Рішення

від 19.10.2016 по справі 905/2810/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2016                     Справа № 905/2810/16                               

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «АНТОНО», м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 69069,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Державне підприємство «АНТОНО», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 69069,00 грн., а саме: 48300,00 грн. основного боргу, 7% штрафу у розмірі 3381,00 грн., пені у розмірі 17388,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №45-2012 від 27.12.2012р., специфікація від 27.12.2012р., додаткові угоди: №1 від 23.10.2013р., №2 від 22.04.2014р., №3 від 27.05.2014р., рахунок-фактура №СФ-0000238 від 11.12.2014р., платіжне доручення №10258 від 23.12.2014р., лист-вимога №35/6789 від 23.09.2015р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Документів витребуваних ухвалою про порушення розгляду справи від 02.08.2016р. не надали.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

27.12.2012р. між Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» (надалі – Продавець) та Державним підприємством «АНТОНО» (надалі – Покупець) був укладений договір №45-2012 (надалі – Договір), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити композиційні матеріали (далі - Товар). Номенклатура, кількість, одиниця виміру, ціна і технічні характеристики вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 27.05.2014р.) визначено, що загальна сума договору 599658,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 99943,10 грн.

Згідно п.3.1. Договору, продукція надходить партіями по заявці Покупця в рамках оформленої специфікації на умовах DDP склад Покупця (м. Київ, ул. Академіка Туполєва, 1) відповідно до правил ІНКОТЕРМС – 2010.

Приписами п.3.2. Договору, форма оплати – перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати за партію Продукції протягом 10-ти банківських днів з дня отримання рахунку від Продавця.

Після проведення оплати за партію Продукції ціни не змінюються (п.3.3. Договору).

Відповідно п.3.4. Договору, ціна на Продукцію вказується в Специфікації до Договору, яка узгоджена Сторонами і є невід'ємною його частиною.

Пунктом 5.1. Договору, продавець направляє разом з Продукцією рахунок-фактуру, сертифікат якості, видаткову і податкову накладну.

Згідно п.5.2. Договору, право власності на Продукцію переходить до Покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі.

Сторонами підписана специфікація від 27.12.2014р. до договору №45-2012 від 27.12.2012р., відповідно до яких узгодили найменування, кількість та ціну продукції.

На виконання вимог договору, рахунку-фактури №СФ-0000238 від 11.12.2014р. позивач перерахував на банківський рахунок Продавця попередню оплату за товар на загальну суму 48300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10258 від 23.12.2014р., належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи. (арк. справи 15).

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за поставки продукції позивачем на його адресу була відправлена лист-вимога №35/6789 від 23.09.2015р. про повернення безпідставно отриманих коштів, належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами статті 1212 ЦК України, і вважає що вказані грошові кошти були придбані без достатньої правової підстави, а саме за підставою, яка згодом відпала, а тому підлягають поверненню на його розрахунковий рахунок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вказано термін його виконання, то воно підлягає виконанню в зазначений термін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умов ч.2. ст. 220 ГК України, ч.3. ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару та переданої позивачу документації. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем не надано.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 48300,00 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 7% штрафу у розмірі 3381,00 грн., пені у розмірі 17388,00 грн., відповідно до п.8.1. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.8.1. Договору, за порушення термінів поставки Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,2% від вартістю не поставленої в строк Продукції, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30-ти календарних днів штраф 7% від зазначеної вартості.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені та штрафу за невиконання зобов'язання з поставки товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлений до стягнення розмір пені у розмірі 17388,00 грн., розрахована за платіжним дорученням, 7% штрафу у розмірі 3381,00 грн., відповідно до п.8.1. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 612, 622, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «АНТОНО», м. Київ до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 69069,00 грн., а саме: 48300,00 грн. основного боргу, 7% штрафу у розмірі 3381,00 грн., пені у розмірі 17388,00 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, б. 97; код ЄДРПОУ 00209355) на користь Державного підприємства «АНТОНО» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; код ЄДРПОУ 14307529) заборгованість у розмірі 48300,00 грн. основного боргу, 7% штрафу у розмірі 3381,00 грн., пені у розмірі 17388,00 грн., судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99