Постанова

від 18.10.2016 по справі 924/550/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 924/550/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Лис Н.В.

відповідач1: не з'явився

відповідач 2: ОСОБА_1, ОСОБА_2

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Іванна - Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.16 р. у справі № 924/550/16

за позовом Першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави

до 1. Старокостянтинівської районної державної адміністрації м.Старокостянтинів Хмельницька область

2. Фермерського господарства "Іванна - Агро" с.Великі Мацевичі Старокостянтинівський район Хмельницька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, м. Старокостянтинів

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 49,267 га від 25.12.2007, укладеного між відповідачами

Рішенням господарського суду Хмельницької області від від 15.08.16 р. у справі №924/550/16 (суддя Олійник Ю.П.) позов першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 49,267 га від 25.12.2007р. - задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 49,267га, укладений 25.12.2007р. між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією м.Старокостянтинів та Фермерським господарством "Іванна-Агро" с. Великі Мацевичі Старокостянтинівського району, зареєстрований Строкоснтянтинівським районним центром Державного земельного кадастру 16.01.2008р.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.08.2016 р. у справі №924/550/16 відповідач - Фермерське господарство "Іванна - Агро" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.16 р. у справі № 924/550/16 та прийняти нове, яким у позові відмовити. Також, просить суд застосувати позовну давність.

В апеляційній скарзі Фермерського господарства "Іванна - Агро" скаржник не погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на практику застосування Конвенції, вважає незаконним та таким, що не відповідає передбаченим ст. З ЦК України загальним засадам цивільного законодавства (неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність).

На думку скаржника, не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції про недотримання сторонами під час укладання спірного правочину вимог Законів України«Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про оцінку земель», що призвело до невідповідності правочину вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Оскільки, суд першої інстанції посилається лише на відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що виданий відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів і не затвердження її відповідною радою, відсутності затвердженої документації щодо нормативної грошової оцінки, яка розроблена ліцензованими юридичними особами.

Однак вважає, що судом правильно вказано, згідно ст. ст. 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відтак, укладаючи договір оренди із державним органом, з урахуванням наданого іншим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів витягом про нормативну грошову оцінку, орендар правомірно має сприймати такий витяг, як законний та остаточний, а укладання договору оренди з урахуванням цього витягу - правомірним.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на Європейський Суд з прав людини, а саме рішення від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України, що потреба виправити минулу "помилкуВ» не повинна непуопоуиійним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "ОСОБА_2 проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc V. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" вказано що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Тобто, на думку апелянта, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої особи.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду на захист інтересів держави шляхом визнання недійсним договору оренди з підстав недотримання державним органом процедури його укладання без встановлення винних дій орендаря, є непропорційним втручання у право орендаря на мирне володіння своїм майном (речовим правом оренди) та, відповідно, є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Окрім того, скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просить суд використовуючи право, передбачене ч.3 ст.267 ЦК України застосувати позовну давність до вимог прокурора.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "Іванна - Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.2016 р. у справі №924/550/16 прийнято до провадження.

13.09.2016р. на електронну адресу суду від Першого заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено докази, які б спростовували доводи прокурора викладенні в позові та нових доказів, які б стосувалися предмету позову не надано, у зв'язку із чим, апеляційна скарга є необгрунтованою.

Також зазначає, що законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, тож договір оренди від 25.12.2007р. укладений між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «Іванна-Агро» (далі - ФГ «Іванна-Агро»), в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Вважає, що посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 цоку, спростовуються тим, що в апеляційній скарзі не доведено, що порушення допущені органами влади. Крім цього, згідно правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13, особу можна позбавити відповідного права лише з дотриманням справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

18.10.2016р. у судовому засіданні апеляційної інстанції представник ФГ "Іванна - Агро" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.2016 р. у справі №924/550/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник ОСОБА_2 підтримав правову позицію представника ОСОБА_1 та надав свої пояснення по суті справи.

Прокурор Лис Н.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.2016 р. у справі №924/550/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Старокостянтинівська районна державна адміністрація та Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 18.12.2007р. №437/2007-р Фермерському господарству "Іванна - Агро" надано в оренду земельні ділянки державної форми власності, що знаходяться за межами населених пунктів сільських рад району, для ведення фермерського господарства згідно з додатком.

Відповідно до Додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації від 18.12.2007р. №437/2007-р Фермерському господарству "Іванна - Агро" надано в оренду земельні ділянки площею 50,00га терміном на 20 років.

На підставі вказаного розпорядження між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Іванна - Агро" укладено договір оренди земельної ділянки від 25.12.2007р. за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Великомацевицької сільської ради.

Згідно п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 49,267га., у т.ч. рілля - 49,267га із земель запасу Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району, згідно з кадастровим планом (схемою) розташування земельної ділянки що є невід'ємною частиною даного договору.

У п.2.2 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки наведена окремою довідкою, що додається і є невід'ємною частиною договору.

При цьому в матеріалах справи наявний ОСОБА_1 від 25.12.2007р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку 1га сільськогосподарських угідь Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району у розмірі 11660,62грн. станом на 25.12.2007р. виданий Управлінням земельних ресурсів у Старокостянтинівському районі.

п. 4.1, 4.2 договору плата за землю на весь термін оренди встановлюється у розмірі земельного податку і сплачується на рахунок Великомацевицької сільської ради .

п. 4.3 договору орендна плата за землю може пропорційно змінюватись при зміні розміру податку на землю відповідно до законів України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.

п.4.5 договору орендна плата щорічно індексується автоматично без укладення додаткової угоди відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції за рік, що минув.

25.12.2007р. Головою Старокостянтинівської районної адміністрації затверджено акт визначення меж та прийому-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення в натурі площею 49,267га.

25.02.2016р. Управлінням Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі на запит місцевої прокуратури надано лист №8-2203-99.4-434/2-16 про наявну в управлінні інформацію щодо укладених договорів оренди земель державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів. Також зазначено, що технічна документація про нормативно-грошову оцінку оцінку даної земельної ділянки, наданої в оренду ФГ "Іванна-Агро", відсутня. Зазначене підтверджується також наявним в матеріалах справи листом Старокостянтинівської районної ради від 16.03.2016 про те, що сесією районної ради не затверджено технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок в тому числі ФГ "Іванна-Агро".

30.05.2016р. ОСОБА_3 ОДПІ №1523/22-10-15-03-23 повідомлено прокуратуру про те, що розмір орендної плати ФГ "Іванна-Агро" відповідно до ст.288 Податкового кодексу України повинен становити 56902,00грн.

На виконання вимог ухвали господарського суду Хмельницької області від 03.08.2016р. Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області листом від 09.08.2016р. повідомило, що ФГ "Іванна-Агро" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у 2016 році не проводилась.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України та статті 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 13 (п.7 ч.1) Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 18.12.2007р. №437/2007-р ФГ "Іванна- Агро" надано в оренду земельні ділянки державної форми власності, що знаходяться за межами населених пунктів, площею 50,00га терміном на 20 років.

На підставі вказаного розпорядження між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та ФГ "Іванна - Агро" укладено договір оренди земельної ділянки від 25.12.2007р. за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Великомацевицької сільської ради.

Згідно п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 49,267га., у т.ч. рілля - 49,267га із земель запасу Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району, згідно з кадастровим планом (схемою) розташування земельної ділянки що є невід'ємною частиною даного договору.

У п.2.2 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки наведена окремою довідкою, що додається і є невід'ємною частиною договору.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 , 6 ст.203 цього кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" .

Згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. 15 вищевказаного Закону, визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно орендна плата є істотною умовою договору оренди.

За змістом ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з ст. 5 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 статті 13 вищевказаного Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Згідно з ст. 15 даного Закону підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Проте, як вбачається із наявного в матеріалах справи листа від 09.08.2016р. виданого Управлінням Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області, ФГ "Іванна-Агро" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у 2016 році не проводилась.

Згідно з ст. 20 Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 23 даного Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Така ж правова позиція у Постановах Верховного суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 11.05.16 у справі № 6-824цс16.

З вищенаведених положень убачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору плата за землю на весь термін оренди встановлюється у розмірі земельного податку і сплачується на рахунок Великомацевицької сільської ради .

п. 4.3 договору орендна плата за землю може пропорційно змінюватись при зміні розміру податку на землю відповідно до законів України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.

п.4.5 договору орендна плата щорічно індексується автоматично без укладення додаткової угоди відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції за рік, що минув.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розмір орендної плати, зазначений у спірному договорі оренди від 25.12.07 визначений не у відсотковому значенні від нормативно-грошової оцінки землі відповідно до вимог чинного законодавства, не у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відтак, всупереч зазначеним нормам відсутня затверджена документація щодо нормативної грошової оцінки, розробленої юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, відсутній витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, виданий відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Остання не затверджена відповідною радою.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то спірний договір оренди суперечить приписам чинного законодавства. При цьому враховується, що визначення нормативно-грошової оцінки в будь-якому іншому порядку чинним законодавством не передбачено і відповідно є неправомірним.

Крім того, згідно з ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язковій державній експертизі підлягає, зокрема, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Натомість, при наданні в оренду земельних ділянок ФГ "Іванна-Агро" зазначена експертиза не здійснювалась, оскільки нормативно-грошова оцінка земель не проводилась.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір оренди не відповідає нормам Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на норми статті 236 ЦК України і ч. 3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. Тому, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним з припиненням договору на майбутнє. Аналогічна правова позиція у п.2.29 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» .

Окрім того, скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просить суд використовуючи право, передбачене ч.3 ст.267 ЦК України застосувати позовну давність до вимог прокурора. Оскільки в суді першої інстанції приймати участь у судовому розгляді, як і надати суду першої інстанції відповідну заяву про застосування позовної давності, було для відповідача неможливим з огляду на ряд об'єктивних та суб'єктивних обставин. На підтвердження чого, скаржником були додані до матеріалів справи наступні документи: виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; листок непрацездатності та акт обстеження посівів на предмет пошкодження в результаті несприятливих умов.

Проте, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника та не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р., № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Також, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Проте, в матеріалах справи такі докази відсутні. Також, колегія суддів зазначає, що апелянт не був позбавлений права викласти у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного про сплив позовної давності.

Щодо застосування для вирішення спору практики ЄСПЛ зокрема у згаданих в апеляційній скарзі рішень у справах цього суду (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та інші), посилання апелянта є непереконливими. Зокрема, цитоване апелянтом рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", яке містить висновок щодо того, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, не може застосовуватись до обставин у цій справі, оскільки з встановлених судом обставин вбачається, що мала місце не помилка державного органу, а свідомі дії обох сторін, які, укладаючи договір, не визначились щодо істотної умови договору, відсутність якої призводить, згідно положень закону , до його недійсності.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Іванна - Агро" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Іванна - Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.08.16 р. у справі № 924/550/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - без змін.

Справу №924/550/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.