Постанова

від 03.10.2011 по справі 2а/0270/1539/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/1539/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни ,

при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2- представники за довіреністю

відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4- представники за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Агровіта - В"

до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : скасування податкового повідомлення - рішення №0001622330 від 21.03.2011 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Агровіта - В" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення №0001622330 від 21.03.2011 року.

Ухвалою від 01.04.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 21.03.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення №0001622330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 236 735 грн. Дане податкове повідомлення - рішення №0001622330 винесено на підставі проведеної документальної невиїзної перевірки ПП "Агровіта - В" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 236 735 грн. за вересень 2010 року, на рахунок платника у банку, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.08.2010 року по 01.09.2010 року із складанням акту №874/2330/35110894 від 18.03.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки ПП "Агровіта-ВВ" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.04.2010 року по 01.01.2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 01.09.2010 року". Вищезазначене податкове повідомлення - рішення позивач вважає неправомірним та просить суд скасувати.

Ухвалою від 19.05.2011 року зупинено провадження у справі на підставі того, що в проваджені Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 2а/0270/1540/11 за позовом Приватного підприємства "Агровіта - В" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення №0001612330 від 21.03.2011 року. Дане податкового повідомлення - рішення №0001612330 від 21.03.2011 року, прийнятого на підставі акту перевірки №874/2330/35110894 від 18.03.2011 року, а саме того акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0001622330 від 21.03.2011 року. Оскільки обидва податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі одного акту перевірки, з одного виду податку та за один перевіряємий період, провадження у адміністративні справі №2а/0270/1539/11 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а/0270/1540/11.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.0.2011 року у справі №2а/0270/1540/11 за позовом Приватного підприємства "Агровіта - В" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення рішення №0001612330 від 21.03.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.0.2011 року - без змін.

З урахуванням зазначеного, 29.08.2011 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву в повному обсязі, просили суд її задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях, а саме, що ПП Агровіта-В»неправомірно сформовано податковий кредит по ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в різних податкових періодах, але отриманих платником в поточному звітному періоді, оскільки в останнього не було належного документального підтвердження такого запізнення, що є порушенням вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість". Крім того, представник податкової інспекції зазначив, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому скасуванню не підлягає, як і адміністративний позов задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали у справі, судом встановлено наступне.

ПП «Агровіта-В»зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 24 травня 2007 року та здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №643115 (а.с. 35).

Відповідно до статті 10 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агрвіта-В»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 квітня 2010 року по 01 січня 2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в періоді з 01 серпня 2010 року по 01 вересня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 813/2330/35110894 від 14 березня 2011 року (а.с. 7-28), яким встановлено порушення ПП «Агровіта-В»підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки від 14 березня 2011 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року №0001622330, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236735 грн. (а.с. 6).

Як було зазначено представниками відповідача, виявлені в ході проведеної перевірки порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" полягають в тому, що ПП «Агровіта -В»при формуванні суми податкового кредиту використано рядок 16.4 податкової декларації з ПДВ «інші випадки»для відображення податкових накладних, які виписано у попередніх податкових періодах, не врахувавши підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів робіт, послуг. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбачено жодних причин для можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Тобто, позивач, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у будь-якому з попередніх періодів, мав би формувати його без затримки, оскільки продавець зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну вчасно, а у разі відмови у її наданні чи затримці дії такого постачальника можуть бути оскаржені до податкового органу, чого позивачем зроблено не було.

Натомість у разі затримки отримання позивачем податкової накладної від постачальника, як вважає ДПІ у м. Вінниці, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку -покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (Порядок №88), лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

На думку суду, також необхідно враховувати положення статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносини) про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Отже, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону №2181).

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Отже, подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Окрім того, Законом також прямо не передбачено, якими засобами та доказами платник податків має підтвердити реальну затримку податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту по деклараціях за квітень - грудень 2010 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані. Підтвердженням отримання податкових накладних із запізненням є Журнал реєстрації вхідних податкових накладних ПП «Агровіта-В»з зафіксованими датами їх отримання, копії витягів якого додані до матеріалів справи.

Також, слід врахувати, що Державна податкова адміністрація України в листі № 24259/7/16-1517-26 від 04 листопада 2009 року «Відображення у податковій декларації з ПДВ податкових накладних, які були виписані у попередніх періодах»роз'яснила, що відображення у податковій звітності податкових накладних, отриманих із запізненням має здійснюватися шляхом відображення їх у рядку 16.4 «Інші випадки»податкової декларації з податку на додану вартість. Такий підхід до відображення податкових накладних є вигідним для платників податків, оскільки відображення податкових накладних, отриманих із запізненням, в декларації не є виправленням допущеної раніше помилки, відтак, у рядку 16.4 декларації можна показати додаткові накладні не за один, а за кілька періодів.

Таким чином, жодних порушень Закону України «Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту в даному випадку позивач не допустив.

Під час з'ясування обставин у справі, судом встановлено, що за результатами проведеної у позивача перевірки складено акт від 14 березня 2011 року, помилково складений акт від 16 березня 2011 року, висновки якого податкової інспекцією не враховані та акт від 18 березня 2011 року на підставі якого власне винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, судом з'ясовано, що акт від 18 березня 2011 року фактично є доповненням, додатком до акту від 14 березня 2011 року, а оскільки даний акт старшим державним податковим ревізором інспектором Гоцою А.О. складався вперше та помилково не вказано правильна назва. У зв'язку з цим, ДПІ у м. Вінниці в самому податковому повідомленні-рішенні неправильно зазначено номер акту на підставі якого встановлені порушення.

Таким чином, з огляду на викладене по першому питанню суд знаходить висновки перевірки, а в подальшому і заперечення ДПІ у м. Вінниці безпідставними.

Що ж стосується посилань ДПІ у м. Вінниці на необхідність встановлення надмірної сплати ПДВ до бюджету, то суд їх визнати обґрунтованими не може з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» (Закон) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, викладеними як в акті перевірки так і в письмових запереченнях, усних поясненнях представника в судовому засіданні, що оскаржуване рішення ДПІ у м. Вінниці є правомірними, оскільки преревіряючим при проведені перевірки та прийняті органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Таким чином, в силу пункт 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов"язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекцій м. Вінниці № НОМЕР_1 від 21 березня 2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агровіта-В" (вул. Порика, 31/12, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 35110894) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна

03.10.2011