Справа № 656/576/16-ц
Номер провадження 2/656/172/16
20.09.2016
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2016 року смт. Іванівка
Іванівський районний суд Херсонської області
у складі:
головуючого судді Крисанової В.І.
за участі:
секретаря судового засідання Шиян М.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010»
про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що перебував з відповідачем в трудових відносинах, які були розірвані 30 вересня 2015 року на підставі ст. 36 КЗпП України. Відповідач при звільнені порушив його трудові права тим, що не розрахувався з ним за липень, серпень та вересень 2015 року, заборгованість з виплати заробітної плати складає 4 500 грн. (1 500 грн. в місяць).
Просить стягнути з відповідача 4 500 грн. невиплаченої заробітної плати та 25 354,10 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До початку судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги тим, що просив суд стягнути з відповідача 1 702,59 грн. невиплаченої заробітної плати та 6 181,84 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (а.с.87).
Під час судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги тим, що просив суд стягнути з відповідача 1 702,59 грн. невиплаченої заробітної плати та 5 612,46 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (а.с.107).
Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду письмові заперечення проти позову посилаючись на те, що 01 квітня 2015 року між відповідачем та позивачем укладений трудовий договір, згідно якого позивач був прийнятий на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва на строк до 01 жовтня 2015 року. 30 вересня 2015 року є останнім робочим днем позивача, трудовий договір припинено на підставі ст. 36 КЗпП України. На підставі відомостей про заробітну плату відповідач виплатив позивачу заробітну плату за липень та серпень 2015 року в повному обсязі, що підтверджується його підписом. Крім того, відповідача здійснив, передбачені законодавством України, відрахування, зокрема, податок з доходу фізичних осіб та єдиний соціальний внесок. Розмір щомісячної заробітної плати позивача становить 1 300 грн., крім нарахувань за вересень 2015 року, в якому позивачу були нараховані виплати, пов'язані із його звільненням, а саме в розмірі 2 116,60 грн. Після відрахування податку з доходу фізичних осіб та єдиного соціального внеску розмір заробітної плати позивача за вересень становить 1 702,59 грн., яка є невиплаченою.
Що стосується вимог позивача про стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, то позивач не працював в період з 28 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року, так як був відсутній на робочому місці. Починаючи з дня звільнення і до дня пред'явлення позову позивач не пред'явив жодної письмової вимоги з приводу невиплати або затримки у виплаті заробітної плати за час роботи у відповідача. Крім того, відповідач намагався виплатити позивачу належні грошові кошти, зокрема директор особисто неодноразово намагався передати позивачу заробітну плату, але він відмовлявся від отримання, мотивуючи це тим, що не згоден із розрахунком. 09 грудня 2015 року відповідач здійснив поштовий переказ позивачу розрахунку по заробітній платі у сумі 502,78 грн. та у сумі 1 199,81 грн. (квитанції № 2/8147 від 09 грудня 2015 року та № 3/8147 від 09 грудня 2015 року). Проте 31 грудня 2015 року поштовий переказ був повернутий відповідачем в зв'язку із тим, що позивач відмовився від його отримання.
Також, в розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені позивач взяв за основу заробітну плату у сумі 1 500 грн., в той час коли розмір місячної заробітної плати позивач становить 1 300 грн. (а.с.34-36)
Під час судового розгляду представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду письмові заперечення проти уточненого позову про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що нормами закону передбачено обов'язок працівника пред'явити роботодавцеві вимоги про розрахунок. Однак з моменту звільнення та по день подання позовної заяви ОСОБА_1 не пред'явив жодних вимог з приводу невиплати або затримки у виплаті заробітної плати за час роботи у відповідача. Отже, твердження позивача про затримку розрахунку є безпідставними (а.с.109).
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомив суд про розгляд справи за його відсутності та те, що він позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомивши суд про розгляд справи за їх відсутності та про часткове визнання позову.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи видно, що 01 квітня 2015 року Фермерське господарство «Колос-2010» та ОСОБА_1 уклали трудовий договір на період вирощування сільськогосподарської продукції, а саме з 01 квітня по 30 вересня 2015 року з окладом 1 300 грн. за фактично виконану роботу згідно табелю (а.с.38); в трудовій книжці ОСОБА_4 є запис про те, що він прийнятий на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у Фермерське господарство «ОСОБА_2 - 2010» на підставі наказу № 2 від 01 квітня 2015 року та наказом № 12 від 30 вересня 2015 року звільнений з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з закінченням терміну дії трудової угоди № 4 від 01 квітня 2015 року) (а.с.3); згідно довідки про доходи за 2015 рік, виданої Фермерським господарством «ОСОБА_2 - 2010», ОСОБА_1 працював на посаді тракториста-машиніста з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2015 року, за цей період йому нарахована заробітна плата у сумі 8 616,60 грн. без сплати податків (а.с.39); згідно відомості на виплату заробітної платні по Фермерському господарству «ОСОБА_2 - 2010» у серпні 2015 року ОСОБА_1 отримав 1 137,07 грн., у липні 2015 року - 1 137,07 грн. (а.с.41,43); згідно квитанцій № 2/8147 та № 3/8147 від 09 грудня 2015 року, виданих державним підприємством «Укрпошта», ОСОБА_1 зроблено переказ у сумі 1 199,81 грн. та у сумі 502,78 грн. (а.с.61,66); згідно виписки за 31 грудня 2015 року, наданої Запорізьким ОУ АТ «Ощадбанк», Фермерському господарству «ОСОБА_2 - 2010» повернуті перекази у сумі 1 199.81 грн. та у сумі 502,78 грн. у зв'язку з відмовою адресата від їх отримання (а.с.70-71); згідно довідки № 844/01-04 від 29 вересня 2016 року, виданої Іванівським відділенням Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, станом на 29 вересня 2016 року у фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010» по особовим рахункам відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (а.с.72); згідно довідки б/н, наданої Фермерським господарством «ОСОБА_2 - 2010», заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі за вересень 2015 року складає 1 199,81 грн. та розрахункові в сумі 502,78 грн. (а.с.76).
Згідно із ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При вирішенні справи, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, ст. 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії та законів, які регулюють трудові відносини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Меньшов проти України» від 04 жовтня 2010 року (п. 52) зазначено, що «…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом».
З практикою Європейського суду з прав людини узгоджується ст.116 КЗпП України, згідно якої при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Із наданої представником відповідача довідки видно, що відповідач заборгував позивачу заробітну плату за вересень 2015 року у сумі 1 199,81 грн. та розрахункові у сумі 502,78 грн. (а.с.76).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції «…кожна фізична… особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
В рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (п.22) зазначено, що «…поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення».
За змістом зазначеного рішення Європейського суду з прав людини під терміном «власність» розуміється борг.
Оскільки позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, то розраховував на винагороду за виконану ним роботу. Проте при звільненні з роботи з позивачем розрахунок по заробітній платі не був проведений, він не був письмово повідомлений про нараховані суми, належні йому при звільненні.
Суд вважає, що позивач має право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1. Відповідачем порушено право позивача на мирне володіння своїм майном, яке він сподівався одержати.
Порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованої заробітної платі за вересень 2015 року у сумі 1 199,81 грн. та розрахункових в сумі 502,78 грн., всього на суму 1 702,59 грн.
Вирiшуючи позовнi вимоги про стягнення середнього заробiтку за час затримки розрахунку суд виходить із наступного.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Згідно Додатку до ОСОБА_5 та соцполітики від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів при п'ятиденному робочому тижні у серпні 2015 року становила 20 днів, у вересні 2015 року становила 22 дні.
Середньоденний заробіток позивача складає 81,34 грн., який визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні (1 300 грн. - за серпень 2015 року + 2 116, 46 грн. - за вересень 2015 року = 3 416,60 грн.) на число відпрацьованих робочих днів 42 (20 днів у серпні 2015 року + 22 дні у вересні 2015 року = 42 дні) = 81,34 грн.
Суд вважає, що період затримки складає 69 днів, який необхідно обчислювати з дня наступного після звільнення позивача і до здійснення відповідачем поштового переказу позивачу заборгованої заробітної плати та розрахунку при звільненні, а саме з 01 жовтня по 09 грудня 2015 року.
Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд визначає шляхом множення середньоденного заробітку на кількість днів затримки, в результаті виходить 5 612,46 грн. (81,34 грн. середньоденний заробіток х 69 дні затримки = 5 612,46 грн.).
Розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5 612,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в тій їх частині, що розрахунок з позивачем не проведений в зв'язку з тим, що він не працював в день звільнення та не пред'являв вимоги про розрахунок, так як відповідач знав про закінчення строку трудового договору з позивачем та про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ч. 1 ст. 117 КЗпПУ.
Також суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 в тій їх частині, що на початку жовтня 2015 року голова фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010» ОСОБА_7 видав йому розрахункові для передачі позивачу та через день в його присутності ОСОБА_7 особисто пропонував позивачу розрахункові, але останній в першому та другому випадку відмовився, так як ч. 1 ст. 116 КЗпПУ вимагає від підприємства перед виплатою розрахунку при звільненні письмово повідомити працівника про нараховані суми, належні працівнику при звільненні.
У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3671-17 від 08 липня 2011 року, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. З 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн., а розмір судового збору - 551,20 грн. (1 378,00 грн. х 0,4 = 551,20 грн.).
Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 551,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, ст. 10, ст. 11, ст. 88, ст. 209, ст. 214, ст. 215 ЦПК України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, п. 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меньшов проти України» від 04 жовтня 2010 року, п. 22 рішення Європейського суду з прав людини «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені задовольнити.
Стягнути із Фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010», місце знаходження: с. Дружбівка, Іванівського району, Херсонської області, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 37083669 на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачену за вересень 2015 року заробітну плату у сумі 1 199 (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) гривень, розрахункові виплати у сумі 502 (п'ятсот дві) гривні 78 копійок та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5 612 (п'ять тисяч шістсот дванадцять) гривень 46 копійок без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_2 - 2010», місце знаходження: с. Дружбівка, Іванівського району, Херсонської області, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 37083669 судовий збір на користь держави (код отримувача 37915328, рахунок № 31216206700170, МФО 852010, назва отримувача: УК в Іванівському районі/Іванівський район/22030101, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: ГУДКСУ у Херсонській області) у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги до Іванівського районного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_8
Суд | Іванівський районний суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2016 |
Оприлюднено | 27.10.2016 |
Номер документу | 62165078 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Іванівський районний суд Херсонської області
Крисанова В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні