Рішення

від 20.04.2007 по справі 10/134/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/134/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.07                                                                                        Справа №  10/134/07

Суддя   

За  позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВПК Легранд”,    

м. Запоріжжя  

До відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтертранском”,

м. Запоріжжя  

про стягнення суми 36 683 грн. 81коп.

                                                                 Суддя    Алейникова Т.Г.

Представники:

            від позивача:  Анохін І.В. директор.

від відповідача: не з'явився   

          У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Розглядаються позовні вимоги про  стягнення з відповідача на користь позивача суми 29 000 грн. основного боргу за Договором від 23 серпня 2005 року № 23/08 купівлі-продажу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву не надав. Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

23 серпня 2005 року між ТОВ „ВКП Легранд” та ТОВ „Інтертранском” укладено договір № 23/08, згідно з умовами якого ТОВ „ВКП Легранд” (Постачальник) зобов'язався продати, а ТОВ „Інтертранском” (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити прийнятий від Постачальника товар (сир „Російський” жирність 50%).

          25 серпня 2005 року ТОВ „ВКП Легранд” (далі Позивач) здійснив відвантаження сира „Російський” ТОВ „Інтертранском” (далі Відповідач) на загальну суму 31 000,00 грн. Факт прийняття сира „Російський” підтверджується видатковою накладною № 17 від 25.08.2005 р. (з підписами представників Відповідача про прийняття), а також довіреністю від 19.08.2005 р., виписаною Відповідачем для отримання відвантаженого сиру. Разом з видатковою накладною Відповідачу виписувався рахунок на оплату відвантаженого сиру.

          Станом на 14.02.2007 року Відповідачем оплачено за прийнятий сир на суму 2 000,00 грн., що відображається у виписках банку, а саме:

1. Виписка банку від 06.09.2005 р. згідно платіжного доручення № 1 на суму 2 000,00 грн. Призначення платежу: оплата за сир російський зг. рах. фактури СФ 0000017 від 25.08.2005 р.

          Таким чином, сума основного боргу за відвантажений та отриманий сир станом на 14 лютого 2007 року становить: 29 000,00 грн.

          У відповідності до п. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України дво –чи багатостороннім право чином є погоджена дія двох або більше сторін.

          Як видно з договору № 23/08 від 23 серпня 2005 року та двосторонньо підписаної видаткової накладної, а також з виписаної на отримання відвантаженого сира довіреності та змісту призначення платежу в платіжному дорученні, сторони (ТОВ „ВКП Легранд” та ТОВ „Інтертранском”) погодили свої дії щодо поставки (відвантаження) сиру та розрахунку за відвантажений сир „Російський”.

          Ст. 525 Цивільного кодексу України зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше на встановлене договором або законом.

          Відповідно з п. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          П. 1 ст. 193 Господарському кодексу України передбачено, що Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          П. 7 ст. 193 Господарському кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          П. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином, Відповідачем в наслідок своїх протиправних дій (затримання погашення боргу) порушено норми ст.ст. 525 п. 1, ст. 526 п. 2, ст. 530 Цивільного кодексу України.

          Моментом пред'явлення вимоги є момент виставлення рахунка-фактури на оплату відвантаженого згідно видаткової накладної сира.

          Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 216 Господарського кодексу України Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарська-правова відповідальність базується на принципах згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

          Як встановлено п. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

          У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          П. 3 ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відноси застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

          П. 7.1 Договору передбачена відповідальність Покупця на випадок несплати або несвоєчасної сплати відвантаженого Товару. Так, у випадку несплати або несвоєчасної сплати за Товар Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          У відповідності із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою Національного Банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Згідно із ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із розрахунком позивача сума пені за період з 24.09.2005 по 14.02.2007 складає 7 683,81 грн.

Позивач на підставі викладеного просить стягнути з відповідача суму 29 000,00 грн. основного боргу, 7 683,81 грн. пені.

Вимоги позивача засновані на законі, Договорі від 23 серпня 2005 року № 23/08, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково у сумі 29 000,00 грн. основного боргу.

Виходячи з п.6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій припиняється  через шість місяців з дня, коли зобов'язання   мало бути виконано. Ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в  1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).  Позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені, яка нарахована позивачем за період з 24.09.2005 по 14.02.2007р., тому у  частині стягнення пені, у позові слід відмовити.

Державне мито і витрати на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, т.я. позов доведений до суду з його вини.

                                      Керуючись ст. 49, 75, 82, 84  ГПК України,   суд

Вирішив:

Позов  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранском”, 69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, б. 5, кв. 197, ЄДРПОУ 32227650, р/р 2600831533561

у ЗОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВПК Легранд”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, ЄДРПОУ 33378336, р/р 26002301160204,           у філії „Запорізьке центральне відділення ПІБ”, МФО 313355,   29 000 грн. основного боргу,  290 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

          Суддя                                                                                     Алейникова Т.Г.

рішення підписане 25.04.07р.