Рішення

від 29.09.2016 по справі 910/16612/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 Справа №910/16612/16

За позовомПриватного підприємства "Інтерсервіс-плюс"; До Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"; Про стягнення 54 920,71 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Данильченко І.П., представник за довіреністю від 01.04.2016; Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Інтерсервіс-плюс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" 16 069,88 грн. заборгованості з оплати послуг за договором від 30.12.2013 № 20, 11 138,91 грн. пені, 1 381,74 грн. 3 % річних та 26 330,18 грн. інфляційних втрат за час прострочення відповідача.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16612/16 від 09.09.2016, яку призначено до розгляду на 29.09.2016.

У судове засідання, призначене на 29.09.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 09.09.2016 в матеріалах справи). Приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача прострочену заборгованість з оплати вартості прийнятих ним послуг, пеню та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з протиправним та безпідставним простроченням виконання грошового зобов'язання.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано договір з додатком і додаткові угоди до нього, двосторонній акт звірки розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013 Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" в якості замовника та Приватне підприємство "Інтерсервіс - плюс" в якості виконавця було укладено договір на надання послуг з технічного обслуговування автоматики теплових пунктів та насосних станцій господарсько-питного водопостачання житлових будинків та інших споруд у Дніпровському районі м. Києва № 20, за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги з технічного обслуговування автоматики теплових пунктів і насосних станцій господарсько-питного водопостачання житлових будинків та інших споруд згідно з переліком, визначеним у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3 договору технічне обслуговування автоматики систем опалення, гарячого і холодного водопостачання виконуються в обсязі та в строки, узгоджені обома сторонами з подальшим виїздом спеціалістів в разі виходу з ладу обладнання в період дії договору в присутності відповідального представника замовника по експлуатації.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг становить 421 202,51 грн.

Розрахунки за надані послуги та виконані роботи здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 5-го числа наступного місяця згідно з актами виконаних робіт, які надаються не пізніше 24-го числа кожного місяця.

Строк дії договору було обумовлено у п. 6.1, де вказується, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У додатку № 1 до договору сторони визначити перелік адрес надання послуг з технічного обслуговування автоматики теплових пунктів та насосних станцій господарсько-питного постачання житлових будинків та інших споруд у Дніпровському районі м. Києва у розрізі житлово-експлуатаційних організацій, кількість і вартість послуг, які у підсумку склали суму 26 858,66 грн.

25.12.2014 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 30.12.2013 № 20, якою змінили вартість послуг на 503 176,57 грн.

25.02.2015 замовником і виконавцем підписано додаткову угоду № 3 до договору про зміну п. 2.1, а саме: про зміну вартості послуг на 585 150,63 грн.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу уколеного сторонами письмового правочину слідує, що між ними виникла правовідносини з договору про надання послуг, що підпадають під правове регулювання як загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України про зобов'язання, так і під спеціальних норм про договір з надання послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем обов'язку з оплати прийнятих послуг, що надавалися позивачем за договором від 300.12.2013 № 20. Так, позивач вказує, що неоплаченими відповідачем є послуги, вартістю 16 069,88 грн., отримання і прийняття яких відповідачем підтверджується актами виконаних робіт.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд встановив, що позивач надав відповідачеві за замовленням останнього послуги технічного обслуговування автоматики теплових пунктів та насосних станцій господарсько-питного постачання житлових будинків та інших споруд у Дніпровському районі м. Києва вартістю 156 069,88 грн. за актами виконаних робіт від 30.01.2015 № ОУ1-ОУ14 від 30.01.2015 на суму 39 017,47 грн., від 25.02.2015 № ОУ15-ОУ28 на суму 39 017,47 грн., від 30.03.2015 № ОУ29-ОУ49 на суму 39 017,47 грн., від 28.04.2015 № ОУ43-ОУ56 на суму 39 017,47 грн.

Надані послуги були частково оплачені відповідачем в сумі 140 000,00 грн. (40 000,00 грн. 23.03.2015 та 100 000,00 грн. 23.06.2015), у зв'язку з чим його прострочена заборгованість становить 16 069,88 грн.

Наявність прострочення у виконанні грошових зобов'язань відповідача перед позивачем підтверджено Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" в акті звірки взаєморозрахунків від 28.03.2016.

У ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін судового процесу покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який своєчасно і належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором у повній сумі або ж фактичних даних на спростування заявлених вимог чи доказів відсутності прострочення у правовідносинах з позивачем за договором від 30.12.2013 № 20, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу слід вважати обґрунтованими і доведеними та такими, що піддягають задоволенню.

Поряд з сумою основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 11 138,91 грн. пені, 26 330,18 грн. інфляційної складової боргу та 1 381,74 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у разі затримки оплати сторони у погодили у п. 8.2 договору.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором про надання послуг, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими

Відповідно до уточненого розрахунку суду, проведеного за датами прострочення, визначеними позивачем (охоплюють менший період прострочення, ніж той, що мав місце фактично) розмір 3 % річних на суму боргу становить 1 241,74 грн., інфляційних втрат - 26 882,67 грн., пені - 20 006,68 грн.

Оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, стягнення інфляційних втрат та пені відбувається в межах суми, розрахованої і заявленої позивачем, а 3 % річних - за розрахунком суду в сумі 1 241,74 грн.

За наведених обставин, позов задовольняється частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру заявлених вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябинська, 9-г, ідентифікаційний код 38133008) на користь Приватного підприємства "Інтерсервіс-плюс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-в, ідентифікаційний код 32704831) 16 069 (шістнадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. боргу, 11 138 (одинадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 19 коп. пені, 1 241 (одну тисячу двісті сорок одну) грн. 74 коп. 3 % річних, 26 330 (двадцять шість тисяч триста тридцять) грн. 18 коп. інфляційних нарахувань та 1 374 (одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 06.10.2016 р.