Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/13740/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/13740/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ БУД" про стягнення 25 458,08 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Крилов А.В. (дов. б/н від 21.07.2016 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 жовтня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ БУД" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 25 458,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/13740/16 та призначено справу до розгляду на 18.08.2016 року.

16.08.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 18.08.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.07.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.09.2016 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.08.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 08.09.2016 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 08.09.2016 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2016 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 13.10.2016 року.

10.10.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 20 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТФ БУД" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" рахунки-фактури на поставку товару (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 280 034,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 381 від 12.01.2015 року на суму 7 905,00 грн., платіжним дорученням № 382 від 19.01.2015 року на суму 9 133,20 грн., платіжним дорученням № 400 від 26.01.2015 року на суму 12 130,96 грн., платіжним дорученням № 425 від 02.02.2015 року на суму 55 318,40 грн., платіжним дорученням № 491 від 25.02.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 502 від 03.03.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 572 від 01.04.2015 року на суму 39 184,80 грн., платіжним дорученням № 579 від 02.04.2015 року на суму 26 756,46 грн., платіжним дорученням № 580 від 03.04.2015 року на суму 4 409,28 грн., платіжним дорученням № 595 від 09.04.2015 року на суму 25 196,22 грн.

Відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 255 384,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, позивач зазначає, що згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 23.01.2015 року позивачем повернуто відповідачу товару на суму 808,60 грн.

17.05.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 25 458,08 грн.

Однак відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв'язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем платіжним дорученням № 381 від 12.01.2015 року на суму 7 905,00 грн., платіжним дорученням № 382 від 19.01.2015 року на суму 9 133,20 грн., платіжним дорученням № 400 від 26.01.2015 року на суму 12 130,96 грн., платіжним дорученням № 425 від 02.02.2015 року на суму 55 318,40 грн., платіжним дорученням № 491 від 25.02.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 502 від 03.03.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 572 від 01.04.2015 року на суму 39 184,80 грн., платіжним дорученням № 579 від 02.04.2015 року на суму 26 756,46 грн., платіжним дорученням № 580 від 03.04.2015 року на суму 4 409,28 грн., платіжним дорученням № 595 від 09.04.2015 року на суму 25 196,22 грн. виставлених відповідачем рахунків-фактур свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур сплачено на рахунок відповідача 280 034,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 381 від 12.01.2015 року на суму 7 905,00 грн., платіжним дорученням № 382 від 19.01.2015 року на суму 9 133,20 грн., платіжним дорученням № 400 від 26.01.2015 року на суму 12 130,96 грн., платіжним дорученням № 425 від 02.02.2015 року на суму 55 318,40 грн., платіжним дорученням № 491 від 25.02.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 502 від 03.03.2015 року на суму 50 000,00 грн., № 572 від 01.04.2015 року на суму 39 184,80 грн., платіжним дорученням № 579 від 02.04.2015 року на суму 26 756,46 грн., платіжним дорученням № 580 від 03.04.2015 року на суму 4 409,28 грн., платіжним дорученням № 595 від 09.04.2015 року на суму 25 196,22 грн.

Відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 255 384,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, позивач зазначає, що згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 23.01.2015 року позивачем повернуто відповідачу товару на суму 808,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки спірного товару на всі перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Судом не береться до уваги в якості належного та допустимого доказу повернення товару на суму 808,60 грн. видаткова накладна (повернення) № ВП-0000001 від 23.01.2015 року, оскільки вона підписана та скріплена печаткою в односторонньому порядку позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів або поставки товару на перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 24 649,48 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" підлягають частковому задоволенню в розмірі 24 649,48 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ БУД" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 20, ідентифікаційний код 39220300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ТЄХ" (08606, Київська обл., місто Васильків, військове містечко № 11, будинок 17, квартира 20, ідентифікаційний код 35803722) 24 649 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 48 коп. заборгованості, 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн. 23 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2016

Суддя С.В. Стасюк