Рішення

від 18.10.2016 по справі 910/16903/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016Справа №910/16903/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» простягнення 59761 грн. 24 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Колесник О.В. - представник за довіреністю б/н від 09.09.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» про стягнення 59761 грн. 24 коп., з яких 38619 грн. 26 коп. основного боргу та 21141 грн. 98 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013, не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з серпня 2015 року по лютий 2016 року послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 38619 грн. 26 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 21141 грн. 98 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16903/16, розгляд справи призначено на 30.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

17.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому визнав суму основного боргу у загальному розмірі 38619 грн. 26 коп. та зобов'язався її сплатити відповідно до графіку, запропонованому у гарантійному листі. При цьому, позивач зазначив, що ним не був прийнятий запропонований відповідачем графік сплати заборгованості в частині строків сплати боргу.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2016 подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.10.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22241605 від 16.09.2016 (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 5-А), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення та поштовим конвертом, в якому надсилалось поштове повідомлення (причина повернення - за письмовою відмовою адресата від одержання).

Крім того, ухвала про порушення провадження від 16.09.2016 у справі № 910/16903/16 була надіслана відповідачу за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22241605 від 16.09.2016 (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 5-А), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення та поштовим конвертом, в якому надсилалось поштове повідомлення (причина повернення - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» (замовник) укладено Договір про надання послуг № 01/2013/CU, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги зв'язку відповідно до переліку Послуг з наданням доступу до Системи в порядку, на умовах і в обсязі, узгодженому сторонами у цьому договорі, додатках і (або) додаткових угодах до нього, а замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги і оплачувати їх відповідно до умов цього договору, додатків та (або) додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 погоджені сторонами Правила надання послуг (Додаток № 1) та інші додатки, а також тарифи в них є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 замовник сплачує за послуги, що надаються за цим договором, відповідно до цього договору та додатками до нього.

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 оплата послуг за даною угодою здійснюється на підставі рахунків, що виставляються виконавцем в гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» оператором телекомунікацій є суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; споживачем телекомунікаційних послуг (споживач) є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікації (електрозв'язок) - це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах; телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» умовами надання телекомунікаційних послуг є 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання елекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем на підставі Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 у період з 01.08.2015 по 29.02.2016 послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 38619 грн. 26 коп.

Відповідно до п. 9.1 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року. Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію договору за 15 днів до дати передбачуваного закінчення строку дії цього договору.

З огляду на те, що сторонами не надано суду доказів повідомлення однією із сторін іншої сторони про припинення дії Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 в порядку, передбаченому у п. 9.1 договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період (з 01.08.2015 по 29.02.2016).

У Додатку № 2 до Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 сторони погодили, що послуги, що надаються виконавцем, включають в себе прийняття від замовника запитів на відправку СМС через Інтернет за допомогою узгодженого відповідно до Правил надання послуг протоколу; відправка СМС, отриманого від замовника, на мобільний термінал абонента через оператора; надання замовнику можливості відслідковувати статус СМС і отримувати підтвердження про доставку СМС повідомлення, а також контролювати свій рахунок та статистику операцій з СМС в системі.

Відповідно до п. 4 Додатку № 2 до Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 моментом відправлення СМС, надання послуги та відповідного списання вартості послуги на особовому рахунку замовника, вважається момент його постановки системою в чергу на відправлення оператору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 ціна узгоджується по е-mail за кожну оплачувану подію для всіх країн та операторів.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 виконавець має право змінити в односторонньому порядку тарифи, що застосовуються та (або) Правила надання послуг з попереднім письмовим повідомленням замовника за 15 календарних днів до набуття чинності такими змінами. При відсутності письмових заперечень замовника до дати набрання чинності виконавець продовжує надання послуг у відповідності до нових тарифів та (або) правил надання послуг; у разі незгоди замовника з новими тарифами та (або) правилами надання послуг, замовник має право розірвати даний договір шляхом вручення письмового заперечення про неприйняття умов нових Тарифів та (або) Правил надання послуг виконавцю до дати вступу нових тарифів та (або) Правил надання послуг у силу.

Згідно з п. 10.2 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 сторони визнають юридичну силу документів, переданих по факсу або електронною поштою з адрес, вказаних в цьому договорі та додатках до нього.

У Додатку № 1 до Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 (Правила надання послуг) сторони визначили, що електронною адресою підтримки (позивача) є: support@infobip.com.

17.10.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи копії електронних листів, адресованих на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (керівником відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Капцан Сергій Борисович) щодо надсилання відповідачу тарифів на СМС сервіси у спірний період та повідомлення про зміну тарифів на надання вказаних послуг.

При цьому, 17.10.2016 позивачем долучено до матеріалів справи місячні звіти обсягів та вартості наданих відповідачу послуг, а саме за серпень 2015 року на суму 10617 грн. 98 коп., за вересень 2015 року на суму 10821 грн. 88 коп., за жовтень 2015 року на суму 12320 грн. 26 коп., за листопад 2015 року на суму 9102 грн. 49 коп., за грудень 2015 року на суму 8 грн. 23 коп., за січень 2016 року на суму 8 грн. 70 коп., за лютий 2016 року на суму 2 грн. 35 коп.

Крім того, у судовому засіданні 18.10.2016 позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату за спірний період, а саме: копію рахунку на оплату № 281 від 31.08.2015 на суму 10617 грн. 98 коп., копію рахунку на оплату № 317 від 30.09.2015 на суму 10821 грн. 88 коп., копію рахунку на оплату № 353 від 31.10.2015 на суму 12320 грн. 26 коп., копію рахунку на оплату № 397 від 30.11.2015 на суму 9102 грн. 49 коп., копію рахунку на оплату № 437 від 31.12.2015 на суму 8 грн. 23 коп., копію рахунку на оплату № 19 від 31.01.2016 на суму 8 грн. 70 коп., копію рахунку на оплату № 88 від 29.02.2016 на суму 2 грн. 35 коп., а також докази їх направлення на електронну адресу відповідача.

17.10.2016 через канцелярію суду та разом із позовною заявою позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг за спірний період, а саме: копію акту надання послуг № 297 від 31.08.2015 на суму 10617 грн. 98 коп., копію акту надання послуг № 341 від 30.09.2015 на суму 10821 грн. 88 коп., копію акту надання послуг № 386 від 31.10.2015 на суму 12320 грн. 26 коп., копію акту надання послуг № 434 від 30.11.2015 на суму 9102 грн. 49 коп., копію акту надання послуг № 550 від 31.12.2015 на суму 8 грн. 23 коп., копію акту надання послуг № 16 від 31.01.2016 на суму 8 грн. 70 коп. та копію акту надання послуг № 96 від 29.02.2016 на суму 2 грн. 35 коп.

У позовній заяві позивач зазначив, що вказані акти надання послуг були направлені відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (керівником відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Капцан Сергій Борисович).

При цьому, у судовому засіданні 18.10.2016 позивачем долучено до матеріалів справи електронний лист відповідача, надісланий саме з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що грошові кошти відповідача, які знаходились на рахунках, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Київська Русь», не можуть бути перераховані на користь позивача у зв'язку з початком процедури виведення банку з ринку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належною електронною адресою відповідача, яку відповідач використовував для зв'язку з позивачем, є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже надіслані позивачем вказані повідомлення про зміну тарифів та, зокрема, акти надання послуг, були отримані відповідачем.

Згідно з п. 4.6 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 у разі, якщо замовник не повертає підписаний з його боку акт про надані послуги і виконавець не отримує письмових мотивованих та обґрунтованих заперечень на акт протягом 10 робочих днів з моменту складання акту, надані послуги вважаються прийнятими замовником і наданими в належній якості та обсязі, а акт - підписаним замовником.

Доказів надання будь-яких мотивованих заперечень щодо вартості наданих послуг, визначених позивачем в рахунках на оплату та в актах надання послуг за спірний період, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.5 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 звітним і розрахунковим періодом є календарний місяць, у якому надаються послуги.

Відповідно до п. 4.8 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 замовник здійснює оплату наданих послуг щомісяця на підставі рахунку, виставленого виконавцем протягом 10 робочих днів після закінчення звітного періоду, у розмірі 100% від вартості послуг за попередній звітний місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги у серпні 2015 року на суму 10617 грн. 98 коп. у строк до 14.09.2015 включно (протягом 10 робочих днів після закінчення звітного періоду); надані позивачем послуги у вересні 2015 року на суму 10821 грн. 88 коп. у строк до 15.10.2015 включно; надані позивачем послуги у жовтні 2015 року на суму 12320 грн. 26 коп. у строк до 13.11.2015 включно; надані позивачем послуги у листопаді 2015 року на суму 9102 грн. 49 коп. у строк до 14.12.2015 включно; надані позивачем послуги у грудні 2015 року на суму 8 грн. 23 коп. у строк до 18.01.2016 включно; надані позивачем послуги у січні 2016 року на суму 8 грн. 70 коп. у строк до 12.02.2016; надані позивачем послуги у лютому 2016 року на суму 2 грн. 35 коп. у строк до 15.03.2016 включно.

При цьому, відповідно до п. 3.2.2 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 замовник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чергового рахунку, виставленого виконавцем, проводити оплату наданих послуг відповідно до тарифів та положень цього договору.

Однак, суд зазначає, що умова договору про оплату послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку, виставленого виконавцем, не є строком виконання зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору про оплату відповідачем послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, у Постанові Верховного Суду України від 12.11.2009 у справі № 25/64-09 висловлено правову позицію, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість.

Судом встановлено, у спірний період (з 01.08.2015 по 29.02.2016) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 34227 грн. 00 коп., а саме: 24.09.2015 - грошові кошти у сумі 8500 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 71 від 23.09.2015 (призначення платежу - оплата за послуги за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013); 02.11.2015 - грошові кошти у сумі 3027 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 92 від 02.11.2015 (призначення платежу - оплата за послуги за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013); 16.12.2015 - грошові кошти у сумі 15250 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 103 від 16.12.2015 (призначення платежу - оплата за послуги за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013); 25.12.2015 - грошові кошти у сумі 7450 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 111 від 25.12.2015 (призначення платежу - оплата за послуги за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013).

17.10.2016 через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення по справі, в яких позивач пояснив порядок зарахування ним сплачених відповідачем грошових коштів.

Зокрема, як вбачається із письмових пояснень позивача, здійснені відповідачем оплати були зараховані в рахунок погашення найдавнішої заборгованості (заборгованості, яка виникла за попередні періоди), а саме в рахунок оплати послуг, наданих позивачем у квітні 2015 року (на суму 7651 грн. 01 коп.), у травні 2015 року (на суму 7672 грн. 03 коп.), у червні 2015 року (на суму 7195 грн. 54 коп.), у липні 2015 року (на суму 8799 грн. 98 коп.).

При цьому, залишок сплачених відповідачем грошових коштів (4262 грн. 63 коп.) був зарахований позивачем в рахунок часткової оплати послуг, наданих у серпні 2015 року, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача з оплати послуг за серпень 2015 року становить 6355 грн. 35 коп.

Суд вважає обґрунтованим здійснений позивачем порядок зарахування сплачених відповідачем грошових коштів з огляду на незазначення відповідачем у призначенні платежу конкретного місяця надання послуг, за який здійснювалась оплата (чіткого призначення платежу), та зазначення у призначенні платежу лише реквізитів договору - Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013, та відсутність у договорі будь-яких інших умов щодо порядку зарахування грошових коштів.

Вартість наданих позивачем послуг за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 у період з вересня 2015 року по лютий 2016 року залишилась відповідачем несплаченою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума боргу, що становить 38619 грн. 26 коп ., та яку позивач просить суд стягнути з відповідача, є заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у серпні 2015 року на суму 6355 грн. 35 коп. (враховуючи часткову оплату у розмірі 4262 грн. 63 коп.), заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у вересні 2015 року на суму 10821 грн. 88 коп., заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у жовтні 2015 року на суму 12320 грн. 26 коп., заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у листопаді 2015 року на суму 9102 грн. 49 коп., заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у грудні 2015 року на суму 8 грн. 23 коп., заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у січні 2016 року на суму 8 грн. 70 коп. та заборгованість з оплати послуг, наданих позивачем у лютому 2016 року на суму 2 грн. 35 коп.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію гарантійного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації», в якому відповідач гарантує оплату послуг та погашення заборгованості у сумі 38619 грн. 26 коп., що утворилася за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 у наступному порядку: 6355 грн. 35 коп. - до 30.08.2016; 10821 грн. 88 коп. - до 30.10.2016; 12320 грн. 26 коп. - до 30.11.2016; 9102 грн. 49 коп. - до 30.12.2016; 8 грн. 23 коп. - до 30.12.2016; 8 грн. 70 коп. - до 30.12.2016; 2 грн. 35 коп. - до 30.12.2016.

17.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що ним не був прийнятий запропонований відповідачем графік сплати заборгованості в частині строків сплати боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо розстрочення сплати заборгованості на загальну суму 38619 грн. 26 коп. відповідно до запропонованого відповідачем графіку сплати заборгованості, тобто, не було погоджено умов щодо зміни строків оплати.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, у застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: - в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; - в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі.

Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Суд зазначає, що вказаний гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації», по суті, є визнання відповідачем суми основного боргу, заявленої до стягнення позивачем.

Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо: - визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення; - сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій.

З огляду на те, що вказаний гарантій лист підписаний директором (керівником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» Капцаном С.Б., беручи до уваги, що заборгованість відповідача у розмірі 38619 грн. 26 коп. не викликає у суду сумніву, відповідає дійсності, узгоджується з іншими обставинами справи, суд приймає визнання відповідача щодо розміру заборгованості з оплати наданих позивачем послуг за Договором про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 за період з 01.08.2015 по 29.02.2016 на суму 38619 грн. 26 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» у розмірі 38619 грн. 26 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 38619 грн. 26 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» суми основного боргу у розмірі 38619 грн. 26 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 21141 грн. 98 коп. щодо кожного простроченого платежу окремо, а саме: 3489 грн. 09 коп. пені за прострочення оплати послуг за серпень 2015 року; 5908 грн. 74 коп. пені за прострочення оплати послуг за вересень 2015 року; 6763 грн. 82 коп. пені за прострочення оплати послуг за жовтень 2015 року; 4969 грн. 96 коп. пені за прострочення оплати послуг за листопад 2015 року; 4 грн. 49 коп. пені за прострочення оплати послуг за грудень 2015 року; 4 грн. 80 коп. пені за прострочення оплати послуг за січень 2016 року; 1 грн. 08 коп. пені за прострочення оплати послуг за лютий 2016 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 4.10 Договору про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 у разі несплати рахунку, виставленого за надані в попередньому звітному періоді послуги до кінця звітного періоду, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,3% від неоплаченої в строк суми за кожний день прострочення.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

Суд зазначає, що оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір про надання послуг № 01/2013/CU від 28.02.2013 є договором про надання телекомунікаційних послуг, спеціальним законом, який регулює відносини між сторонами є Закон України «Про телекомунікації», у зв'язку з чим нарахування пені за неналежне виконання споживачем (відповідачем) обов'язку з оплати за надані послуги повинно здійснюватися відповідно до положень вказаного Закону.

Зокрема, відповідно до ст. 36 закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, розрахунок пені за прострочення оплати телекомунікаційних послуг повинен здійснюватись від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Однак, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у позовній заяві та долученому до матеріалів справи 17.10.2016, позивач здійснює нарахування пені у розмірі 0,3% від неоплаченої в строк суми за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги у серпні 2015 року на суму 10617 грн. 98 коп. у строк до 14.09.2015 включно; надані позивачем послуги у вересні 2015 року на суму 10821 грн. 88 коп. у строк до 15.10.2015 включно; надані позивачем послуги у жовтні 2015 року на суму 12320 грн. 26 коп. у строк до 13.11.2015 включно; надані позивачем послуги у листопаді 2015 року на суму 9102 грн. 49 коп. у строк до 14.12.2015 включно; надані позивачем послуги у грудні 2015 року на суму 8 грн. 23 коп. у строк до 18.01.2016 включно; надані позивачем послуги у січні 2016 року на суму 8 грн. 70 коп. у строк до 12.02.2016; надані позивачем послуги у лютому 2016 року на суму 2 грн. 35 коп. у строк до 15.03.2016 включно.

Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені за прострочення оплати відповідачем послуг за серпень 2015 року є період з 15.09.2015 по 15.03.2016; для нарахування пені за прострочення оплати послуг за вересень 2015 року є період з 16.10.2015 по 16.04.2016; для нарахування пені за прострочення оплати послуг за жовтень 2015 року є період з 14.11.2015 по 14.05.2016; для нарахування пені за прострочення оплати послуг за листопад 2015 року є період з 15.12.2015 по 15.06.2016; для нарахування пені за прострочення оплати послуг за грудень 2015 року є період з 19.01.2016 по 19.07.2016; для прострочення оплати послуг за січень 2016 року є період з 13.02.2016 по 13.08.2016; для нарахування пені за прострочення оплати послуг за лютий 2016 року є період з 16.03.2016 по 16.09.2016.

Проте, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховані вимоги, встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо періоду нарахування пені, а саме вимоги, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення оплати відповідачем телекомунікаційних послуг за спірний період (враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату, в межах заявленого позивачем періоду нарахування та беручи до уваги положення ст. 36 Закону України «Про телекомунікації»).

Сума боргу (грн) - за серпень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 10617,98 30.09.2015 - 24.12.2015 86 22% 550,39 6355.35 25.12.2015 - 15.03.2016 82 22% 313,62 Всього: 864,01

Сума боргу (грн) - за вересень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 10821.88 31.10.2015 - 16.04.2016 169 22% 1100,95 Всього: 1100,95

Сума боргу (грн) - за жовтень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 12320.26 30.11.2015 - 21.04.2016 144 22% 1067,63 12320.26 22.04.2016 - 14.05.2016 23 19% 147,11 Всього: 1214,74

Сума боргу (грн) - за листопад 21015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 9102.49 31.12.2015 - 21.04.2016 113 22% 618,71 9102.49 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 165,39 9102.49 27.05.2016 - 15.06.2016 20 18% 89,54 Всього: 873,64

Сума боргу (грн) - за грудень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 8.23 31.01.2016 - 03.03.2016 33 22% 0,17 8.23 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 0,24 8.23 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 0,15 8.23 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 0,12 8.23 24.06.2016 - 19.07.2016 26 16.5% 0,1 Всього: 0,78

Сума боргу (грн) - за січень 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 8.70 29.02.2016 - 03.03.2016 4 22% 0,02 8.70 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 0,26 8.70 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 0,16 8.70 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 0,12 8.70 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 0,14 8.70 29.07.2016 - 13.08.2016 16 15.5% 0,06 Всього: 0,76

Сума боргу (грн) - за лютий 2016 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 2.35 31.03.2016 - 21.04.2016 22 22% 0.03 2.35 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 0.05 2.35 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 0.03 2.35 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 0.04 2.35 29.07.2016 - 31.08.2016 34 15.5% 0.04 Всього: 0,19 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 4055 грн. 07 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» пені у розмірі 21141 грн. 98 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4055 грн. 07 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональні Комунікації» (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 5-А; ідентифікаційний код: 37569245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» (01133, м. Київ, вул Кутузова, буд. 13, офіс № 802; ідентифікаційний код: 38021802) суму основного боргу у розмірі 38619 (тридцять вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп., пеню у розмірі 4055 (чотири тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.10.2016

Суддя І.М. Отрош