Рішення

від 10.10.2016 по справі 910/12000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016№910/12000/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК ЖИТЛОБУД»

про стягнення 206 534, 57 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Смирнова І.Ю. за довіреністю № 07/06-16 від 07.06.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК ЖИТЛОБУД» (далі - відповідач) про стягнення 206 534,57 грн., з яких 180 072,79 грн. основного боргу, 16 964,80 грн. пені, 8 283,34 грн. інфляційних втрат, 1 213,64 грн. пені. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір, на підставі якого позивачем поставлено товар відповідачу, який останнім в повному обсязі оплачений не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2016 (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/12000/16, її розгляд призначено на 15.08.2016.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1509 від 04.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12000/16, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №910/12000/16 передано на розгляд судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2016 суддею Літвіновой М.Є. прийнято справу №910/12000/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 29.08.2016.

11.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2016 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/12000/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

В судовому засіданні 10.10.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2016 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 12/01-15/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказуються в накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що покупець оплачує товар за договірною ціною, яка вказана в рахунок-фактурі і накладній.

За умовами п. 5.2. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком.

Відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього Договору не заявить про припинення дії Договору, він вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору позивачем поставив відповідачу продукцію на суму 1 236 884,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №2946 від 26.01.2015 р. на суму 26 719,20 грн., № 2947 від 26.01.2015 р. на суму 26 719,20 грн., №4380 від 26.01.2015 р. на суму 11 575,98 грн., № 4840 від 26.01.2015 р. на суму 11 926,68 грн., № 9590 від 30.01.2015 р. на суму 15 596,20 грн., № 10929 від 04.02.2015 р. на суму 17 147,44 грн., № 14644 від 12.02.2015 на суму 6 444, 84 грн., №15994 від 16.02.2015 р. на суму 568,08 грн., № 19604 від 25.02.2015 р. на суму 10 249,50 грн., № 19825 від 25.02.2015 р. на суму 1 041, 60 грн., № 17758 від 27.02.2015 р. на суму 1 302,00 грн., №18 786 від 27.02.2015 на суму 2 820,00 грн., № 21516 від 28.02.2015 на суму 1 224,00 грн., № 19608 від 04.03.2015 на суму 40 091,89 грн., № 22865 від 04.03.2015 на суму 32 579,04 грн., № 26178 від 11.03.2015 на суму 38 860,70 грн., № 26868 від 12.03.2015 на суму 877,20 грн., № 28241 від 16.032.2015 на суму 6 162,00 грн., № 32894 від 25.03.2015 р. на суму 31 166,00 грн., № 35773 від 31.03.2015 р. на суму 17 735,16 грн., № 38076 від 04.04.2015 р. на суму 8 880,96 грн., № 38 597 від 07.04.2015 на суму 45 689,64 грн., № 39084 від 07.04.2016 на суму 2 600,00 грн., №39541 від 10.04.2015 на суму 4 142,88 грн., №42931 від 20.04.2015 на суму 5 187,60 грн., №44322 від 20.04.2015 на суму 4 001,76 грн., № 49211 від 29.04.2015 на суму 18 534,48 грн., № 49970 від 29.04.2015 на суму 10 302,96 грн., № 50830 від 30.04.2015 на суму 3 715,02 грн., № 50869 від 30.04.2015 на суму 7 602,18 грн., № 51589 від 05.05.2015 на суму 3 772,80 грн., № 51 583 від 06.05.2015 на суму 61 401,60 грн., № 52537 від 06.05.2015 на суму 21 828,80 грн., № 52722 від 07.05.2015 на суму 10 564,44 грн., №47632 від 08.05.2015 на суму 18 571,00 грн., № 53782 від 08.05.2015 на суму 20 701,00 грн., №53807 від 08.05.2015 на суму 18 924,71 грн., № 54132 від 08.05.2015 на суму 4 401, 60 грн., № 47632 від 12.05.2015 на суму 35 727,00 грн., № 54730 від 12.05.2015 на суму 8 389,24 грн., №56392 від 14.05.2015 на суму 9 208,80 грн., № 56757 від 14.05.2015 на суму 4 000,08 грн., № 56761 від 14.05.2015 на суму 2 894,40 грн., № 56392 від 15.05.2015 на суму 1 098,00 грн., №56777 від 18.05.2015 на суму 21 150,00 грн., № 57408 від 19.05.2015 р. на суму 6 128,34 грн., № 58962 від 19.05.2016 на суму 14 964, 60 грн., № 59696 від 20.05.2015 на суму 38 824, 42 грн., № 61429 від 22.05.2015 на суму 10 241,40 грн., № 61712 від 23.05.2015 на суму 29 889,00 грн., № 62756 від 26.05.2015 на суму 11 725,50 грн., № 63175 від 26.05.2015 на суму 6 166,20 грн., № 47632 від 27.05.2015 на суму 63 559,48 грн., № 63725 від 27.05.2015 на суму 5 318,40 грн., № 64614 від 28.05.2015 на суму 15 953,46 грн., № 65492 від 30.05.2015 на суму 5 825, 88 грн., № 66903 від 03.06.2015 на суму 6 618, 84 грн., № 66988 від 03.06.2015 на суму 8 186,27 грн., № 68027 від 05.06.2015 на суму 17 150,00 грн., № 76675 від 23.06.2015 на суму 6 156,20 грн., № 82707 від 04.07.2015 на суму 1 608,40 грн., № 82771 від 04.07.2015 на суму 2 337,60 грн., № 89935 від 20.07.2015 на суму 12 100, 20 грн., № 89945 від 20.07.2015 на суму 13 180,80 грн., № 95147 від 28.07.2015 на суму 7 462,86 грн., № 95204 від 30.07.2015 на суму 32 650,80 грн., № 107125 від 20.08.2015 на суму 37 971,00 грн., № 107167 від 20.08.2015 на суму 17 653,50 грн., № 106662 від 27.08.2015 на суму 22 982,94 грн., № 109375 від 27.08.2015 на суму 26 735,18 грн., № 110247 від 27.08.2015 на суму 3 672,00 грн., № 110815 від 29.08.2015 на суму 15 388,20 грн., №111327 від 29.08.2015 на суму 8 637,00 грн., № 113247 від 03.09.2015 на суму 14 126,40 грн., № 115971 від 09.09.2015 р. на суму 11 571,08 грн., № 127762 від 28.09.2015 на суму 74 286, 18 грн., № 134201 від 07.10.2015 на суму 10 445,42 грн., № 137492 від 13.10.2015 на суму 1 342,50 грн., № 139688 від 16.10.2015 на суму 2 664,00 грн., № 158128 від 17.11.2015 на суму 672,20 грн., № 174799 від 17.12.2015 на суму 4 350,00 грн., № 15876 від 12.02.2016 на суму 4 061,28 грн., № 26930 від 16.03.2016 на суму 10 072,80 грн.

В порушення умов Договору відповідач отриману продукцію оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 180 072,79 грн.

Направлену позивачем претензію № 382/03-16 від 12.04.2016 відповідач залишив без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, у п. 1.7. постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, як зазначалося вище, згідно з п. 5.2. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умові відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас, після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5485 від 05.09.2016 р.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем частково було сплачено основний борг в сумі 10 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення в цій частині позовних вимог провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю його вартість, відповідний борг в сумі 170 072,79 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені в сумі 16 964,80 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення частинах. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За умовами пункту 6.3. Договору в разі прострочення оплати товару вказаного в пункті 5.2. Договору терміну відстрочення платежу, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як на тому наголошено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, виходячи зі змісту п. 6.3. Договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені в сумі 16 964,80 суперечить приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки умовами Договору сторонам не було визначено іншого, ніж передбачений вказаною правовою нормою, строку, за який нараховується пеня.

Суд зазначає, що правова природа пені така, що період її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо.

Здійснивши перерахунок пені в межах обраного позивачем періоду нарахування та враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що розмір пені складає 4 046,54 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1 213,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 8 282,34 грн., суд відзначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як на тому наголошено у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 8 283,34 грн. суд вважає його заниженим в силу обрання невірної методики розрахунку, однак в силу відсутності від позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог, - задовольняє їх в цій частині саме в розмірі, заявленому позивачем.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.03.2016 по 13.06.2016 в сумі 1 213,64 грн. суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства через неправильне визначення кількості днів календарного року (у 2016 році не 365, а 366 календарних днів).

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 24.03.2016 по 13.06.2016 складає 1 210,33 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову. При цьому, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог, по яким суд припинив провадження у справі покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК ЖИТЛОБУД» (03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 30 В, офіс 419; код ЄДРПОУ 38997108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» (08290, Київська область, місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Центральна, будинок 1-О; код ЄДРПОУ 39421842) 170 072 (сто сімдесят тисяч сімдесят дві) грн. 79 коп. основного боргу, 4 046 (чотири тисячі сорок шість) грн. 54 коп. пені, 1 210 (одну тисячу двісті десять) грн. 33 коп. 3% річних, 8 283 (вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 2 904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 19 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2016

Суддя М.Є. Літвінова