Рішення

від 18.10.2016 по справі 915/1004/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 915/1004/16

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з‘явився,

від відповідача: не з‘явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1004/16

За позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав ",

02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка,будинок 23, офіс 1016,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трилайт”,

54017, м. Миколаїв, провул. Корабелів, б. 2-а,

про стягнення 14526 грн. 05 коп., -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі – організація) пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трилайт” (надалі – ТОВ “Трилайт”) про стягнення з останньої грошових коштів у сумі 14526 грн. 05 коп., з яких: 11760 грн. – основний борг, 214 грн. 79 коп. – 3% річних, 553 грн. 78 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 1997 грн. 51 коп. – пеня, а також судових витрат у справі в сумі 1378 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором від 01.02.2012 р. № КБР-05/02/12, щодо оплати за публічне виконання творів, а також про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Позивача повідомлений належним чином у судове засідання не з'явився.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином ще 23.09.2016 р., про що свідчить поштове повідомлення від 21.09.2016 р., проте, відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали не надав.

За таких обставин, враховуючи, що явка відповідача не визнана судом обов'язковою, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

          Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

           01.01.2012 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - позивач, УЛАСП) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Трилайт” (надалі - відповідач, Користувач) укладено договір № КБР-05/02/12 (надалі - Договір), предметом якого є надання позивачем відповідачу дозволу (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів (надалі - твори), в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону (п. 2.1. Договору).

          Відповідно до п. 2.3. Договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП Акт про виплату роялті.

          Пунктом 4.1. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

          Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

          У додатку від01.02.2012 року до Договору сторони визначили загальну суму щомісячної винагороди: з дня набуття чинності договору становить 840 грн.

          Як вбачається із матеріалів справи, доказів письмового повідомлення щодо припинення дії Договору суду не надано, тобто, відповідно до п. 4.2. Договору, його дію продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

          Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

          Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

          Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

          Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

          За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

          Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

          У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

          Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

          Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

          З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

          В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Таким чином, зобов'язання за Договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснені в повному обсязі не були, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11760 грн., яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою та підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно з поданими розрахунками, позивач просить стягнути з відповідача 214 грн. 79 коп. – 3% річних, 553 грн. 78 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції.

          Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив наявність у ньому арифметичних помилок та здійснив перерахунок вказаних сум, за результатом якого вірним є нарахування у заявлений період 529 грн. 34 грн. інфляційних втрат та 214 грн. 21 коп. 3 % річних, яка підлягає задоволенню.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1997 грн. 51 коп.

          Пунктом 2.6. Договору сторони встановили, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

          У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив наявність у ньому арифметичних помилок та здійснив перерахунок вказаної суми, за результатом якого вірним є нарахування пені у сумі 1971 грн., яка підлягає задоволенню, в іншій частині вимог про стягнення пені належить відмовити.

          Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 11760 заборгованості, 214 грн. 21 коп. – 3% річних, 529 грн. 34 грн. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції та 1971 грн. пені обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

          За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трилайт”, (54017, м. Миколаїв, провул. Корабелів, б. 2-а, ідентифікаційний код 37279373) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка,будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 11760 (одинатцять тисяч сімсот шістдесят) грн. заборгованості, 529 (п'ятсот дватцять дев'ять ) грн. 34 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 21 коп. - 3% річних, 1971 (тисяча дев'ятсот сімдесят один) грн. пені та 1373 (тисячу триста сімдесят три) грн. 11 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20.10.2016 р.

Суддя С.М.Коваль