Ухвала

від 18.10.2016 по справі 368/1832/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1832/15-ц Головуючий у І інстанції Орел А.С. Провадження № 22-ц/780/3218/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 58 18.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Білоконь О.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 8 850 грн., витрачені позивачем на встановлення підсобної будівлі - колодязю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами мала місце усна домовленість щодо проживання позивача у будинку по вул. Клавдії Смілкової, 44 у с. Кадомка Кагарлицького району Київської області, який належить відповідачу на праві власності . ОСОБА_2, проживаючи у будинку, підтримувала його в чистоті, сплачувала комунальні послуги та за згодою власника покращувала його стан. Восени за усною згодою ОСОБА_3 позивач розпочала облаштування будинкової території за власні кошти, а саме побудувала колодязь, придбавши необхідні для цього матеріали та здійснивши оплату особам, які виконували роботи по встановленню колодязя.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив права позивача на відшкодування фінансових витрат на будівництво, а також проігнорував постанову Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_4, який помер 13 січня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 листопада 2007 року, виданого державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, реєстр. № 1-3734.

Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво в указаній частці, складається з жилого будинку, що знаходиться у с. Кадомка по вулиці Смілкової К. під номером 44 Кагарлицького району Київської області, що належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кадомською сільською радою 25 лютого 1991 року. Будинок цегляний, розмір жилої площі 42,0 кв.м., загальна площа 60,1 кв.м.. До будинку примикає: погріб Б, кухня Г, сарай Д, убиральня д1, гараж Н, сарай н1, огорожа h, ворота h1, вимощення t.

На 1/2 частину спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_6.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації 21 грудня 2007 року на домоволодіння за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка, вул. Смілкової К., буд. 44, власником 1/2 частки є ОСОБА_3.

Рішенням Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 червня 2015 року № 1 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222284001:01:307:0007, яка розташована в с. Кадомка, вул. К.Смілкової, 44.

Згідно наданих ОСОБА_2 товарних чеків від 12 жовтня 2016 року та від 19 жовтня 2016 року ФОП ОСОБА_7 вартість кілець колодязних 16 шт. становить 2 880 грн., роботи - 2 880 грн., всього 5 760 грн., вартість кілець колодязних 5 шт. становить 900 грн., роботи - 900 грн., всього 1 800 грн.

Згідно розписки ОСОБА_8, мешканець с. Кадомка, дійсно працював 19 жовтня 2012 року підсобником у копанні криниці. Сума оплати була 100 гривень на день. Криниця копалась в с. Кадомка по вул. Клавдії Смілкової, буд. 44.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що між сторонами мала місце домовленість про спорудження колодязя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України право власності на землю набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником ? частини будинку, в якому проживала позивач. ОСОБА_2 не є власником житлового будинку та земельної ділянки, а тому не має права без згоди власниками вчиняти з ними будь-які дії, в тому числі будувати на земельній ділянці колодязь. Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що відповідач надавала їй згоду на будівництво колодязя, та діями ОСОБА_3 було порушено права позивача.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункт 4 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року.

Так, у абзацах 4, 5 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» зазначено, що інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству , вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК України обов'язок.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є стягнення витрат, понесених на будівництво колодязя, а не відшкодування затрат на будівництво житлового будинку чи підсобних будівель, приміщень, і ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника частини житлового будинку. Таким чином, постанова пленуму № 7, на яку посилається позивач, не може бути застосована до спірних правовідносин .

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Іванова І.В.

ОСОБА_9