Рішення

від 17.10.2016 по справі 922/2749/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 922/2749/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м.Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків, 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський професіональний монтажно-будівельний ліцей, м. Харків про визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_2 (посв.№044395 від 04.10.2016 р.);

позивача - ОСОБА_3 (дов.№27 від 07.10.2015 р.);

відповідача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги б/н від 02.10.2016 р.);

3-ої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №2684-Н від 08.06.2006 р., яким регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (орендар) в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу - кім. №1-3,5,7. II та Уг кім. №1), площею 392,9 кв.м. будівлі колишнього учбового корпусу Харківського професійного будівельно-монтажного ліцею (інв. №1030009), загальною площею 539,4 кв.м., розміщеної за адресою: м.Харків, вул.Рилєєва,60 А, (згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015 до зазначеного договору нежитлові приміщення підвалу №№9,10,III та нежитлові приміщення на 1-го поверху (кім.№3,5,7) та частина кім.№ІІ (площею 32,15 кв.м.), розміщені в будівлі колишнього учбового корпусу (інв. №1030009), загальною площею 285,75 кв.м.). Майно знаходиться на балансі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею.

- Зобов’язати ФО-П ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити та повернути окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №№ 9,10,111 та нежитлові приміщення на 1-го поверху (кім. № 3,5,7) та частина кім. № II (площею 32,15 кв. м.), розміщені в будівлі колишнього учбового корпусу (інв. № 1030009), загальною площею 285,75 кв. м.), вартість майна згідно висновку про вартість майна від 04.07.2012р. становить 863 100 грн., з них (зі змінами згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015р.) вартість майна становить 457 231, 80 грн., Регіональному відділенню Фонду Державного майна по Харківській області.

- Судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.09.2016р. Також, відповідною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківський професіональний монтажно-будівельний ліцей.

08.09.2016 р. прокурор надав нормативно-правове обґрунтування звернення до суду (вх.№29422).

09.09.2016 р. позивач надав до суду пояснення (вх.№29645), в яких просить позов задовольнити.

16.09.2016 р. 3-я особа надала до суду пояснення (вх.№30545), зазначивши, що на балансі ліцею знаходиться будівля, розташована за адресою: м.Харків, вул.Рилєєва,60А, загальна площа-1144,2 квм, корисна площа - 932,9 квм, 2 поверхів. З 2002 року відсутнє опалення, електропостачання, газопостачання, вода. За технічним станом будівля не придатна для використання в навчально- виробничих цілях, ремонтні роботи не проводились та не плануються через недоцільність використання. З 08.06.2006 р. орендує відповідач з метою виробництва виробів з дерева та меблів. Потреби навчального закладу в орендованих приміщеннях для навчального процесу, господарської діяльності немає.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2016 р. було відкладено розгляд справи на 04.10.2016 р.

03.10.2016р. відповідач надав відзив на позов (вх.№32410), в якому просить відмовити в задоволенні позову.

04.10.2016р. відповідач надав пояснення (вх.№32664), в яких просить відмовити в задоволенні позову.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

В судовому засіданні 04.10.2016 р. було оголошено перерву до 17.10.2016 року об 11:15.

12.10.2016 р. відповідач надав додаткові пояснення (вх.№33680), в яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Прокурор у судовому засіданні 17.10.2016 р. наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2016 р. позов підтримував, просив його задовольнити.

Представники відповідача у судову засідання 17.10.2016 р. проти позову заперечували.

Представник 3-ої особи у судову засідання 17.10.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадян або держави в суді.

Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду на захист інтересів держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Окрім цього, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до п.1 ч.б ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор в межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

Статтею 3 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють державну політику у сфері оренди державного майна.

Статтею 2 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

У той же час, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області упродовж тривалого строку не виконувало належним чином покладені на нього функції, не вчиняло дій щодо повернення незаконно переданого в оренду майна.

У цьому випадку необхідність захисту економічних інтересів держави зумовлена тим, що внаслідок порушень, допущених під час передачі в оренду державного майна, приміщення навчального закладу передані суб’єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов’язаної з навчальним процесом.

З огляду на те, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не вживає заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання, у прокуратури області наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Харківською місцевою прокуратурою №1 на виконання доручення прокуратури Харківської області №08/385-16 від 01.04.2016, в ході вивчення стану законності використання майна закладів освіти, встановлено порушення посадовими особами РВ ФДМУ по Харківській області та ФО-П ОСОБА_1 вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту" під час використання майна закладів освіти державної форми власності.

Відповідно до договору оренди №2684-Н від 08.06.2006 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) передано ФО-П ОСОБА_1 (орендар) в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу - кім. №1-3,5,7. II та Уі кім. №1), площею 392,9 кв.м. будівлі колишнього учбового корпусу Харківського професійного будівельно-монтажного ліцею (інв. №1030009), загальною площею 539,4 кв.м., розміщеної за адресою: м.Харків, вул.Рилєєва,60 А, (згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015 до зазначеного договору нежитлові приміщення підвалу №№9,10,111 та нежитлові приміщення на 1-го поверху (кім.№3,5,7) та частина кім.№ІІ (площею 32,15 кв.м.), розміщені в будівлі колишнього учбового корпусу (інв. №1030009), загальною площею 285,75 кв.м.). Майно знаходиться на балансі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею, а вартість майна згідно висновку про вартість майна від 04.07.2012 становить 863 100 грн., з них (зі змінами згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015) вартість майна становить 457231,80 грн.

Таким чином, 08 червня 2006 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди № 2684-Н (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення підвалу (кім. №№ 9-11, 13, III, IV, V), площею 146 кв.м. та 1-го поверху (кім. №№ 1-3, 5,7,11 та 1/2 кім. №1), площею 392,9 кв.м. будівлі колишнього учбового корпусу Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею, на балансі якого знаходяться вказані приміщення. На момент укладення Договору вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою за станом на 15.12.2005р. становила 337100 грн. Згідно з пункту 1.1. Договору майно передано в оренду з метою розміщення виробництва виробів з дерева та меблів. Орендоване майно, розташоване за адресою: вул.Рилєєва, 60А, передано за Актом приймання-передачі від 08.06.2006 р.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - квітень 2006р. - 2899,69 грн. (згідно Додатку № 3). Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2006р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2006р.

Орендна плата перераховується до державного бюджету (50%) та балансоутримувачу (50%) щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.3 Договору). Договір укладено строком на 11 місяців - з 18 червня 2006р. до 07 травня 2007р. (пункт 10.1 Договору). Таким чином під час укладання Договору були дотримані всі необхідні вимоги чинного законодавства, досягнуто домовленості по всім суттєвим умовам.

У подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, якими продовжувався строк його дії. На теперішній час Договір продовжує свою дію.

Також додатковими угодами до Договору сторони узгоджували зміну вартості орендованого майна згідно з незалежною оцінкою та відповідно коригувалася орендна плата та інші умови Договору. Пропозиції щодо змін Договору, у тому числі продовження терміну його дії, викладалися позивачем у письмовій формі на надсилалися відповідачу. Листи щодо декілька останніх узгоджень: лист Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області № 31-160 від 14 січня 2016р. щодо застосування коефіцієнту та лист № 43-3937 від 18 липня 2016р. щодо подовження договору оренди (додаються).

На сьогоднішній день орендна плата за Договором становить 7630 грн.

Орендовані приміщення передані в оренду за погодженням з Міністерством освіти і науки України. Крім того, Міністерством освіти і науки України надавала згоди на продовження оренди майна за Договором, що підтверджується листом № 1/11- 5965 від 03.08.2007р. У листі, зокрема вказано, що нежитлові приміщення колишнього учбового корпусу, що знаходяться на балансі Харківського професійного монтажно- будівельного ліцею, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Рилєєва, 60А. Крім того, у листі йдеться про те, що зазначене майно не підпадає під критерій заборони до приватизації, визначені у ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», проте не дозволяє приватизацію зазначених приміщень.

Мета використання відповідно до договору оренди №2684-Н від 08.06.2006 - розміщення виробництва виробів з дерева та меблів.

Таким чином, приміщення передане в оренду ФО-П ОСОБА_1 використовується для цілей не пов’язаних з навчально-виховним процесом, а саме, як вже зазначалося, для розміщення виробництва виробів з дерева та меблів.

На сьогоднішній день, спірний договір оренди пролонговано за згодою сторін та продовжує свою дію.

Таким чином, державне майно, що передано в оренду за спірним договором, на сьогоднішній день продовжує перебувати в користуванні відповідача.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. З, 28 Закону України «Про освіту», під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Згідно зі ст.63 вказаного Закону, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Отже, об’єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Відповідач посилається на погодження договору оренди Міністерством освіти і науки України, зокрема листом № 1/11- 5965 від 03.08.2007р., як на підставу відповідності його законам України.

Суд не погоджується з цим твердженням відповідача, оскільки орендовані спірні приміщення використовуються не за призначенням.

Так відповідно до ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з роз’ясненнями, наданими у п.2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11, частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Оскільки орендар здійснив користування приміщенням, договір оренди підлягає визнанню недійсним лише на майбутнє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №2684-Н від 08.06.2006 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар), яким передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу - кім. №1-3,5,7. II та 1/2 кім. №1), площею 392,9 кв.м. будівлі колишнього учбового корпусу Харківського професійного будівельно-монтажного ліцею (інв. №1030009), загальною площею 539,4 кв.м., розміщеної за адресою: м.Харків, вул.Рилєєва,60 А, (згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015р. до зазначеного договору нежитлові приміщення підвалу №№9,10, ІІІ та нежитлові приміщення на 1-го поверху (кім.№3,5,7) та частина кім.№ІІ (площею 32,15 кв.м.), розміщені в будівлі колишнього учбового корпусу (інв. №1030009), загальною площею 285,75 кв.м.). Майно знаходиться на балансі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею.

Зобов'язати ФО-П ОСОБА_1 (ідент.код НОМЕР_1) звільнити та повернути окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №№ 9,10, ІІІ та нежитлові приміщення 1-го поверху (кім. №3,5,7) та частину кімнати №ІІ (площею 32,15 кв.м.), розміщені в будівлі колишнього учбового корпусу (інв. №1030009), загальною площею 285,75 кв.м.), вартість майна згідно висновку про вартість майна від 04.07.2012 р. становить 863100,00 грн., з них (зі змінами згідно додаткової угоди №11 від 21.04.2015 р.) вартість майна становить 457231,80 грн., Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 61009, м.Харків, вул.Жихарська,18) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) 8236,48 гривень судового збору.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5