Рішення

від 18.10.2016 по справі 913/967/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 року Справа № 913/967/16

Провадження №19/913/967/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроніт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський машинобудівельний завод", м. Луганськ

про стягнення 100022 грн. 61 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроніт", звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський машинобудівельний завод" про стягнення 100022 грн. 61 коп., з яких: 35000 грн. 00 коп. - основний борг, 29741 грн. 37 коп. - пеня, 31664 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, 3617 грн. 00 коп. - 3% річних за договором поставки №05/06 від 05.06.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.09.2016 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 20.09.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.09.2016 розгляд справи відкладено на 04.10.2016.

Відповідач у відзиві №34 від 16.09.2016 на позовну заяву просить застосувати до спірних правовідносин ст.ст.257, 263, 266, 267, 549, 550, 617 ЦК України, ст.232 ГК України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності щодо стягнення неустойки та виникненням форс - мажорних обставин, а саме проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.10.2016 розгляд справи відкладено на 18.10.2016.

Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції В» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usrinfo.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул. Краснодонская, б. 5 В«ВВ» , м. Луганськ, Луганська область, 991047.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції В» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно п.1 ст.10 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" розміщеній на офіційному веб-сайті ( http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax) пересилання пошти до/з міста Луганська тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) В«Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.22, 33).

У судовому засіданні 18.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

05.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгронітВ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лисичанський машинобудівельний заводВ» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №05/06, відповідно до п.1.1. якого, постачальник приймає на себе обов'язки зробити поставки товару покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, що поставляється на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору номенклатура, кількість і вартість товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється партіями відповідно до нього додаються специфікаціями. Зміна загальної суми договору відбувається шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікацій на додаткові партії товару. На момент укладення цього договору у відповідності зі специфікацією №1 поставки товару загальна сума договору складає 120000 грн. 00 коп. (п.2.1. договору).

Форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових сум на поточний рахунок постачальника у строки, встановлені цим договором, якщо інші строки не передбачені у Специфікації на поставлену партію товару. У разі встановленого порядку і термінів оплати у Специфікації, такий порядок і термін діють тільки на постачання партії товару, який вказаний у такій Специфікації (п.2.3. договору).

Покупець здійснює передоплату у розмірі 50% вартості партії товару (п.2.4. договору).

Покупець здійснює повну оплату товару на протязі 60 днів з моменту передачі товару на склад покупця (п.2.5. договору).

Згідно п.п.3.2., 3.3. договору постачання товару здійснюється протягом 20 робочих днів після виконання пункту 2 договору. Датою здійснення поставки є дата передачі товару покупцю на складі постачальника (м. Сєвєродонецьк). Підтвердженням отримання товару покупцем є накладна.

У разі невиконання своїх зобов'язань за термінами та обсягами оплати покупцем й терміни поставки товару постачальником, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.5.2. договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове або повне) зобов'язань за цим договором, якщо невиконання є наслідком дії обставин непереробної сили (що знаходяться поза контролем сторін), на термін дії таких обставин. Термін дії форс - мажорних обставин підтверджується Торгово - промисловою палатою відповідної сторони. Про настання форс - мажорних обставин сторони інформують одна одну протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення (п.п.6.1., 6.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 (п.8.9. договору).

05.06.2013 між сторонами була підписана специфікація №1, в якій сторони обумовили найменування товару, за яким здійснюється поставка товару, одиницю виміру, кількість одиниць, ціну з ПДВ та загальну вартість 120000 грн. 00 коп. (а.с.13).

Відповідач, на виконання умов п.2.4 договору, здійснив передоплату у розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.38).

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачеві товар: редуктор №1Ц2У400-31,5-21, редуктор №1Ц2У315-31,5-12, який останній отримав (а.с.14-15), але оплатив частково (а.с.38), внаслідок чого за ним вникла заборгованість у сумі 35000 грн. 00 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №05/16 від 05.06.2013 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В п.2.5. договору сторони передбачили, що покупець здійснює повну оплату товару на протязі 60 днів з моменту передачі товару на склад покупця.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві за договором поставки №05/06 від 05.06.2013 підтверджується матеріалами справи, в т.ч. видатковою накладною №РН-0000001 від 05.07.2013 на суму 120000 грн. 00 коп.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк, тобто до 04.09.2013, оплату не здійснив, внаслідок чого має місце неналежне виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, оплати відповідачем проведено 30.01.2014 в сумі 5000 грн. 00 коп., 28.04.2014 в сумі 10000 грн. 00 коп., 12.06.2014 в сумі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.38), тобто має місце прострочення платежу.

З огляду на викладене, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000 грн. 00 коп. за договором поставки №05/06 від 05.06.2013 суд вважає обґрунтованою.

Відносно заяви відповідача про застосування позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Розглядаючи вказану заяву, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частинами 1, 3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вже зазначалось, 12.06.2014 відповідачем частково оплачена заборгованість за поставлені редуктори за договором №05/06 від 05.06.2013, тобто мало місце переривання позовної давності відповідно до приписів ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, після переривання (12.06.2014) перебіг позовної давності почався заново і на момент звернення позивача з даними позовом до суду (01.09.2016) позовна давність не сплила, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35000 грн 00 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 30.08.2014 по 30.08.2016 в сумі 29741 грн. 37 коп. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.5.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання своїх зобов'язань за термінами та обсягами оплати покупцем й терміни поставки товару постачальником, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено В«по 1 серпня 2014 рокуВ» або В«включно до 1 серпня 2014 рокуВ» , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Як вже зазначалось, в п.2.5. договору сторони передбачили, що покупець здійснює повну оплату товару на протязі 60 днів з моменту передачі товару на склад покупця.

Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання в даному випадку є 03.09.2013.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.9), господарський суд вважає його неправильним, оскільки позивачем враховуючи умови п.2.5. договору поставки №05/06 від 05.06.2013 невірно визначено початок періоду прострочення, не взяті до уваги часткові оплати, не враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» в межах заявленого позивачем періоду:

Сума заборгованості в грн.Строк оплатиЧасткова оплата, грнПеріод нарахування Кількість днів простроченняСума пені, грн 60000до 04.09.2013 04.09.2013-29.01.2014 148 3162,74 55000 5000 30.01.2014-04.03.2014 33 646,44 3809,18

З огляду на викладене, обґрунтованою є пеня за період з 04.09.2013 по 04.03.2014 в сумі 3809 грн. 18 коп.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві №34 від 16.09.2016 на позовну заяву заявлено про застосування до вимоги про стягнення пені позовної давності.

Господарський суд зауважує, що позивачем у справі не надано доказів поважності причин пропущення строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Враховуючи період, за який підлягає до стягнення пеня, а саме з 04.09.2013 по 04.03.2014, строк позовної давності за вказаною вимогою сплинув 05.03.2015, тобто ще до звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, суд зважаючи на заяву відповідача про застосування позовної давності та дату звернення з позовом до суду, приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення пені та про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 03.09.2013 по 30.08.2016 в сумі 3617 грн. 00 коп., суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначений початок періоду прострочення. У зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

Сума заборгованості в грн.Строк оплатиЧасткова оплатаПеріод нарахування Кількість днів простроченняРозмір відсотків, %Сума відсотків 60000,00 до 04.09.2013 04.09.2013- 29.01.2014 148 3 729,86 55000,00 5000,00 - 30.01.2014 30.01.2014- 27.04.2014 88 3 397,81 45000,00 10000,00- 28.04.2014 28.04.2014- 11.06.2014 45 3 166,44 35000,00 10000,00- 12.06.2014 12.06.2014- 30.08.2016 811 3 2331,10 Разом: 3625,21

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 04.09.2013 по 30.08.2016 у розмірі 3617 грн. 00 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 31664 грн. 24 коп. за період з вересня 2013 року по серпень 2016 року, суд зазначає наступне.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що згідно з Законом України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті В«Урядовий кур'єрВ» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України В«Про інформаціюВ» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки невірно визначено індекси інфляції на весь період прострочення та не враховано приписи пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» .

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок позивача є невірним та навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

Сума заборгованості в грн.Строк оплатиЧасткова оплатаПеріод нарахування інфляції Сума інфляції, грн 60000,00до 04.09.2013 жовтень 2013- грудень 2013 662,28 55000,00 5000,00 - 30.01.2014січень 2014- березень 2014 1660,35 45000,00 10000,00 - 28.04.2014квітень 2014 - травень 2014 3251,43 35000,00 10000,00 - 12.06.2014червень 2014- серпень 2016 20030,38 Разом: 25604,44

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є інфляційні втрати за період з жовтня 2013 по серпень 2016 року у сумі 25604 грн. 44 коп.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, що відповідно до ст.617 ЦК України, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Приписами ст.14 1 Закону України В«Про торгово-промислові палати УкраїниВ» засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 10 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Втім, сертифікату Торгово-промислової палати України відповідачем до справи надано не було, що виключає застосування положень ст.617 Цивільного кодексу України у цьому спорі.

Крім того, застосування положень ст.617 Цивільного кодексу України взагалі неможливо, оскільки порушення зобов'язання відбулось 04.09.2013, тобто задовго до початку проведення антитерористичної операції (настання форс-мажорних обставин).

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгронітВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лисичанський машинобудівельний заводВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лисичанський машинобудівельний заводВ» , вул. Краснодонская, б.5 В«ВВ» , м.Луганськ, Луганська область, ідентифікаційний код 32202369 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгронітВ» , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30859147, заборгованість у сумі 35000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 25604 грн. 44 коп., 3% річних у сумі 3617 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 963 грн. 32 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016.

Суддя Т.В. Косенко