Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/15775/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/15775/16 За позовом Приватного підприємства "СТРАТОНІК"

До Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"

Про відшкодування шкоди 24 983,00 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Запольська Н.Ю. (№26/05/16 від 26.05.2016)

від відповідача: Кохненко Г.І. (дов. від 06.04.2016)

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства "СТРАТОНІК" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" про відшкодування шкоди 24 983,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 порушено провадження у справі № 910/15775/16, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" та призначено розгляд справи на 14.09.2016.

09.09.2016 представник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали.

В судове засідання, призначене на 14.09.2016, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 14.09.2016, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, витребувані ухвалою суду документи не надіслали, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

14.09.2016 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 05.10.2016.

04.10.2016 через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли документи по справі.

В судове засідання, призначене на 05.10.2016, представник позивача з'явився

В судове засідання, призначене на 05.102016, представник відповідача з'явився а заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 05.10.2016, третьої особи в судове засідання не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

05.10.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

В судове засідання, призначене на 19.10.2016, представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 19.10.2016, представник відповідача з'явився та надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 19.10.2016, третьої особи в судове засідання не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2016 року відбулося залиття нежитлового приміщення № 111, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 2/34, що належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Стратонік» напідставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 108 від 26 грудня 1996 року та Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 420 від 28 січня 2003 року. Залиття приміщення сталося внаслідок пориву трубопроводу центрального опалення, що підтверджується актом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» від 02.01.2016 р.

Актом комісії підтверджено, що внаслідок залиття, нежитлове приміщення Позивача має наступні ушкодження: «в кімнаті 8 - 50 м2 залита стеля 8 = 4 м2 (підвісна стеля з гіпсокартону вкрита водоемульсійною фарбою), підлога 8 = 50 м2 (паркет). По периметру кімнати висота (глибина) затікання становить 40 см.»

Відповідно до проведеної оцінки вартості завданих збитків приміщенню Позивача станом на 31.06,2016 р., майнова шкода складає 14 383,00 грн.

Між Позивачем та Відповідачем укладеного договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 01 серпня 2016 року. Позивач щомісяця сплачує грошові кошти за утримання будинку, що підтверджується відповідними квитанціями6.

Відповідно до п. 17 Рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» створене Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі також «Відповідач», «КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»).

Згідно положень підпункту 2.2.2. Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 р. № 6 предметом його діяльності є надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює-розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення ПП «Стратонік».

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "ПЕЧЕРСЬКЖИТЛО" є житлово-експлуатаційною дільницею та відповідає за утримання будинку № 2/34 по, вул. Кіквідзе в місті Києві, в якому знаходиться приміщення Позивача.

Залиття приміщення Позивача сталося з вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житловою фонду Печерського району м. Києва», яке безпосередньо відповідає за утримання будинку. Тому, Відповідач має відшкодувати збитки Позивачу внаслідок залиття, що спричинене проривом трубопроводу центрального опалення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005 (судова колегія з цивільних справ), яка відповідно до норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 14 383 грн., з є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. - моральної шкоди, то така вимога також не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 №5 та від 27.02.2009 №1 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість, в позовній заяві містяться, не підтверджена відповідними письмовими доказами, вимога про сплату моральної шкоди, крім того без відповідного обґрунтування її дійсної наявності та розміру, позивачем також не надано жодних пояснень та розрахунків щодо того, з якого саме розрахунку позивач виходив визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати - судовий збір та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідачів. Разом з тим, вимоги з відшкодування витрат по оплаті проведеної, для визначення розміру заподіяної залиттям Приміщення матеріальної шкоди, експертної оцінки збитку від залиття в сумі 5 600 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7; ідентифікаційний код 35692211) на користь Приватного підприємства "СТРАТОНІК" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 2/34; ідентифікаційний код 24374277) 14 383 грн. 00 коп. -відшкодування шкоди та 793 грн. 31 коп. - судових витрат.

3. В іншій частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 21.10.2016

Суддя М.О. Лиськов