Рішення

від 18.10.2016 по справі 904/8072/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.16р. Справа № 904/8072/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Дніпро Дніпропетровської області

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Альфарм", м. Запоріжжя Запорізької області

до відповідача-2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 3 391,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 520,61 грн. 30% річних, 733,26 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №14/17 від 07.10.2016 року, представник

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфарм" заборгованості на загальну суму 3 645,67 грн., з яких:

- 2 391,80 грн. основний борг за поставлений товар;

- 520,61 грн. 30% річних за загальний період з 05.03.2016 року по 14.09.2016 року;

- 733,26 грн. пеня за загальний період з 05.03.2016 року по 14.09.2016 року.

Також позивач просить стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфарм" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основний борг у сумі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 2/З від 28.08.2015 року в частині своєчасної та повної оплати за товар поставлений за видатковими накладними на загальну суму 5 475,02 грн.:

- № ДУЦ242810 від 26.11.2015 року на суму 1 388,86 грн.;

- № ДУЦ263098 від 16.12.2015 року на суму 108,00 грн.;

- № ДУЦ263104 від 16.12.2015 року на суму 586,36 грн.;

- № ДУЦ30325 від 03.02.2016 року на суму 438,60 грн.;

- № ДУЦ30330 від 03.02.2016 року на суму 1 398,49 грн.;

- № ДУЦ30335 від 03.02.2016 року на суму 267,50 грн.;

- № ДУЦ37794 від 10.02.2016 року на суму 517,88 грн.;

- № ДУЦ55738 від 26.02.2016 року на суму 267,50 грн.;

- №ДУЦ58250 від 29.02.2016 року на суму 501,83 грн.

З метою забезпечення виконанням відповідачем-1 зобов'язання за договором поставки № 2/З від 28.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 01/08 від 01.08.2016 року відповідно до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем-2 згідно договору поставки в суму 1 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідачі своїх повноважених представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресами, зазначеними у позові, які збігаються з адресами місцезнаходження відповідно до Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.09.2016 року (а.с. 40 - 42, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Направлена господарським судом кореспонденція на адресу відповідача-1, повернулася до суду з відмітками "за закінченням терміну зберігання", направлена на адресу відповідача-2 кореспонденція не повернута підприємством зв'язку.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов відповідачі суду не надали. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року порушено провадження у справі з призначенням до розгляду на 04.10.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 18.10.2016 року.

У судовому засіданні 18.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

2 0.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфарм" (далі - відповідач-1, покупець) укладений договір поставки № 2/З (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язався поставляти непродовольчі товари (далі - товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна на кожне найменування товару за договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджуються передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).

Покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою, товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами (п.4.4 договору).

Згідно з п. 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв у власність товар на загальну суму 5 475,02 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ДУЦ242810 від 26.11.2015 року на суму 1 388,86 грн.;

- № ДУЦ263098 від 16.12.2015 року на суму 108,00 грн.;

- № ДУЦ263104 від 16.12.2015 року на суму 586,36 грн.;

- № ДУЦ30325 від 03.02.2016 року на суму 438,60 грн.;

- № ДУЦ30330 від 03.02.2016 року на суму 1 398,49 грн.;

- № ДУЦ30335 від 03.02.2016 року на суму 267,50 грн.;

- № ДУЦ37794 від 10.02.2016 року на суму 517,88 грн.;

- № ДУЦ55738 від 26.02.2016 року на суму 267,50 грн.;

- №ДУЦ58250 від 29.02.2016 року на суму 501,83 грн.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 2 083,22 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Причиною виникнення спору є несплата грошових коштів у сумі 3 391,80 грн. за поставлений товар.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач-1 в порушення умов договору (п. 4.4. договору) свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 2 083,22 грн. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 391,80 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем-1 сторонами до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище товарними накладними настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 3 391,80 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

У п. 5.3 договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Із посиланням на п. 5.3 договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача-1 30 % річних в розмірі 520,61 грн. за загальний період з 05.03.2016 року по 14.09.2016 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За умовами п. 5.4 договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед продавцем.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача-1 пеня за загальний період з 05.03.2016 року по 14.09.2016 року, розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 733,26 грн.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок арифметично проведений невірно, тому до стягнення з відповідача в межах заявленого позивачем періоду підлягає пеня в розмірі 608,51 грн. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 30% річних судом порушень чинного законодавства не встановлено.

В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки № 2/З від 28.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі - позивач, кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки № 01/08 від 01.08.2016 року (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Альфарм" ( далі - боржник) свого обов'язку за договором поставки № 2/З, укладеного між кредитором та боржником 28.08.2015 року (п. 1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору поставки у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн. (п. 2 договору поруки).

Згідно п. 3 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але у будь якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 2 договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем-2 перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 1 000,00 грн. заборгованості та вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 2 391,80 грн. основного боргу, 520,61 30% річних, 608,51 грн. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача у сумі 1 341,00грн.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфарм" (69041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31584907) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Савченко, буд. 97 Б, кв. 64, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, будинок 24-А, ідентифікаційний код 370688787) 1 000,00 грн. заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфарм" (69041, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31584907) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, будинок 24-А, ідентифікаційний код 370688787) 2 391,80 грн. заборгованості, 520,61 грн. 30% річних, 608,51 грн. пені, 1 341,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016 року.

Суддя ОСОБА_3