Рішення

від 19.10.2016 по справі 912/2293/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 рокуСправа № 912/2293/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 912/2293/16

за позовом приватного підприємства "Олвін", Полтавська область, м. Кременчук

до Заводу металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром", Кіровоградська область, м. Світловодськ

до товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром", м. Світловодськ

про стягнення 176 782,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 10.08.2016 р.;

від відповідача 1 - ОСОБА_2, довіреність № ЮР-20 від 110.08.2016;

від відповідача 2 - ОСОБА_3, довіреність № ЮР-18 від 12.09.2016.

Приватне підприємство "Олвін" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 10 від 07.06.2016 року про стягнення з заводу металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" заборгованості за отриманий відповідно до умов договору поставки товару № 10 від 08.01.2014 року товар у сумі 14 835,61 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 3 619,88 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 689,70 грн., що всього складає 19 145,19 грн.; заборгованості за отриманий відповідно до умов Договору поставки товару № 14 від 12.01.2015 року у сумі 148 004,40 грн., пеню за порушення виконання зобов"язання у сумі 32 731,70 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 30 753,44 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 152,95 грн., що всього складає 214 642,49 грн.; заборгованість за отриманий відповідно до умов Договору поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 8 073,00 грн., штраф за порушення виконання зобов"язання у розмірі 102 527,10 грн., пеню за порушення виконання зобов"язання у сумі 1 328,47 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 411,72 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 94,22 грн., що всього складає 112 434,51 грн., з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договорів поставки товару № 10 від 08.01.2014 р., № 14 від 12.01.2015 р., № 6 від 05.01.2016 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2016 р. порушено провадження у справі № 912/2293/16.

Завод металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" у відзиві на позовну заяву від 08.08.2016 р. № 144 посилаючись на п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, ч. 3 ст. 21 ГПК України просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано письмові пояснення № 4 від 10.08.2016 р., зі змісту яких позивач просить стягнути з відповідача залишок основної заборгованості за Договором поставки товару № 10 від 08.01.2014 р. у сумі 4950,36 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 3 619,88 грн., 3% річних від простроченої суми 689,70 грн.; пеню за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 14 від 12.01.2015 р. у сумі 32 731,70 грн. інфляційні втрати за час прострочення у сумі 30 753,44 грн., 3% річних від простроченої суми 3 152,95 грн.; штраф за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 102 527,10 грн., пеню за порушення виконання зобов"язання у сумі 1328,47 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 411,72 грн., 3% річних від простроченої суми 94,22 грн. (т. 1, а.с. 138).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.07.2016 р. № 143 просив відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу за договором № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 8073,00 грн., штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу у сумі 1328,47 грн., штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у сумі 106 563,60 грн., а також відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу та штрафних санкцій за договорами № 10 від 08.01.2014 р. № 14 від 12.01.2015 р. (т. 2, а.с. 1-3).

В доповненні до відзиву на позовну заяву від 05.07.2016 р. № 143 відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу за договором № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 8073,00 грн., штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу у сумі 1328,47 грн., штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у сумі 106 563,60 грн., а також відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу та максимально зменшити штрафні санкції за договорами № 10 від 08.01.2014 р., № 14 від 12.01.2015 р. (т. 3, а.с. 9-12).

Ухвалою господарського суду від 26.08.2016 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - товариство з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром".

Позивачем подано до суду письмові пояснення № 17 від 29.09.2016 р. щодо обґрунтування періоду нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, за змістом якого просив стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" залишок основної заборгованості за Договором поставки товару № 10 від 08.01.2014 р. у сумі 1472,87 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 3 619,88 грн., 3% річних від простроченої суми 689,70 грн.; пеню за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 14 від 12.01.2015 р. у сумі 32 731,70 грн. інфляційні втрати за час прострочення у сумі 30 753,44 грн., 3% річних від простроченої суми 3 152,95 грн.; штраф за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 102 527,10 грн., пеню за порушення виконання зобов"язання у сумі 1328,47 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 411,72 грн., 3% річних від простроченої суми 94,22 грн. (т. 3, а.с. 83-84).

Відтак, дослідивши подану позивачем заяву, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в поданій заяві, з якої спір вирішується судом по суті.

Представник Заводу металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" в судовому засіданні 19.10.2016 р. подав клопотання від 13.09.2016 р. № 217 в порядку статті 83 ГПК України про зменшення розміру штрафу та пені (т. 3, а.с. 139-140).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Олвін" (далі - Позивач, Постачальник) та Заводом металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено Договір поставки товару № 10 від 08.01.2014 (далі Договір № 10, т.1, а.с. 28-29).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору-1 Постачальник зобов"язується у порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця товари широкого асортименту, а Покупець у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити цей товар. Вартість, кількість, асортимент та номенклатура товару вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід"ємною частиною даного Договору.

Як зазначається в пункті 2.1 Договору постачальник зобов"язаний після узгодження асортименту, вартісних та кількісних показників не пізніше п"яти робочих днів передати товар Покупцеві.

Згідно з пунктом 5.3. Договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата підпису та засвідчення товарних (видаткових накладних).

Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата товарів Покупцю здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця попередньо на підставі виставлених Постачальником рахунків. Відстрочка оплати за поставлений товар можлива по попередньому узгодженню на термін до семи робочих днів.

Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2014 р. (пункт 12.1 Договору).

На виконання умов Договору № 10 Позивач протягом листопада 2014 року здійснив передачу у власність відповідача товар на загальну суму 47 266,56 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН - 0000391 від 05.11.2014 р., № РН-0000415 від 17.11.2014 р., № РН-0000416 від 17.11.2014 р., № РН-0000417 від 17.11.2014 р., № РН-0000424 від 24.11.2014 р. (т. 1, а.с. 30-40).

Також, між приватним підприємством "Олвін" (далі - Позивач, Постачальник) та Заводом металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено Договір поставки товару № 14 від 12.01.2015 (далі Договір № 14, т.1, а.с. 41-42).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов"язується у порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця товари широкого асортименту, а Покупець у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити цей товар. Вартість, кількість, асортимент та номенклатура товару вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід"ємною частиною даного Договору.

Як зазначається в пункті 2.1 Договору постачальник зобов"язаний після узгодження асортименту, вартісних та кількісних показників не пізніше п"яти робочих днів передати товар Покупцеві.

Згідно з пунктом 5.3. Договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата підпису та засвідчення товарних (видаткових накладних).

Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата товарів Покупцю здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця попередньо на підставі виставлених Постачальником рахунків. Відстрочка оплати за поставлений товар можлива по попередньому узгодженню на термін до семи робочих днів.

Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015 р. (пункт 12.1 Договору).

На виконання умов Договору № 14 Позивач протягом червня-грудня 2015 року здійснив передачу у власність відповідача товар на загальну суму 148 004,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН - 0000228 від 11.06.2016 р., № РН-0000229 від 11.06.2015 р., № РН-0000281 від 14.07.2015 р., № РН-0000337 від 18.08.2015 р., № РН-0000345 від 18.08.2015 р., № 0000346 від 18.08.2015 р., № РН-0000347 від 20.08.2015 р., № РН-0000352 від 31.08.2015 р., № РН-0000357 від 31.08.2015 р., № РН-0000372 від 04.09.2015 р., № РН-0000373 від 04.09.2015 р., № РН-0000386 від 15.09.2015 р., № РН-0000387 від 16.09.2015 р., № РН-0000409 від 30.09.2015 р., № РН-0000410 від 30.09.2015 р., № РН-0000446 від 30.10.2015 р., № РН-0000435 від 21.10.2015 р., № РН-0000472 від 12.11.2015 р., № РН-0000499 від 30.11.2015 р., № РН-0000534 від 25.12.2015 р. (т. 1, а.с. 43-82).

Крім того, між приватним підприємством "Олвін" (далі - Позивач, Постачальник) та Заводом металевих конструкцій товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" (далі - Відповідач-1, Покупець) укладено Договір поставки товару № 6 від 05.01.2016 (далі Договір № 6, т.1, а.с. 83-84).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов"язується у порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця товари широкого асортименту, а Покупець у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити цей товар. Вартість, кількість, асортимент та номенклатура товару вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних, що є невід"ємною частиною даного Договору.

Як зазначається в пункті 2.1 Договору постачальник зобов"язаний після узгодження асортименту, вартісних та кількісних показників не пізніше п"яти робочих днів передати товар Покупцеві.

Згідно з пунктом 5.3. Договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата підпису та засвідчення товарних (видаткових накладних).

Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата товарів Покупцю здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця попередньо на підставі виставлених Постачальником рахунків. Відстрочка оплати за поставлений товар можлива по попередньому узгодженню на термін до семи робочих днів.

Даний договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2016 р. (пункт 12.1 Договору).

На виконання умов Договору № 6 Позивач протягом січня 2016 року здійснив передачу у власність відповідача товар на загальну суму 8 073,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН - 0000004 від 15.01.2016 р. (т. 1, а.с. 85).

Як вбачається з вищезазначених Договорів поставки товару № 10 від 08.01.2014 р., № 14 від 12.01.2015 р., № 6 від 05.01.2016 р. дані Договори укладені позивачем з Заводом металевих конструкцій товариства з обмеженою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреностей № юр-5 від 08.01.2014 р., № юр-21 від 15.12.2014 р. (т. 3, а.с. 55-56).

Під час розгляду справи судом встановлено, що завод металевих конструкцій товариства з обмеженою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" не є юридичною особою, в зв"язку з чим на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача - товариство з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром".

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

Факт отримання товару відповідачем 1 не заперечується, що підтверджується відповіддю за вих. № 96 від 14.04.2016 р. на претензію, відповідно до якої відповідач повістю визнав факт існування заборгованості в сумі 190 913,00 грн. та запропонував графік погашення зазначеної заборгованості (т. 1, а.с. 87-90).

Згідно пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Крім того, згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що позивач поставив товар без передоплати, а відповідач товар прийняв, у останнього виник обов'язок оплатити за отриманий товар на наступний день після прийняття товару.

Як вбачається з наданого позивачем в судовому засіданні 12.10.2016 р. підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2015 р. за відповідачем 1 рахувалася заборгованість в розмірі 179 993,53 грн. (т. 3, а.с. 109).

Поряд з цим, в судовому засіданні 12.10.2016 р. представником позивача надано також платіжні доручення, які свідчать про повну сплату відповідачем 1 заборгованості за Договорами поставки товарів № 10 від 08.01.2014 р., № 14 від 12.01.2015 р., № 6 від 05.01.2016 р., а саме:

- платіжне доручення № 1038 від 17.05.2016 р. на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 17.06.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-833,33 грн.;

- платіжне доручення № 1194 від 30.05.2016 р. на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 30.05.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%- 1 666,67 грн.;

- платіжне доручення № 1349 від 15.06.2016 р. на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 15.06.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-3333,33 грн.;

- платіжне доручення № 1373 від 16.06.2016 р. на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 16.06.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-1 666,67 грн.;

- платіжне доручення № 1397 від 17.06.2016 р. на суму 25 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 17.06.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-4166,67 грн.;

- платіжне доручення № 1459 від 23.06.2016 р. на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 23.06.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-1666,67 грн.;

- платіжне доручення № 1511 від 01.07.2016 р. на суму 25 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 01.07.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-4166,67 грн.;

- платіжне доручення № 1593 від 11.07.2016 р. на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 11.07.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-3333,33 грн.;

- платіжне доручення № 1699 від 19.07.2016 р. на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 19.07.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-3333,33 грн.;

- платіжне доручення № 1724 від 22.07.2016 р. на суму 40 962,65 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість за матеріали згідно службової записки від 22.07.2016 р. у т.ч. ПДВ 20%-6 827,11 грн. (т. 3, а.с. 122-131).

В судовому засіданні 12.10.2016 р. представниками сторін підтверджено наявність заборгованості за актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2015 р. в розмірі 179 993,53 грн., на підтвердження викладеного надано службові записки (т. 3, а.с. 144-157).

За твердженням представника позивача оплата по Договору поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 15.01.2016 р. відповідачем не здійснювалась.

При цьому, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідачів судом з"ясовано, що заборгованість за договором № 6 від 05.01.2016 р. за видатковою накладною № РН-0000004 від 15.01.2016 р. сплачена відповідачем, про що свідчить службова записка від 13.01.2016 р. та платіжне доручення № 43 від 13.01.2016 р. (т. 2, а.с.4, 222).

Судом встановлено, що спір у заявленій до стягнення сумі 1472,87 грн. боргу за поставлений товар, врегульовано сторонами у добровільному порядку, шляхом погашення відповідачем на користь позивача заявленої до стягнення суми.

Отже, суд дійшов висновку, що сторонами врегульовано спір у добровільному порядку у вищезазначеній частині позовних вимог.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно з пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 1472,87 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки товару № 10 від 08.01.2014 р. інфляційні втрати за час прострочення у сумі 3 619,88 грн., 3% річних від простроченої суми 689,70 грн.; пеню за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 14 від 12.01.2015 р. у сумі 32 731,70 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 30 753,44 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 3 152,95 грн.; штраф за порушення виконання зобов"язання за Договором поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. у сумі 102 527,10 грн., пеню за порушення виконання зобов"язання у сумі 1328,47 грн., інфляційні втрати за час прострочення у сумі 411,72 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 94,22 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних та річні на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є правом позивача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування по кожному окремому зобов"язанню.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за Договором №14 від 12.01.2015 року судом встановлено, що позивачем невірно визначено період їх нарахування та не враховано часткових проплат за видатковими накладними № РН-0000410 від 30.09.2015 р., № РН-0000446 від 30.10.2015 р., № РН-0000499 від 30.11.2015 р.

Так, за розрахунком суду до стягнення підлягає 8 472,12 грн. інфляційних втрат за договором № 14 від 12.01.2015 р.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за Договором № 6 від 05.01.2016 року судом встановлено, що позивачем не враховано часткової оплати товару в розмірі 8 000,00 грн. Так, за розрахунком суду до стягнення підлягає 3,72 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення інфляційних втрат за Договором № 10 від 08.01.2014 р. в розмірі 3 619,88 грн. господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування по кожному окремому зобов"язанню, розрахунок за договором № 10 від 08.01.2014 року в сумі 689,70 грн. є арифметично правильним, отже в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних за Договорами № 14 від 12.01.2015 р. судом встановлено, що позивачем не було враховано здійсненої відповідачем оплати заборгованості за видатковими накладними № РН-0000410 від 30.09.2015 р., № РН-0000446 від 30.10.2015 р., № РН-0000499 від 30.11.2015 р.

Здійснивши перерахунок річних за договором № 14 від 12.01.2015 р., суд прийшов до висновку, що 3% річних підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 2 945,04 грн. В решті цих вимог суд відмовляє.

Щодо нарахування 3% річних за договором № 6 від 05.01.2016 р., суд прийшов до висновку, що 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 0,85 грн., оскільки позивачем не враховано оплату отриманого товару в сумі 8000,00 грн. В решті цих вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов"язання.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частина 1 статті 230 Цивільного кодексу України зазначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання як пені та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та частиною 6 статті 232 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкцій застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання бо у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов"язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011, постанова Верховного Суду України від 30.05.2011 року № 42/252 та від 09.04.2012 року № 20/246-08, а також пункт 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань").

Умовами Договору, а саме пунктом 9.3, сторони передбачили, що за прострочення платежу понад десять календарних днів з моменту фактичної поставки товару Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідно до пункту 9.2 Договору поставки товару № 14 від 12.01.2015 року за прострочення платежу відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу по кожному окремому зобов"язанню у розмірі 32 731,70 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявленої пені, суд прийшов до висновку, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 29 586,84 грн., оскільки позивачем не враховано часткових проплат відповідно до видаткових накладних № РН-0000410 від 30.09.2015 р., № РН-0000435 від 21.10.2015 р., № РН-0000446 від 30.10.2015 р., № РН-0000499 від 30.11.2015 р. В решті цих вимог суд відмовляє.

Перевіривши правильність нарахування пені за договором № 6 від 05.01.2016 р., прийшов до висновку, що правомірним буде нарахування пені в розмірі 12,11 грн., враховуючи проплату відповідачем заборгованості в сумі 8000,00 грн. В решті цих вимог слід відмовити.

Відповідно до пункту 9.3 Договору поставки товару № 6 від 05.01.2016 року за прострочення платежу понад десять календарних днів з моменту фактичної поставки товару Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу позивачем нараховано штраф в розмірі 102 527,10 грн.

Перерахувавши правильність нарахування заявленого позивачем штрафу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним буде нарахування штрафу в розмірі 963,60 грн., враховуючи часткову оплату товару за видатковою накладною № РН-000004 від 15.01.2016 р. в сумі 8000,00 грн. В решті цих вимог слід відмовити.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу суд дійшов висновку, що останнє не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач проти зменшення розміру пені категорично заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про зменшення пені та штрафу, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, суд не вбачає винятковості випадку, відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування даної заяви, що зумовило б зменшення штрафних санкцій.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 22, 49, 80, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Об"єднання Дніпроенергобудпром" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, буд. 63, код ЄДРПОУ 14276579) на користь приватного підприємства "Олвін" (39601, АДРЕСА_1, код 32190909) за договором поставки товару № 10 від 08.01.2014 р. - 3 619,88 грн. інфляційних втрат, 689,70 грн. 3% річних; за договором поставки товару № 14 від 12.01.2015 р. - 29 586,84 грн. пені, 8 472,12 грн. інфляційних втрат, 2 945,04 грн. 3% річних; за договором поставки товару № 6 від 05.01.2016 р. - 963,60 грн. штрафу, 12,11 грн. пені, 3,72 грн. інфляційних втрат, 0,85 грн. 3% річних, 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за договором № 10 від 08.01.2014 р. в сумі 1 472,87 грн. припинити відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя С.Б. Колодій