органами державної влади, на яких покладено функції захисту прав інвалідів, на підприємство не були направлені інваліди для працевлаштування.

Відповідно до абз. 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності "3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З даної норми Закону вбачається, що звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Фірма "Дуумвірат", в порушення вимог вищевказаних норм Закону, подало лише 9 звітів форми 3-ПН за 2010 рік до центру зайнятості, а відтак суд вважає, що останнім здійснені не всі залежні від нього заходи стосовно недопущення правопорушення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відносно відповідача наявні.

Згідно ч. 8 ст. 20 цього Закону спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).

За сукупність наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Фірма "Дуумвірат" (вул. Пархоменка, 24, м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 13325689, р/р 26006265104, ПАТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: держбюджет Бершадський район, р/р 31219230700041, код ЄДРПОУ 34701172, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 5494,12 грн. та пеню в розмірі 270,60 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

З оригіналом вірно:

Суддя:

Секретар:

11.11.2011