Рішення

від 12.10.2016 по справі 910/11169/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/11169/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" До 1) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" Треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Приватне підприємство "ЛОГ-АС" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" Простягнення 75 698,67 грн. Суддя Андреїшина І.О.

Представники:

Від позивачаГалатенко Є.Є. за довіреністю від 18.03.2016 № 873 Від відповідача-1Кравченко Р.Ю. за довіреністю від 01.01.2016 № 1 Від відповідача-2не з'явився Від третьої особи-1не з'явився Від третьої особи -2 не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" 51 927,41 грн. та відповідно 23 771,26 грн. майнової шкоди, що її зазнавав позивач внаслідок сплати страхового відшкодування за договором страхування відповідальності експедитора від 18.02.2015 № 312.994039396.20173, укладеним з Приватним акціонерним товариством "ЛОГ-АС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11169/16 за вказаними позовними вимогами, залучено до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "ЛОГ-АС" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга", розгляд справи призначено на 27.07.2016, зобов'язано та третіх осіб сторін надати суду певні документи.

04.07.2016 позивачем було подано до суду документи на виконання вимог ухвали від 17.06.2016.

11.07.2016 відповідачем-2 заявлено до суду клопотання з додатками про залучення відповідачем Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".

19.07.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" судом було отримано клопотання про розгляд справи за відсутності представника та письмові пояснення по суті спору з додатками.

У судовому засіданні 27.07.2016 судом було відхилено клопотання відповідача-2 про залучення відповідача, прийнято від відповідача-1 відзив на позовну заяву та відкладено розгляд справи на 22.08.2016 через нез'явлення до суду представників неприбулих учасників судового процесу.

11.08.2016 до суду надійшли письмові заперечення позивача на відзив, а 12.08.2016 - клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 22.08.2016 судом здійснено перехід до розгляду спору по суті, заслухано пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача-1, досліджено фактичні дані, на які посилаються сторони, задоволено клопотання представників сторін про продовження строків вирішення спору та відкладено розгляд справи на 07.09.2016 зважаючи на необхідність витребування доказів, необхідних для встановлення істини у спорі.

31.08.2016 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності представника.

06.09.2016 судом отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" клопотання про розгляд справи за відсутності представника та письмові пояснення по суті спору з додатками.

Станом на час розгляду справи від Приватного підприємства "ЛОГ-АС" до суду надійшли письмові пояснення з вміщеним у них клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 07.09.2016 судом було отримано від позивача та відповідача-1 письмові пояснення, а також докази у справі від позивача та сумісне клопотання представників сторін про продовження строків вирішення спору, заслухано обґрунтування присутніх у засідання представників щодо їх правової позиції у спорі, з'ясовано обсяг наявних доказів.

Відповідно до ухвали від 07.09.2016 розгляд справи було відкладено на 21.09.2016.

20.09.2016 позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

Під час розгляду справи 21.09.2016 у судовому засіданні представники сторін клопотали перед судом про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 21.09.2016 розгляд справи було відкладено на 05.10.2016, за клопотанням позивача від відповідача-2 витребувано докази у справі.

03.10.2016 відпровідачем-2 подано до суду письмові пояснення.

Згідно з ухвалою від 05.10.2016 розгляд справи було відкладено на 12.10.2016 для витребування доказів.

11.10.2016 позивачем подано до суду клопотання з додатками про доручення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні, що відбулося 12.10.2016, представники позивача та відповідача-2 підтримали свої правові позиції у спорі.

Згідно з позовною заявою, письмовими і усними поясненнями представника позивача позовні вимоги мотивовані понесенням Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" витрат зі сплати страхового відшкодування Приватному підприємству "ЛОГ-АС" за договором страхування відповідальності експедитора від 18.02.2015 № 312.994039396.20173, які в порядку регресу, позивачеві мають відшкодувати відповідачі, а саме: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в сумі 51 927,41 грн. у з рахуванням франшизи як страхувальник відповідальності перевізника належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" вантажу, пошкодженого під час здійснення перевезення, а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" у сумі 23 771,26 грн., яка не охоплюється лімітом відповідальності відповідача-1.

Так, позивач стверджує, що 13.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" (перевізник) прийняло за заявкою Приватного підприємства "ЛОГ-АС" (експедитор) до перевезення належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" вантаж (газетний папір) для доставки з території Російської Федерації в Україну. 14.06.2016 під час здійснення вантажоперевезення сталося загоряння транспортних засобів, в яких перевозився вантаж, внаслідок чого він був пошкоджений.

30.06.2015 Приватне підприємство "ЛОГ-АС" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку за договором страхування відповідальності експедитора, а 13.08.2016 виплатило власнику пошкодженого вантажу 115 781,00 грн., частково задовольнивши претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" на суму 238 655,00 грн.

28.08.2015 позивач сплатив своєму страхувальнику 109 138,46 грн. страхового відшкодування з урахуванням франшизи, а тому, посилаючись на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956, ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 528, 993 Цивільного кодексу України звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, усних і письмових пояснень представника відповідача, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" проти позову заперечує повністю з мотивів того, що

- відповідач-2 не страхував відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" перед позивачем, адже позивач не є правочинною особою за договором страхування відповідальності автоперевізника від 30.06.2015;

- позивач заявляє позовні вимоги на підставі договору про страхування відповідальності експедитора, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування" і ст. 993 Цивільного кодексу України, які передбачають перехід права вимоги лише з майнових видів страхування, а не зі страхування відповідальності;

- загоряння транспортного засобу є форс-мажорною обставиною, відповідальність страховика у зв'язку з якою не наступає;

- відсутні докази відшкодування збитків після фактичної їх оплати страхувальником або його агентом;

- експлуатація технічно несправного транспортного засобу, на якому відбувалося перевезення вантажу, є виключенням зі страхування;

- відсутні докази понесення витрат, які позивач враховував при визначені розміру страхового відшкодування (на оплату митних зборів, послуг митного брокера).

Як слідує з документів, які надійшли до суду від відповідача-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" вважає, що відповідачем за позовом має бути лише Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" і суду слід відмовити у позові, заявленому до відповідача-2.

Згідно з поясненнями, отриманими судом від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" і Приватного підприємства "ЛОГ-АС" треті особи підтверджують обставини, покладені позивачем в основу позовних вимог та вірність наданої до суду документації, що стосується досліджуваних обставин.

У судовому засіданні 12.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

21.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга", як замовник, та Приватне підприємство "ЛОГ-АС", як експедитор, уклали договір транспортного експедирування № 210115/1-3, за яким експедитор зобов'язався від свого імені, за плату і за рахунок замовника організовувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника у міжнародному автомобільному сполученні, а замовник оплачувати такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору експедирування замовник та експедитор виступають від свого імені та (або) за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.

Пунктом 2.2 договору експедирування погоджено, що взаємовідносини замовника та експедитора ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Протоколу до Конвенції від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів, а також положеннях Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами тат статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2.3 договору експедирування на кожне окреме вантажоперевезення оформляється факсимільна (або електронна) копія транспортного замовлення (далі - заявка), що містить опис умов й особливостей конкретного вантажоперевезення, підписана уповноваженими особами експедитора і замовника, що є додатком і невід'ємною частиною цього договору.

У п. 6.1 договору експедирування передбачено, що відповідальність експедитора і замовника визначаються умовами Конвенції, положеннями Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним, Господарським кодексами України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. При цьому, повна відповідальність за вантаж у проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею покладається на експедитора.

12.02.2015 між Приватним підприємством "ЛОГ-АС", як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс", як виконавцем, був укладений договір перевезення вантажів № 130215/1-П, за яким виконавець зобов'язався здійснювати транспортне перевезення вантажу в міжнародному сполученні транспортом або за допомогою інших транспортних підприємств, тобто виступаючи експедитором, а експедитор - оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору перевезення експедитор і виконавець виступають від свого імені та (або) за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.

Пунктом 2.2 договору перевезення погоджено, що взаємовідносини експедитора і виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Протоколу до Конвенції від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів.

Згідно з п. 2.3 договору перевезення на кожне окреме вантажоперевезення оформляється факсимільна (або електронна) копія транспортного замовлення (далі - транспортна заявка), що містить опис умов й особливостей конкретного вантажоперевезення, підписана уповноваженими особами експедитора і виконавця, що є додатком і невід'ємною частиною цього договору.

У п. 6.1 договору перевезення передбачено, що відповідальність експедитора і виконавця визначаються умовами Конвенції, при цьому, повна відповідальність за вантаж у проміжок часу між прийняттям його для перевезення і його здачею покладається на виконавця (перевізник або субекспедитор).

08.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" та Приватне підприємство "ЛОГ-АС" оформили заявку на вантажоперевезення № 13-D, у якій погодили умови та особливості майбутнього вантажоперевезення, а саме: вантаж - газетний папір (вага +/- 20 тон, 86 кубів), маршрут та строки перевезення: завантаження 12-13.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розвантаження - місто Київ (Україна).

У той же день Приватне підприємство "ЛОГ-АС" замовило Товариству з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" надання послуг з транспортного перевезення вантажу в міжнародному сполученні, підписавши автотранспортну заявку № 080615/1-П на перевезення виконавцем за договором перевезення газетного паперу, за маршрутом: завантаження - 13.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розмитнення - місто Чернігів (Україна), розвантаження - місто Київ (Україна). Також, в автотранспортній заявці було погоджено, що вантажоперевезення здійснюватиме автомобіль MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_6 водієм ОСОБА_5.

13.06.2015 зазначений транспортний засіб з напівпричепом прибув на місце завантаження товару м. Балахна (Російська Федерація), де товар (47 рулонів газетного паперу, вага +/- 20 тон, 86 кубів) для перевезення було завантажено та оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну.

Наявними у справі доказами, а саме: довідкою Міжмуніципального відділу "Вязніковський" Міністерства внутрішніх справи Російської Федерації від 20.06.2015 та постановою про відмову у порушенні кримінальної справи Відділу наглядової діяльності по Вязніковському та Гороховецькому районах Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій Російської федерації від 23.06.2015 стверджується, що 14.06.2015 року на 283 кілометрі Федеральної автодороги М-7 "Волга" в напрямку міста Москва (Російська Федерація, Володимирська область) під час здійснення вантажоперевезення сталось загорання автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, яким керував водій ОСОБА_5. У результаті загорання автомобіль (тягач) MAN був знищений вогнем. Крім того, внаслідок загоряння була пошкоджена передня частина напівпричепа, в якій знаходився вантаж, що перевозився.

Під час розгляду спору по суті відповідачі та треті особи у своїх письмових поясненнях та їх представники в судових засіданнях підтвердили описані обставини загоряння автомобіля, про що також йдеться в особистих поясненнях водія автомобіля ОСОБА_5, що приєднані до позовної заяви.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи причиною загоряння автомобіля (тягача) MAN став аварійний режим роботи електрообладнання у двигуні автомобіля.

18.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" і Приватне підприємство "ЛОГ-АС" оформили заявку № 15-D на вантажоперевезення вантажу, що залишився в автомобілі після пожежі, де погодили умови та особливості перевезення уцілілого вантажу, а саме: вантаж - газетний папір (вага +/-20 тон, 86 кубів), маршрут та строки перевезення: завантаження - 18.06.2015 в місті Балахна (Російська Федерація), розвантаження - місто Київ (Україна).

18.06.2015 експедитор і виконавець за договором перевезення вантажів від 13.02.2015 оформили автотранспортну заявку № 180615/3-П на перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" вантажу, що залишився в автомобілі після пожежі, за маршрутом: завантаження - 18.06.2015 місто Балахна (Російська Федерація), розмитнення - місто Чернігів (Україна), розвантаження - місто Київ (Україна); транспортний засіб - автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7; водій ОСОБА_6.

19.06.2015 вантаж, що залишився в автомобілі після пожежі, було завантажено в автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 460936.

23.06.2015 автомобіль MAN, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 прибув на розвантаження в місто Київ. При огляді вантажу на місці розвантаження було виявлено, що вантаж (папір газетний в кількості 47 рулонів) повністю пошкоджений настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням (звіт про результати огляду вантажу від 26.06.2015, складений комісією у складі представників експедитора, перевізника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга", Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (склад місця розвантаження), Відкритого акціонерного товариства "Волга" (вантажовідправник) в матеріалах справи).

З метою отримання фактичних даних щодо завантаження товару саме 08.06.2015 судом неодноразово вимагалися необхідні документи від учасників провадження у справі (позивача та третьої особи-2). Товарно-супровідні документи за 08.06.2015 суду подано не було.

Згідно з поясненнями власника вантажу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" такі документи не збереглися через пожежу, а також у зв'язку з оформленням нового пакету документації, адже товар де-юре і де-факто був отриманий внаслідок нового замовлення перевезення (власником вантажу у експедитора, експедитором у перевізника).

Зважаючи на те, що факт завантаження товару 08.06.2015 на підприємстві виробника газетного паперу у належні відповідачеві-2 транспортні засоби, що у подальшому постраждали від пожежі, жодним чином не заперечено жодним з учасників провадження у справі, суд не вважає, що відсутність товарно-супровідних документів за 08.06.2015 впливає на встановлення фактичних обставин справи і встановлення істини у спорі та враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

25.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" пред'явило Приватному підприємству "ЛОГ-АС" претензію про стягнення заборгованості, а саме: про відшкодування вартості пошкодженого при перевезенні вантажу за договором експедирування від 21.01.2015 в розмірі 238 655,00 грн. Відповідно до розрахунку, приєднаного до претензій, розмір відшкодування вкладається з вартості товару згідно з рахунками-фактурами (invoice) - 185 855,00 грн., податку на додану вартість - 40 834,87 грн., ввізного мита - 9 722,59 грн., вартості послуг митного брокера - 1 328,00 грн., плата за користування овердрафтом - 914,87 грн.).

Право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга" до експедитора як отримувача вантажу і власника товару підтверджується приєднаним до матеріалів справи контрактом від 01.10.2014 № UKR-1614, укладеним з фірмою "Wallenberg" (Швейцарія), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" купує у вказаної особи папір газетний виробництва Відкритого акціонерного товариства "Волга" (Російська Федерація) у 2014-2015 роках, а також випискою по рахунку, зробленою Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" про перерахування грошових коштів Фірмі "Wallenberg" за цим контрактом.

За умовами контракту від 01.10.2014 № UKR-1614 право власності на товар до покупця переходить від продавця до покупця в момент завантаження товару на транспортний засіб на комбінаті виробника (ст. 8).

Оскільки відповідальність Приватного підприємства "ЛОГ-АС" як експедитора у період спірних подій була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно з договором страхування відповідальності експедитора від 18.02.2015 № 312.994039396.20173, воно звернулося до позивача з заявою від 25.06.2015 № 250615/1 про настання збитку, у якій, посилаючись на обставини пошкодження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" вантажу внаслідок пожежі, просило, серед іншого, виплатити страхове відшкодування за договором страхування власнику вантажу у разі визнання події страховою.

Судом встановлено, що предметом страхування за договором страхування відповідальності експедитора виступали майнові інтереси Приватного підприємства "ЛОГ-АС", що не суперечать закону, пов'язані з наданням послуг по перевезенню та/або експедируванню вантажів на умовах: міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку чи в силу умов договору перевезення; стандартних правил надання послуг, що узгоджені асоціаціями експедиторів та перевізників країни страхувальника; державного транспортного законодавства відповідної країни, державного транспортного законодавства відповідної країни; інших документів, зазначених в страховому сертифікаті.

Страховими ризиками, забезпеченими за цим договором, є відповідальність за майно (за втрату, нестачу, ушкодження або псування майна під час перевезення), відповідальність за запізнення доставки; відповідальність по відшкодуванню витрат (по відшкодуванню оплати з перевезення(фрахт), митних зборів та платежів, а також інших витрат, пов'язаних з доставкою у випадку повної або часткової втрати вантажу); відповідальність перед третіми особами, відповідальність у зв'язку з митними процедурами (за порушення митних процедур, встановлених митними правилами у відношенні ввозу і транзиту вантажів); договірна відповідальність за помилки і недогляди персоналу.

Згідно зі страховим сертифікатом № 1 до договору страхування відповідальності експедитора, відповідальність страховика за всіма претензіями по одній страховій події обмежена сумою 600 000,00 грн.

05.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" звернулося до Приватного підприємства "ЛОГ-АС" з новою претензією № 780 про перерахування 115 781,00 грн. за фактом пошкодженого вантажу, вказуючи на те, що сума збитків зменшена на 122 874,00 грн. згідно з рахунком-фактурою від 17.07.2015 № СФ-0000408, виставленим на ім'я фізичної особи - підприємця ОСОБА_7

Матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2015 Приватне підприємство "ЛОГ-АС" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга" 115 781,00 грн., задовольнивши, таким чином претензію власника вантажу частково (платіжне доручення від 18.03.2015 № 237 в матеріалах справи).

Згідно з отриманими судом поясненнями, часткова виплата коштів в розмір 115 781,00 грн. обумовлена тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова книга" відчужило пошкоджений товар (газетний папір) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 за ціною 122 874,00 грн.

17.08.2015 позивачем складено страховий акт № 150626.02 і видано розпорядження про виплату Приватному підприємству "ЛОГ-АС" 109 138,46 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, що є додатком № 1 до страхового акту від 17.08.2015, сума страхового відшкодування була визначена шляхом віднімання від суми претензії страхувальника безумовної франшизи (4 400,00 грн.), вартості вантажу згідно з рахунками-фактурами (invoice) 238 655,00 грн.), податку на додану вартість (40 834,87 грн.), мита (9 722,59 грн.), вартості реалізації частини пошкодженого вантажу (122 874,00 грн.).

Суму страхового відшкодування в розмірі 109 138,46 грн. позивачем було перераховано Приватному підприємству "ЛОГ-АС" 28.08.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 4437.

Зважаючи на наявність між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" договірних відносин зі страхування відповідальності автоперевізника, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з перевізника та його страховика 23 771,26 грн. і 51 927,41 грн., відповідно, посилаючись, при цьому на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 23 Конвенції.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. "Франк" означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає. Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до ст.ст. 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або заявлена декларація про додаткову цінність вантажу під час доставки.

Виходячи з позовної заяви та письмових пояснень позивача, положень Конвенції, ціну позову було визначено не у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування, що становить 109 138,46 грн., а в розмірі 75 698,67 грн., виходячи із наступного.

Відповідно до рахунків-фактур (invoice) № 1506410253 та 1506410254 виробника газетного паперу Відкритого акціонерного товариства "Волга" вартість вантажу становить 3 104,93 доларів США та 5 420,52 доларів США відповідно, а разом 8 525,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 19.06.2015 (21,32 грн. за 1 долар США) становило 181 762,59 грн.

Таким чином, розмір завданої шкоди внаслідок часткової втрати вантажу було розраховано наступним чином: 181 762,59 грн. (вартість вантажу на момент першого завантаження) мінус 122 874,00 грн. (вартість пошкодженого вантажу) дорівнює 58 888,52 грн. При цьому, Тобто, розмір завданої шкоди визначено у відсотковому співвідношенні - 32,3986 % (58 888,52 грн. поділити на 181 762,59 грн. та помножити на 100).

Так як вантаж був пошкоджений частково, то розмір витрат на мито та інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу позивачем розраховано у пропорції, що відповідає розміру збитку, а саме в розмірі 32,3986 % від повної суми платежів, зокрема:

- 3 149,98 грн. відшкодування за мито (9 722,59 грн. х 32,3986 %);

- 13 229,92 грн. відшкодування за податок на додану вартість становить (40 834,87 грн. х 32,3986 %);

- 430,25 грн. відшкодування за послуги митного брокеру та митного терміналу (1 328,00 грн. х 32,3986 %), а всього 16 810,15 грн. 15 коп. (З 149,98 грн. + 13 229,92 грн. + 430,25 грн.).

Судом встановлено, що розмір витрат, що включений позивачем до розрахунку ціни позову та їх фактичне понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова книга" документально підтверджуються матеріалами справи. Так, на вимогу суду учасниками провадження було подано пояснення до розрахунку і належним чином засвідчені копії платіжних документів, оригінали яких оглянуто в судових засіданнях, а саме: рахунок-фактура від 18.06.2015 № СФ-0000410 на оплату брокерських послуг по оформленню вантажно-митної декларації в сумі 620,00 грн., рахунок від 22.06.2015 № 1703 на оплату послуг митного терміналу і стоянки автомобіля в сумі 708,00 грн., рахунок від 06.08.2015 № 1531 на оплату 1 200,00 грн. виїзду та роботи аварійного комісара, платіжне доручення від 22.06.2015 № 4306 на перерахування 51 000,00 грн. в якості попередньої плати за митне оформлення, платіжне доручення від 25.06.2015 № 4322 на перерахування 1 305,00 грн. плати за послуги митного терміналу, платіжне доручення від 02.07.2015 № 4369 на оплату 1 240,00 грн. брокерських послуг, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.06.2015 на суму 516,67 грн. щодо брокерських послуг по оформленню вантажно-митної декларації, акт надання послуг від 22.06.2015 № 1703 на суму 497,50 грн. послуг митного терміналу і 92,50 грн. автостоянки.

Обставини продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова книга" товару, доставленого після загоряння стверджуються рахунком-фактурою від 17.07.2015 № СФ-0000408, видатковою накладною від 25.08.2015 № РН-0000485 на суму 122 874,00 грн., банківськими виписками про перерахування коштів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова книга", довідкою про стан розрахунків від 14.07.2016 № 1344.

З матеріалів справи слідує, що 05.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" та Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" уклали договір страхування відповідальності автоперевізника № 740800923.15 на період з 20.03.2015 по 19.03.2016, предметом якого визначено майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству, пов'язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться життю, здоров'ю та майну третіх осіб; майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству, пов'язані з відшкодуванням збитків правомочної за договором перевезення особи, що виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником умов договору перевезення вантажів по дорогах (Конвенція ДПВ 1956 року), Протоколу до Конвенції 1978 року та чинного законодавства України.

Відповідно до укладеного договору відповідач приймає на себе витрати по відшкодування збитків , якщо претензія була заявлена страхувальнику третіми особами в період страхування або протягом 60-ти днів після закінчення періоду страхування; збиток був завданий у зв'язку із здійсненням страхувальником діяльності автомобільного перевізника і мав місце при здійсненні перевезення , яке почалося в період страхування і закінчилося не пізніше 60 днів після закінчення періоду страхування; має місце причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю страхувальника та фактом заподіяння збитків; факт заподіяння збитків є обґрунтованим і доведеним.

Територією дії за цим договором є країни Європи та Азії, Україна.

Згідно з договором страхування відповідальності автоперевізника страховими випадками за ним є:

- виникнення відповідальності страхувальника (обов'язок по відшкодуванню збитку), як міжнародного перевізника, перед правочинною за договором перевезення особою за втрату, загибель чи пошкодження вантажу , прийнятого до перевезення відповідно до положень Конвенції 1956 року (п. 4.1.1);

- виникнення відповідальності страхувальника (зобов'язання по відшкодуванню збитку) при здійсненні міжнародних перевезень перед правочинною за договором перевезення особою (замовником перевезення) по відшкодуванню видатків, передбачених ст. 23 Конвенції 1956 року.; плати за перевезення, обов'язкових митних платежів, податків і інших обов'язкових зборів, а також видатків по виконанню митних процедур/формальностей у випадку повної або часткової втрати, пошкодження або недостачі вантажу (п. 4.3.1).

У розділі V договору страхування відповідальності автоперевізника встановлено наступні страхові суми/ ліміти відповідальності страховика:

- при здійсненні міжнародних перевезень (згідно з п. 4.1.1 договору) - 6 000 000 грн., але не більше ніж 189,64 грн. за 1 кілограм брутто ваги вантажу (п.п. 5.1.1.1 договору);

- по п. 4.3 договору - 700 000,00 грн., але не більше 50 % вартості вантажу (п.п. 5.1.5 договору).

Також, в розділі V договору страхування відповідальності автоперевізника, встановлено наступні суми франшизи по кожному страховому випадку:

- по п. 4.1 стандартна франшиза -11 885,63 грн. (абц. "а" п.п. 5.4.1 п. 5.4 договору);

- по п. 4.3 франшиза - 11 885,63 грн. (п.п. 5.4.3 п. 5.4 договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно з наявним в матеріалах справи страховим сертифікатом АА 261736, виданим на підтвердження прийняття відповідачем на страхування відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" за договором № 740800923.15, застрахованими операціями є відповідальність за перевезення вантажів відповідно до Конвенції КДПВ та законодавства України.

До застрахованої відповідальності цим сертифікатом віднесено:

- відповідальність за втрату та/або пошкодження вантажу (за збитки, заподіяні власнику вантажу у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу);

- відповідальність за невиконання додаткових договірних зобов'язань (виникнення відповідальності страхувальника перед правочинною за договором перевезення особою внаслідок несвоєчасної доставки вантажу при здійсненні міжнародних перевезень, якщо така відповідальність передбачена договором перевезення);

- відповідальність по відшкодуванню видатків правочинної за договором перевезення особи (виникнення відповідальності страхувальника при здійсненні міжнародних перевезень перед правочинною за договором перевезення особою (замовником перевезення) по відшкодуванню видатків, передбачених ст. 23 Конвенції 1956 р.: плати за перевезення, обов'язкових митних платежів, податків і інших обов'язкових зборів, а також видатків по виконанню митних процедур/формальностей у випадку повної або часткової втрати, пошкодження або недостачі вантажу);

- витрати по запобіганню або зменшенню розміру збитку, витрати по оплаті послуг сюрвейерів, експертів, аварійних комісарів.

Застрахованим транспортом за сертифікатом підтвердження стали шість автомобілів, у тому числі, MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_5.

Зважаючи на описані вище предмет договору страхування відповідальності автоперевізника та перелік страхових ризиків, слід вважати, що відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" за можливе пошкодження вантажу під час здійснення спірного перевезення була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".

Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Стаття 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідності до п. 5 ст. 1 вказаної Конвенції Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Виходячи зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до положень ч.ч.. 1, 2 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

У ст. З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкції позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401 автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

З аналізу ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 17 Конвенції, ст. 113 Статуту автомобільного транспорту слідує, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника, обов'язок з доведення якої покладається на нього самого.

Відповідач-1 вважає, що загоряння належного відповідачу-2 (засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію в матеріалах справи) автомобіля виключає відповідальність страховика за укладеним відповідачами договором (п. 7.6), адже пожежа сталася внаслідок виникнення аварійного режиму, що свідчить про експлуатацію технічно несправного транспортного засобу.

У п. 7.6 договору страхування відповідальності автоперевізника закріплено, що в будь-якому випадку не покривається відповідальність та витрати, понесені страхувальником, що сталися внаслідок експлуатації технічно-несправних або конструктивно перероблених на власний розсуд транспортних засобів та обладнання, в тому числі рефрижераторних установок під час перевезення вантажів, що потребують спеціального температурного режиму перевезення.

Суд не погоджується з відповідачем-1 щодо необхідності застосування виключень за договором страхування відповідальності автоперевізника за п. 7.6, оскільки фактичних даних, які підтверджують саме несправність автомобіля, що загорівся через дії чи бездіяльність його власника, суду подано не було і формулювання "експлуатація технічно несправного транспортного засобу" не є ідентичним до "виникнення аварійного режиму", або ж, наприклад "порушення порядку і правил експлуатації транспортного засобу".

При цьому, суд зауважує, що під час розгляду спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр - Транс" не вказувало на обставини, які б виключали підстави для притягнення його до відповідальності за пошкодження вантажу, факт наявності своєї вини не заперечувало.

Таким чином, очевидним у спірних правовідносинах є наявність елементів правопорушення, достатніх для притягнення перевізника до відповідальності за пошкодження вантажу, як-то, протиправність поведінки, що призвела до виникнення аварійного режиму, наявність збитків, причинний зв'язок і вина.

У розділі XVI договору страхування відповідальності експедитора передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченої суми право вимоги (регрес) відшкодування збитку, що страхувальник має до осіб, винних у заподіяння збитку.

Як вказувалося вище, при розвантаженні товару, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова книга", встановлено, що газетний папір повністю пошкоджено під час перевезення (внаслідок пожежі та її гасіння водою) і він не придатний до використання за прямим призначенням.

Отже, обставини справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" приступило до виконання обов'язку з перевезення вантажу у міжнародному сполученні Балахна - Київ за автотранспортною заявкою № 080615/1-П від 08.06.2015, отриманою від Приватного підприємства "ЛОГ-АС" за договором перевезення вантажів від 13.02.2015 № 130215/2-П, тобто, замовником спірного і правочинною у розумінні договору страхування відповідальності автоперевізника особою слід вважати Приватне підприємство "ЛОГ-АС".

Господарські правовідносини щодо здійснення спірного перевезення у власника вантажу виникли з експедитором.

Господарські правовідносини щодо безпосереднього здійснення спірного перевезення виникли між експедитором і перевізником в рамках договору перевезення вантажів.

Відповідальність перевізника вантажу була застрахована відповідачем-1.

Відповідальність експедитора була застрахована позивачем.

Власник вантажу пред'явив вимоги по відшкодуванню збитків, спричинених пошкодженням вантажу експедитору, зважаючи на наявність між ними договірних правовідносин.

Оскільки відповідальність експедитора була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" і спірна подія була визнана страховиком страховим випадком, позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування з урахуванням часткового задоволення вимог власника вантажу експедитором у претензійному порядку.

Виплативши страхове відшкодування, позивач звернувся в порядку регресу з вимогами до перевізника як особи, зобов'язаної відшкодувати вартість пошкодженого вантажу та, зважаючи на наявність у перевізника договору страхування відповідальності , - до її страховика у межах фактичних витрат і з урахуванням франшизи. Вимоги до перевізника складають решту суми, що не охоплюється обсягами відповідальності страховика за договором страхування відповідальності автоперевізника.

Суд приймає до уваги, що при заявленні своїх позовних вимог, позивач врахував, що договором страхування відповідальності автоперевізника була встановлена частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, тобто, франшиза, і розрахунок ціни позову виконано з відніманням франшизи, а саме: розмір відшкодування за часткове пошкодження вантажу (страховий випадок відповідно до п. 4.1 договору страхування) який становить 47 002,89 грн. (58 888,52 грн. - 11 885,63 грн. франшиза по п. 4.1 договору страхування відповідальності авто перевізника) + розмір відшкодування за видатки, передбачені ст. 23 Конвенції (страховий випадок відповідно до п. 4.3 договору страхування), який становить 4 924,52 грн. (16 810,15 грн. - 11885,63 грн. франшиза по п. 4.3 договору страхування відповідальності автоперевізника).

Суд погоджується з правою позицією позивача відносно того, що після виплати суми страхового відшкодування у позивача також виникло право вимоги до перевізника вантажу на суму 23 771,26 грн. - у розмірі суми такої франшизи.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та приведені у цьому рішенні положення чинного законодавства і зокрема, приписи ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" , позовні вимоги видаються правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача-1 щодо неможливості застосування до спірних правовідносин ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" у зв'язку з тим, що у приписах названих статей йдеться перехід до страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, з огляду на здійснення виплати саме за договором майнового страхування.

На переконання суду, страховик має право такої вимоги незалежно від виду страхування, адже таке право обумовлюється самою сутністю страхових правовідносин, в межах яких спеціалізована юридична особа приймає на себе ризики, що можуть виникнути у її страхувальників та зобов'язується відшкодувати такі ризики при їх настанні.

Доцільно зауважити, що відповідач-1 взяв на себе ризики відшкодування витрат, яких міг зазнати перевізник при здійсненні ним своїх діяльності з перевезення і в цьому полягає ціль укладання відповідачами договору страхування відповідальності автоперевізника, адже відповідач-1 фактично зобов'язався відповідати за збитки, спричинені перевізником правочинній особі, яка, у даному конкретному випадку, також мала договір страхування власної відповідальності, у зв'язку з чим відмова у заявленому позові видається неможливою.

У загальному підсумку, у межах спірних правовідносин відбулося відшкодування шкоди, завданої майну, договір страхування відповідальності відповідача-2 передбачав такі страхові ризики, як заподіяння школи майну, а тому позовні вимоги про відшкодування шкоди, мотивовані положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", у даному спорі не можуть бути відхилені судом.

Таким чином, з урахуванням п. 6.1 договору транспортного експедирування, позивач виплатив кошти експедитору, а з огляду на умови п. 6.1 договору перевезення вантажів, позивач правомірно звернувся до відповідачів з цим позовом.

Задовольняючи заявлений позов, суд відхиляє заперечення відповідача-1 в частині його посилань на п. 9.14 договору страхування відповідальності автоперевізника, де вказується, що страховик відшкодовує збитки після фактичної їх оплати страхувальником або його агентом. На переконання суду умови названого пункту договору не підлягають застосуванню у даному разі, адже вони встановлюють порядок здійснення страхової виплати за зверненням страхувальника (перевізника), тоді як у справі № 910/ 11169/16 спір виник не між страховиком і страхувальником.

Підстав для відмови у здійсненні виплати відповідачем-1 відшкодування позивачеві судом не встановлено.

Отже, позовні вимоги у справі задовольняються повністю, а судові витрати покладаються на відповідачів у порядку приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) 51 927 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять сім) грн. 41 коп. відшкодування майнової шкоди та 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 27 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавр Транс" (29000, м. Хмельницький, пров. Валі Котика, 10, ідентифікаційний код 34256243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) 23 771 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 26 коп. відшкодування майнової шкоди та 432 (чотириста тридцять дві) грн. 73 коп. судового збору.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Дата складання повного тексту 19.10.2016

Суддя І.О. Андреїшина