Постанова

від 18.10.2016 по справі 904/1518/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 року Справа № 904/1518/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.

при секретарі : Ковзикові В.Ю.

за участю представників :

позивача за первісним позовом: ОСОБА_1- предст., дов. №2 від 01.01.2016р.;

відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2- предст., дов. №ББУ/ПУ261/П/15 від 18.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016р. у справі № 904/1518/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (м. Запоріжжя)

до : публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про: стягнення 119012 грн. 40 коп. за договором поставки

та за зустрічним позовом : публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

до : товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (м. Запоріжжя)

про : стягнення 219097 грн. 31 коп. штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року (підписано 19.07.2016р.) у справі №904/1518/16 (головуючий суддя Загинайко Т.В., судді Колісник І.І., Мілєва І.В.) з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2016р., від 18.05.2016, від 21.06.2016р. та уточнень до зустрічної позовної заяви від 24.05.2016р. частково задоволені позовні вимоги за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (м. Запоріжжя) до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) про стягнення 119012 грн. 40 коп., з яких 86465,44 грн. заборгованості, 12399,42 грн. пені, 4866,71 грн. 3% річних та 15280,83 грн. інфляційних втрат за договором поставки №948-ПУ-УМТС від 26.03.2015р. та зустрічні позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» про стягнення 219097 грн. 31 коп. штрафних санкцій ( 41081,33 грн. штрафу та 178015,98 грн. неустойки) за порушення строків поставки продукції за договором.

Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 86465,44 грн. заборгованості, 12399,42 грн. пені, 14811,23 грн. інфляційних нарахувань, 4753,68 грн. річних та 1776,45 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті первісного позову відмовлено. З відповідача за зустрічним позовом стягнуто на користь позивача 39551,33 грн. штрафу, 169468,00 грн. пені та 3135,29 грн. витрат по сплаті судового збору. Крім того, з відповідача за основним позовом стягнуто в дохід Державного бюджету України 62,56 грн. недоплаченого судового збору.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр», не погодившись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016р. у справі №904/1518/16 в частині стягнення з відповідача судового збору 1776,45 грн. та стягнути 3749,99 грн. У зустрічному позові відмовити повністю. Посилаючись на те, що при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір 3749,99 грн., позивач вважає необґрунтованою відмову суду стягнути з відповідача всю суму витрат по сплаті судового збору. Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення по зустрічному позові. Судом не враховано повідомлення постачальника про постачання продукції з порушенням строку, у зв'язку із пізнім отриманням оригіналу Специфікації від 07.05.2015р. та великим обсягом поставки. Постачальник не був попереджений покупцем про можливість застосування у разі порушення строків поставки та значних збитків штрафних санкцій. Позивач вважає, що зазначені обставини, у зв'язку із порушенням зобов'язання з вини кредитора дають право застосувати до нього п. 4 ст. 612, ч. 2 ст. 613 та ст. 616 ЦК України. В порушення п. 2.2. укладеного договору та п. 16 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 акт щодо поставки неякісної продукції не складався. Крім того, товариство вважає, що суд повинен був до позовних вимог у сумі 974,40 грн. до продукції на суму 19488,00 грн., яка була отримана 04.06.2015р. та на думку покупця була неякісною задовольнити заяву ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» та застосувати строк позовної давності згідно ч.8 ст. 269 ГК України. Скаржник звертає увагу на те, що виходячи із прав постачальника, передбачених ч. 5 ст. 692 ЦК України і п. 6.2. договору та строків фактичної поставки продукції за Специфікаціями від 26.03.2015р. та від 07.05.2015р., суд повинен був би застосувати до нього штраф у сумі 39 551,33 грн. та погодитись із нарахуванням неустойки лише за 10 днів прострочення (з 10.06.2015р. по 19.06.2015р. включно, а не з 10.06.2015р. по 10.04.2016р.). В рішенні суду не спростовано доводи відповідача за зустрічним позовом щодо застосування неустойки за одне й те саме порушення (порушення строків поставки) за договором. Свої вимоги товариство обґрунтовує також посиланням на необхідність зменшення неустойки відповідно до ст. 233 ГК України, оскільки вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

16.09.2016р. представником ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» подані письмові пояснення по апеляційній скарзі, а саме щодо настання строків оплати продукції з урахуванням п. 5.4. договору, яким передбачено здійснення розрахунків, зокрема, і за умови надання відповідних документів. Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) звертає увагу на п. 12 Інструкції від 15.06.1965р. №П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості». Згідно п. 12 Інструкції приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супроводжувальними документами (рахунку-фактурі, специфікації, описом, пакувальними ярликами та ін..) відправника (виготовлювача).Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та у акті зазначається, які документи відсутні. Актів щодо фактичної наявності продукції не складалось та про відсутність документів не зазначалось. Продукція прийнята покупцем без будь-яких зауважень та була частково оплачена. Крім того, у випадку відсутності у Постачальника права на зупинення передання продукції з 20.06.2015р. на підставі ч. 5 ст. 692 ЦК України скаржник просить розглянути клопотання щодо зменшення неустойки.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» у відзиві на апеляційну скаргу погодився із рішенням місцевого господарського суду. В той же час у відзиві представник наполягає на отриманні продукції 09.06.2015р. та 26.06.2015р. посилаючись на відтиск штампу «ФІЛІЯ «ПУМТП ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та підписи працівників. Щодо зазначення іншої сторони про призупинення поставки продукції відповідач зазначає, що заборгованість за поставлений раніше товар виникла у відповідача 20.06.2015р. після спливу строку поставки товару, а саме після 30.05.2015р. Крім того, відповідно ч. 1 ст. 595 ЦК України позивач не повідомляв відповідача про притримування продукції.

Представник надав довідку №1/2987 від 13.09.2016р., що станом на день призначення судового засідання апеляційна скарга до нього не надходила. Дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що свідчать про направлення відповідачу апеляційної скарги за належною адресою, а саме фіскальний чек і опис вкладення у цінний лист від 23.08.2016р. Клопотання про ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги представником також не заявлялось.

13.09.2016р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 27.09.2016р. на 16:15.

27.09.2016р. у зв'язку з відпусткою судді-доповідача розгляд справи не відбувся. Ухвалою суду від 03.10.2016р. розгляд справи було призначено на 18.10.2016р. на 16:15.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (Постачальник) 26.03.2015р. був укладений договір поставки №948-ПУ-УМТС.

У порядку і на умовах, передбачених цим договором, Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (у подальшому «Продукція»), у асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору. Покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність у відповідності до умов цього договору (п.1.1., п.1.2. договору).

За умовами договору п. 5.1. встановлено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до постачання кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, що вказана у відповідних Специфікаціях до договору.

Ціни на продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до договору (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.4. договору розрахунки за продукцію, що поставляється Постачальником за цим договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових кошті на поточний рахунок Постачальника протягом п'яти робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунка та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлено у відповідній Специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Остаточні взаєморозрахунки між Покупцем і Постачальником проводяться на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених у відповідності із розділом 2 цього договору.

Загальна сума Специфікацій від 20.03.2015р., від 26.03.2015р. та від 07.05.2015р. підписаних сторонами склала 845386,73 грн.

Господарським судом Дніпропетровської області встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач за первісним позовом поставив відповідачу:

відповідно до Специфікації від 20.03.2015р. зі строком поставки до 30.04.2015р. продукцію на суму 23760,00 грн. Згідно видаткової накладної №Інс-000263 від 14.04.2015р. товар був прийнятий представником відповідача 15.04.2015р., про що свідчить його підпис та штемпель.

Виставлений від 14.04.2015р. на оплату рахунок-фактура №Інс-000340 був оплачений відповідачем 08.09.2015р. згідно платіжного доручення №2116323591, тобто з пропуском оплати;

Відповідно до Специфікації від 07.05.2015р. зі строком поставки до 30.05.2015р. продукцію на суму 110953,44 грн. згідно отриманих 04.06.2015р.видаткових накладних від 03.06.2015р. №Інс-000421 на суму 8513,34 грн., №Інс-000448 на суму 64,789,45 грн., №Інс-000451 на суму 13994,64 грн., №Інс-000450 на суму 23656,01 грн.

03.06.2015р. на оплату продукції були виставлені рахунки-фактури №Інс-000507, №Інс-000512, №Інс-000527 та №Інс-000536

Продукцію на суму 132 763,62 грн. згідно отриманих 25.06.2015р. видаткових накладних від 24.06.2015р. №Інс-000558 на суму 43073,82 грн., №Інс-000449 на суму 37715,28 грн., №Інс-000559 на суму 20970,00 грн., №Інс-000454 на суму 7341,00 грн., №Інс-000548 на суму 23663,52 грн.

24.06.2015р. на оплату продукції були виставлені рахунки-фактури №Інс-000628, №Інс-000535, №Інс-000630, №Інс-000533 та №Інс-000625.

Крім того, 25.06.2015р. за згодою сторін відповідачем було повернуто частину продукції, отриманої за видатковою накладною №Інс-000450 від 03.06.2015р. Сума повернутої пили круглої для прокольної розпилювання 900х4,8х50х48 склала з ПДВ 19488 грн. (а.с.105-106 т.1).

З наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що вся продукція була прийнята без зауважень за довіреностями представником відповідача зав. складом №8 філії «ПУМТП» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ОСОБА_3 відповідно до дат зазначених під підписом представника, а саме 15.04.2015р., 04.06.2015р. та 25.06.2015р., що підтверджується і товарно-транспортними накладними №15/04 від 15.04.2015р., №04/06 від 04.06.2015р. та №25/06 від 25.06.2015р.

Видаткові накладні виходячи з приписів п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88 є первинним документом, оскільки фіксує та підтверджує господарські операції.

За п. 2.2. первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 2.4. та п. 2.5 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідач не заперечував, що саме ця особа є представником на отримання поставленої продукції, а отже посилання на інші дати проставлені у печатках підприємства відповідача на копіях видаткових накладних наданих відповідачем є безпідставними. Крім того, ці дати свідчать про проходження контролю якості, який був проведений після отримання товару та без участі представника позивача.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем була направлена відповідачу претензія №487 від 22.12.2015р. та вимога №2 від 08.02.2016р. з вимогою сплатити заборгованість за договором у сумі 224229,06 грн.

У зв'язку з відсутністю оплати за поставлену продукцію, загальна вартість якої склала 224 229,06 грн. (з урахуванням повернення), позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково у сумі 137763,62 грн. оплатив суму заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №№2116465671, НОМЕР_1 від 11.03.2016р., №№2116478634, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 31.03.2016р.(а.с.179-183 т.1) та №№2116533183, НОМЕР_4 від 09.06.2016р.(а.с. 34-35 т.2).

Враховуючи сплачену суму позивач згідно останньої заяви про зменшення позовних вимог зменшив позовні вимоги в частині сплати основного боргу до 86465,44 грн.

Згідно ч. 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ч. 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Сторонами погоджено, що зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження Покупця у погоджене місце призначення поставки у асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі та Специфікаціях до договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції (п. 4.8 договору).

Право власності на продукцію, риски втрати або пошкодження згідно п. 4.9 договору переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки продукції.

Матеріалами справи підтверджена поставка продукції відповідачу та її отримання без зауважень і заперечень зі сторони відповідача. Відповідач не заперечує щодо наявності за ним заборгованості з оплати товару, отже місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом складались також з вимог про стягнення пені за порушення строків оплати, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням часткової сплати заборгованості позивачем було проведено перерахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахунок яких наведений у заяві про зменшення позовних вимог від 21.06.2016р.

Позивачем нарахована пеня за порушення договірних зобов'язань у сумі 12399,42 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін прийнятих на себе по договору зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності з вимогами діючого законодавства України, у тому числі відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), що понесені на виконання даного договору, стягуються із винної сторони у повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 цього договору.

У п. 6.8. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує Постачальнику неустойку у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

За п. 4.7. договору датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на видатковій накладній.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відповідності розрахунку, який проведено з урахуванням чинного законодавства, умов договору та фактичної оплати відповідачем продукції.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних і розрахунок інфляційних з урахуванням положень п. 1.9 , п. 3.1. та п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних і стягнення інфляційних втрат.

Позивач оскаржуючи рішення суду в частині первісного позову не згоден із сумою витрат по сплаті судового збору, які стягнув суд з відповідача та вважає, що враховуючи сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 3749,99 грн., суд повинен був стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

При поданні повної заяви, ціна позову якої складала 249999,19 грн. позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3749,99 грн.

Під час судового розгляду позивач неодноразово зменшував позовні (заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.04.2016р., від 18.05.2016 та від 21.06.2016р.). Згідно останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог розмір позовних вимог був зменшений до 119012,40 грн.

Господарським судом Дніпропетровської області позовні вимоги в частині первісного позову були задоволені частково на суму 118429,77 грн. Таким чином, враховуючи п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд першої інстанції правильно визначив, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 1776,45 грн.

В той же час п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч.2 п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, суд першої інстанції повинен був повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 1973,54 грн., сплачений ним відповідно до платіжного доручення №1273 від 03.03.2016р.

В частині зустрічних позовних вимог.

В зустрічній позовній заяві ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просило стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» 214926,66 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції.

Як вже було наведено вище строки поставки продукції за договором були визначені сторонами у відповідних Специфікаціях.

Так, згідно наданих видаткових накладних №№ Інс-000421, Інс-000448, Інс-000450 та Інс-000451 від 03.06.2015р. продукція на загальну суму 110953,44 грн. фактично була поставлена 04.06.2015р., тоді як згідно Специфікації від 07.05.2015р. строк поставки продукції -до 30.05.2015р. Тобто, з простроченням у 4 дні.

За видатковими накладними №№ Інс-000449, Інс-000454, Інс-000548,000558 та Інс-000559 від 24.06.2015р. продукція на загальну суму 132763,62 грн. фактично була поставлена 25.06.2015р. за Специфікацією від 07.05.2015р. зі строком поставки -до 30.05.2015р. Прострочка складає 25 календарних днів.

Загальна вартість продукції за Специфікацією від 07.05.2015р. складає 791026,73 грн. Постачальником поставлено продукцію на суму 243717,06 грн.

Прострочка не поставленої продукції у сумі 547309,67 грн. з 31.05.2015р. по 10.04.2016р. (на день подання зустрічної позовної заяви) складає 316 календарних днів.

Загальна вартість продукції за Специфікацією від 12.06.2015р. зі строком поставки до 30.06.2015р. складає 30600,00 грн., поставка продукції за цією Специфікацією не відбулася взагалі. Прострочка не поставленої продукції з 01.07.2015р. по 10.04.2016р. склала 285 календарних днів.

Зі змісту ч. 1 ст. 530 ЦК України (строк (термін ) виконання зобов'язання) та ст. 610 ЦК України (порушення зобов'язання) вбачається, що прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк є одним із видів порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку не поставки (у тому числі недопоставки, якої бракує та/або некомплектної продукції або поставки (у тому числі, до поставки, якої бракує та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених у договорі або відповідної Специфікації, Постачальник, за письмовою вимогою Покупця , сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється за відповідною Специфікацією. У випадку порушення Постачальником своїх зобов'язань згідно даного пункту понад 10 календарних днів, Постачальник додатково за письмовою вимогою Покупця, сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої такої, що бракує та/або некомплектної) продукції або поставленої (до поставленої такої, що бракує та/або некомплектної) продукції із порушенням строків, за кожний день прострочки.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договором є юридичний факт, домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, і на підставі, якого виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як вже було наведено вище зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України) та виходячи зі ст. 629 ЦК України укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З п. 6.2. договору вбачається, що Постачальник сплачує Покупцю неустойку у випадку не поставки (у тому числі недопоставки, якої бракує та/або некомплектної продукції або поставки (у тому числі, до поставки, якої бракує та/або некомплектної) продукції з порушенням строків, передбачених у договорі або відповідної Специфікації за умови письмової вимоги Покупця.

Даний пункт є погодженим сторонами, недійсним в судовому порядку не визнавався, а отже є чинним на час розгляду справи та обов'язковим для виконання.

Вищий господарський суд України в ч.ч. 2-4 п.1.7 постанови пленуму від 17.12.2013р. N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснив, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Матеріали справи не містять письмової вимоги Покупця до Постачальника сплатити неустойку, позивач за зустрічним позовом докази такого звернення суду не надав, а отже з урахуванням зазначених обставин справи та чинного законодавства позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для часткового скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» містить обґрунтовані доводи для скасування рішення місцевого господарського суду та підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2016 року у справі №904/1518/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Змінити резолютивну частину рішення в частині первісного позову, виклавши її наступним чином:

«Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 143; ідентифікаційний код 35500108) 86 465 грн. 44 коп. - заборгованості, 12 399 грн. 42 коп. - пені, 14811 грн. 23 коп. - інфляційних нарахувань, 4 753 грн. 68 коп. - річних та 1 776 грн. 45 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 143; ідентифікаційний код 35500108) з Державного бюджету України зайво сплачений за платіжним дорученням №1273 від 03.03.2016р., що знаходиться в матеріалах справи судовий збір у сумі 1973,54 грн.

В решті первісного позову відмовити».

У позовних вимогах зустрічного позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інструментальний центр» (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 143; ідентифікаційний код 35500108) 5578,82 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 21.10.2016 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Науменко

ОСОБА_4