Рішення

від 17.10.2016 по справі 910/16061/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/16061/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Шарм 2012» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-КШ» про стягнення заборгованості у розмірі 5 680, 56 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Васюра Т.В. (довіреність № б/н від 16.09.2016);

від відповідача - не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року приватне підприємство «Шарм 2012» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-КШ» (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 680, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі та продажу товару № 429 (далі по тексту - договір), згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідачеві продукцію (товар), а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити продукцію. Проте, відповідач своє грошове зобов'язання, взяте згідно з умовами договору виконав неналежним чином, товар, переданий позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 4 342, 59 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 277, 73 грн, 3% річних у розмірі 103, 15 грн, пеню в розмірі 957, 09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 розгляд справи відкладено на 03.10.2016.

29.09.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 розгляд справи відкладено на 17.10.2016.

У судове засідання, призначене на 17.10.2016 представник позивача з'явився, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвали у даній справі надсилалися сторонам на його адреси їх місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Крім того, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, зокрема, представнику відповідача завчасно.

Однак, відповідач у жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав. Також відповідач своїм правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзив на позов до суду не подав, а тому відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

11.06.2014 між приватним підприємством «Шарм 2012» (далі по тексту - відповідач, постачальник), та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-КШ» (далі по тексту - позивач, покупець), був укладений договір купівлі та продажу товару № 429 (далі по тексту - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту - товар) (п. 1.1. договору).

Найменування товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються видатковою накладною на товар (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору ціна товару зазначається у накладній на кожну поставку товару.

У відповідності до п. 3.6. договору оплата товару відбувається згідно реалізації.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки та підписання видаткової накладної на товар (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця.

У випадку порушення умов договору винна сторона несе відповідальність згідно з даним договором та чинним законодавством України (п. 7.1. договору).

Згідно п. 7.3. договору за прострочення оплати покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Так, позивач на підставі договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 4 381, 45 грн. Наведена обставина підтверджується видатковими накладними від 17.06.2014 № ША-00000821 на суму 925, 47 грн та від 19.08.2014 № ША-00001110 на суму 3 455, 98 грн, які підписані з боку відповідача та скріплені відбитками печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією від 13.08.2015 № 24 про сплату боргу за договором, докази отримання якої уповноваженим представником відповідача містяться в матеріалах справи, однак вказана претензія була залишена відповідачем без розгляду.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 4 342, 59 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 277, 73 грн, 3% річних у розмірі 103, 15 грн, пеню в розмірі 957, 09 грн.

Виходячи з умов договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2014 року по травень 2016 року відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 342, 59 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений відбитками печаток сторін, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні.

Відповідач доказів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем, або спростовують доводи позивача, суду не надав. Окрім того відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, доказів нереалізації товару не надав, також не надав відповіді на претензію позивача. Враховуючи таку поведінку відповідача, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4 342, 59 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 277, 73 грн, 3% річних у розмірі 103, 15 грн, пеню в розмірі 957, 09 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. договору оплата товару відбувається згідно реалізації. 22.09.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.08.2015 № 24, яка була отримана відповідачем 24.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, кінцевим терміном виконання зобов'язання з оплати товару є 01.10.2015, а прострочення виконання зобов'язання настало з 02.10.2016.

Судом встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов'язку з оплати товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені вище норм права, суд дійшов висновку про те, що розрахунок пені, виконаний позивачем невірно, у зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені:

№Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1 4 342, 59 02.10.15-31.03.16 182 22, 00% 952, 75 Всього: 952, 75 грн Так, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 952, 75 грн (за розрахунком суду).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав розрахунок позивача вірним, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме 277, 73 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав розрахунок позивача невірним, у зв'язку з чим, судом був здійснений власний розрахунок 3% річних:

№Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 1 4 342, 59 02.10.15-15.07.16 287 3% 102, 44 Всього: 102, 44 грн Так, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 102, 44 грн (за розрахунком суду).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 5 980, 56 грн підлягають задоволенню частково.

Щодо оплати послуг адвоката у даній справі у розмірі 2 500, 00 грн суд зазначає таке.

22.04.2016 між приватним підприємством «Шарм 2012» та адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.» (далі по тексту - адвокатське об'єднання) був укладений договір про надання правової допомоги № 22/04 відповідно до умов якого позивач доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим договором.

Згідно п. 4.1. вказаного договору вартість надання адвокатським об'єднанням правової допомоги складає 2 500, 00 грн.

Позивачем додано до матеріалів акт приймання-передачі документів від 31.05.2016 відповідно до якого позивач, на підставі договору від 22.04.2016 № 22/04 та акту про надання правової допомоги від 31.05.2016, прийняв складену позовну заяву за позовом приватного підприємства «Шарм 2012» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-КШ».

Однак, згідно вказаного акту приймання-передачі документів суд не може дійти беззаперечного висновку яка саме позовна заява передавалась позивачу, оскільки не зазначено суті спору, а вказані лише сторони у справі.

На підтвердження розміру здійснених витрат на правову допомогу, позивач долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення 17.05.2016 № 157 на суму 2 500, 00 грн з призначенням платежу: «Надання правової допомоги згідно договору № 22/04 від 22.04.2016».

В матеріалах справи відсутній акт про надання правової допомоги від 31.05.2016 чи інший документ, що підтверджує підготовку та участь при розгляді даної справи в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначене вище платіжне доручення не є належним доказом оплати юридичних послуг саме та виключно за розгляд даної справи в суді першої інстанції.

Інших доказів узгодження сторонами вартості послуг з правової допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд зазначає, що не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір вартості наданих адвокатом послуг за розгляд справи за умови неузгодження розміру цих послуг між клієнтом та адвокатом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога відповідача про відшкодування йому витрат на правову допомогу в розмірі 2 500, 00 грн задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного підприємства «Шарм 2012» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-КШ» (02098, м. Київ, проспект Тичини, 16/2, ідентифікаційний код 38498081, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства «Шарм 2012» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, ідентифікаційний код 38375007, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) суму заборгованості у загальному розмірі 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень 51 копійку, з них 4 342 (чотири тисячі триста сорок дві) гривні 59 копійок сума основного боргу; 277 (двісті сімдесят сім) гривень 73 копійки інфляційне збільшення; 102 (сто дві) гривні 44 копійки сума трьох відсотків річних; 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 75 копійок пеня в розмірі подвійної ставки НБУ; судовий збір у розмірі 1 376 (одну тисячу триста сімдесят шість) гривень 62 копійки.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 жовтня 2016 року.

Cуддя Я.А. Карабань