Рішення

від 06.09.2016 по справі 760/3226/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/2820/16

Справа №760/3226/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерГрандКапітал+» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором фінансового (майнового) лізингу № 805298 від 12.09.2015 кошти та неустойку у загальній сумі 118 898,00 грн. у зв'язку з розірванням договору, укладеного поза торговельним або офісним приміщенням відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2015 позивач уклав з відповідачем договір майнового фінансового лізингу №805298.

Позивач вказав, що перед підписанням договору ним було сплачено 53800 грн. на рахунок ТОВ «ІнтерГрандКапітал+» з призначенням платежу : «сплата вартості фінансування згідно договору №805298».

Пояснив, що у розділі договору 18 «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» лізингодавцем зазначено «Лізингова компанія ТОВ «ІГК+», надалі - код ЄДРПОУ, банківські реквізити, адреса та телефон, підпис представника та печатка ТОВ «ІГК+». Однак, згідно даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за кодом ЄДРПОУ 31232558, який значиться у договорі та на печатці, якою він завірений, а також за адресою - м. Київ, вул. Фрунзе, 82 значиться ТОВ «ІнтерГрандКапітал+» (ТОВ «ІГК+»). Таким чином, відповідачем по справі є саме ТОВ «ІнтерГрандКапітал+», скорочено ТОВ «ІГК+», а не Лізингова компанія ТОВ «ІГК+», яка зазначена в договорі.

Вказав, що у преамбулі договору зазначено лізингодавця - «Лізингова компанія ТОВ «ІГК+» в особі ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 88 від 29 січня 2015 року.

Пояснив, що вищевказаний договір укладений у м. Харкові, згідно вказаного договору юридичною адресою ТОВ «ІГК+» є вул. Фрунзе, 82 у м. Києві, отже договір було укладено поза місцем реєстрації відповідача, а відтак поза його офісним приміщенням. Вказав, що згідно довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про наявність філій або представництв ТОВ «ІГК+» не зареєстровано.

Зазначено, що 22.09.2015 позивач в межах 14-денного строку, передбаченого ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» направив відповідачеві заяву про розірвання договору та повернення сплачених коштів, проте дана вимога була проігнорована відповідачем, коштів повернуто не було.

Позивач вказав, що у зв'язку з неповерненням коштів, з відповідача на його користь за період прострочення з 22.10.2015 по 19.02.2016 підлягає стягненню неустойка у розмірі 1% - 65098 грн.

На підставі вищевикладеного з посиланням на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів» , позивач звернувся до суду та просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах позовної заяви міститься вимога про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судові засідання 04.07.2016 та 06.09.2016 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України та статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Судом встановлено, що 12 вересня 2015 року у місті Харкові між Лізинговою компанією ТОВ «ІГК+» (лізингодавець) в особі ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 88 від 29 січня 2015 року, та ОСОБА_1 (лізингоодержувачем) укладено договір майнового лізингу №805298 (а.с. 4-15), за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору, предметом лізингу визначено автомобіль Honda Accord 2.4AT Elegance (білий), 2013 р.в., вартістю 269 000 грн. У договорі зазначена юридична адреса Лізингової компанії ТОВ «ІГК+»: м. Київ, вул. Фрунзе, 82.

Вбачається, що позивач сплатив передбачену договором вартість фінансування у розмірі 53800 грн. на рахунок ТОВ «ІнтерГрандКапітал+» з призначенням платежу: «сплата вартості фінансування згідно договору №805298», підтверджується копією квитанції №28 від 12.09.2015 (а.с. 19).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором фінансового (майнового) лізингу № 805298 від 12.09.2015 кошти та неустойку у загальній сумі 118 898,00 грн. у зв'язку з розірванням договору, укладеного поза торговельним або офісним приміщенням відповідача, з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно витягу з ЄДРПОУ №21350307 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГАРНДКАПІТАЛ+» - м. Київ, вул. Фрунзе, 82, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи відсутні (а.с. 24-28).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця.

Згідно п. 6 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» офісне приміщення - будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його структурний підрозділ, або представництво.

Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» торговельне приміщення - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару.

Отже, договір майнового лізингу №805298 було укладено у м. Харкові, поза місцем реєстрації відповідача, а відтак - поза торгівельного або офісного приміщення.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2015 позивач, керуючись ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», в межах 14-денного строку направив на адресу ТОВ «ІнтерГрандКапітал+» вимогу про повернення сплачених коштів у зв'язку із розірванням договору майнового (фінансового) лізингу №805298 від 12.09.2015 (а.с. 29, 30).

Підтверджень, що відповідачем передано повернуто сплачені позивачем кошти суду не надано, своє право спростувати вищевказану інформацію в судовому засіданні відповідачем використано не було.

Виходячи з вищенаведеного, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню сплачені ним кошти - вартість фінансування в сумі 53800 грн.

Щодо стягнення неустойки з підстав передбачених ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

Згідно ч. 9 цієї ж статті якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

За змістом цієї норми неустойка виплачується у разі затримки більше ніж на один місяць повернення сплаченої суми грошей за продукцію.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідач зобов'язаний виплатити на його користь неустойку за період з 22 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року включно, з обрахунку, що вартість вартість фінансування за договором становить 53800 грн., кількість днів затримки повернення коштів становить 121 день, де:

( 53800 грн. / 100% ) * 121 день = 65 098 грн.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 118 898,00 грн. = 53800 грн. + 65098 грн.

Ст. 16 ЦК України закріплює право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що відповідач, як зазначено судом вище, своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, не було пояснено ймовірних причин його невинуватості, суд, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ті обставини, які викладені позивачами в обґрунтування своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними і допустимим доказами, які не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з урахуванням вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 1188, 98 грн.

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерГрандКапітал+» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового (майнового) лізингу № 805298 від 12.09.2015 кошти та неустойку у загальній сумі 118 898,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень) у зв'язку з розірванням договору, укладеного поза торговельним або офісним приміщенням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерГрандКапітал+».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерГрандКапітал+» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1188, 98 грн. (одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень дев'яносто вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова