Рішення

від 18.10.2016 по справі 922/2643/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 922/2643/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ до 1. Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків, 2. Сахновщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, смт. Сахновщина, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мале колективне підприємство "Україна", смт. Сахновщина про стягнення 17117,59 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився

3-ї особи - ОСОБА_1 (керівник); ОСОБА_2, довіреність №б/н від 05.01.2016,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«НІКО-ТАЙСВ» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (1-ий відповідач) про стягнення 17117,59 грн. в рахунок відшкодування втрат (збитків) завданих Відділом державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області, у зв'язку із неналежним, необ'єктивним та несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 року у справі № 53/13-09.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує, зокрема посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій Сахновщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (2-ий відповідач) при примусовому виконанні рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 року у справі № 53/13-09 позивачу було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню у вигляді збитків в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за час прострочення виконання грошового зобов'язання - із завершенням шестимісячного терміну відведеного законом на вчинення 2-им відповідачем всіх необхідних виконавчих дій по існування порушених прав позивача. Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку розміру збитків на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано за період з 11.04.2009 р. по 08.11.2015 р. 3% річних в сумі 3436,29 грн. та за період квітень 2009 р. по вересень 2015 р. інфляційні втрати в сумі 13681,30 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05 вересня 2016 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Крім того, цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості відповідача - Сахновщинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (2-ий відповідач).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 22 вересня 2016 р. о 10:00 год.

16 вересня 2016 року 1-ий відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.№30585), який долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву 1-ий відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що 2-ий відповідач не є ані кредитором, ані боржником при виконанні судового рішення, а тому за несвоєчасне виконання судового рішення 2-им відповідачем, не можуть нараховуватись інфляційні та 3% річних, також зазначає, що виконання органом ДВС виконавчого документа не є зобов'язаннями у розумінні норм ст. 509 Цивільного кодексу України, в даному випадку 2-ий відповідач здійснював свої обов'язки на стадії виконання судового рішення у відповідності із Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, 1-ий відповідач повідомив, що в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області відсутні бюджетні призначення на відшкодування шкоди.

22 вересня 2016 року 2-ий відповідач в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву (вх.№31313), який долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву 2-ий відповідач також заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що між позивачем та 2-им відповідачем не укладалося жодної цивільно-правової угоди, а тому позивач не є кредитором 2-го відповідача, а відтак вимога про стягнення збитків, які складаються з 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2016 р. о 10:00 год.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мале колективне підприємство "Україна".

До господарського суду Харківської області надійшло від позивача клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№32193), в якому він просить призначити дану справу до розгляду в режимі відеоконференції та доручити її проведення господарському суду Київської області, Київському апеляційному господарському суду та господарському суду м. Києва, де братиме участь повноважний представник позивача. Позивач, у даному клопотанні також просить суд, при його вирішенні врахувати факт віддаленого знаходження позивача від місцезнаходження суду, наявність значних витрат, необхідних для прибуття позивача до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2016 року частково задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні по справі № 922/2643/16 в режимі відеоконференції та доручено Київському апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) забезпечити проведення в режимі відеоконференції судового засідання по справі № 922/2643/16, призначеного на 05 жовтня 2016 р. о 10:00 год.

30 вересня 2016 року позивач через канцелярію суду надав супровідним листом (вх.№32192) докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів, на адресу 3-ої особи, які долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, 30 вересня 2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткове правове обгрунтування позовних вимог (вх.32194), в яких зокрема посилається на те, що підставою для подання позову є тривале, безпідставне та неправомірне невиконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 року у справі № 53/13-09, у зв'язку з чим позивачем понесені втрати (збитки) та така бездіяльність 2-го відповідача підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2015 року по справі № 53/13-09. Крім того, позивач зазначає, що предметом позовних вимог є стягнення інфляційних втрат та 3% річних як збитків (втрат) позивача.

Позивач в судове засідання 05 жовтня 2016 р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

1-ий відповідач в судовому засіданні 05 жовтня 2016 р. заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також надав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження органами ДВС.

2-ий відповідач в призначене судове засідання 05 жовтня 2016 р. не з`явився, постанову про закінчення виконавчого провадження органами ДВС не надав.

3-я особа в призначене судове засідання 05 жовтня 2016 р. також не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно діючого законодавства.

Суд, розглянувши клопотання 1-го відповідача про продовження строку розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів, задовольнив клопотання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року продовжено строк розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів та розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2016 р. о 14:30 год.

18 жовтня 2016 року 3-я особа надала до суду супровідним листом (вх.№34353) копію рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015 по справі №911/4235/15, копію рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013 по справі №911/2921/13 та довіреність на представника 3-ої особи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представники 3-ої особи в судовому засіданні 18.10.2016 заперечували проти позову, зокрема посилаючись на те, що рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 року по справі №53/13-09 частково виконувалось боржником (3-ю особою) після його прийняття, також було повністю виконано Відділом державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції у Харківській області та крім того, зазначає, що позивач звертався до господарського суду Київської області з позовами про стягнення з Малого колективного підприємства "Україна" 3% річних та інфляційних втрат. Так, рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2013 по справі №911/2921/13 задоволено позов, зокрема в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період з 25.12.2008 р. по 15.11.2012 р. та інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.12.2008 р. по 31.05.2013 р., а також рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2015 по справі №911/4235/15 задоволено позов, зокрема в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період з 27.07.2013 р. по 26.10.2015 р. та інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2013 р. по вересень 2015 р., а тому вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставним.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

1-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників 3-ої особи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі №53/13-09 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" (вул. Станіславського, 6, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ 22633711, п/р № 26006000071225 в АБ "Факторіал-банк" м.Харків, МФО 351715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 17 183,10 грн., а саме: 7 870,99 грн. - основного боргу, 362,28 грн. - пені, 4 679,24 грн. - штрафу, 4 270,59 грн. інфляційних, 171,83 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі №53/13-09 11 березня 2009 року господарським судом було видано відповідний наказ.

03.04.2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі №53/13-09 на підставі вищезазначеного наказу, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2013 р. по справі № 53/13-09 було замінено у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.03.2009 року по справі № 53/13-09 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" (адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12-Б, оф. 67; код ЄДРПОУ 30345439) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, п/р №2600532809 в ПАТ «Український професійний банк», м. Київ, МФО 300205, код ЄДРПОУ 38039872).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. по справі № 53/13-09 задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області під час виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.03.2009 року по справі № 53/13-09.

Визнано незаконною бездіяльність ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області під час виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.03.2009 року по справі № 53/13-09.

Зобов'язано ВДВС Сахновщинського РУЮ Харківської області під час виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.03.2009 року по справі № 53/13-09 вчинити наступні виконавчі дії:

- направити запити до реєстраційних органів (МРЕВ ДАЇ, Реєстраційної служби, Державної сільськогосподарської інспекції) про наявність у власності Боржника належного йому майна: транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, тощо), об'єктів нерухомого майна (споруди, будівлі), тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів;

- витребувати від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільського (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи у оренді Боржника земельних ділянок, із зазначенням їх місцезнаходження, розміру та цільового призначення, із метою встановлення факту вирощування сільськогосподарських культур, їх опису та арешту.

- направити до районного відділу статистики вимоги про надання державному виконавцю форми статистичного спостереження №11-03 «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)», «Звіту про площу збирання насінників, врожайність та валовий збір в господарстві насіння за гібридами», «Заключний звіт про підсумки сівби під урожай 2012-2013 років», «Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб», із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту.

- виявити всі поточні рахунки, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника;

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім'я Боржника, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб;

- здійснити виїзд до місця розташування Боржника, виявити та встановити каси боржника, накласти арешт на касу підприємства, а також заборонити рух коштів по ній;

- звернутись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Боржника;

- вчинити інші дії, що направленні на виконання наказу суду.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. по справі № 53/13-09 встановлено, що боржником - МКП "Україна" було частково погашено заборгованість за рішенням господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі №53/13-09 в сумі 5500,00 грн.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Однак, ухвалі господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. по справі № 53/13-09 встановлено, що 2-им відповідачем не вжито належних та об'єктивних заходів виконавчого провадження впродовж шестимісячного строку.

Згідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як підтверджено в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України, виконавчі дії не були проведені 2-им відповідачем в строк належним та об'єктивним чином.

На час розгляду цієї справи рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2009 року у справі №53/13-09 виконано повністю, що підтверджується постановою Відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області від 09 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження та визнається сторонами (а.с.39).

Таким чином, позивач вважає, що є наявні правові підстави для стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування збитків (втрат), у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 по справі №53/13-09 у вигляді 3% річних у розмірі 3436,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13681,30 грн., нарахованих на суму боргу 17472,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Право кредитора вимагати у боржника за прострочення грошового зобов'язання сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ч.1, ч.2 ст. 2, ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За вищезазначеним наказом, виданим на виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 по справі №53/13-09 боржником є Мале колективне підприємство "Україна", який за своєю організаційно-правовою формою є приватним підприємством.

Отже, правовідносини між позивачем та 2-им відповідачем виникли, у зв'язку зі здійсненням останнім своїх повноважень щодо виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а тому дані правовідносини не є зобов'язальними правовідносинами у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до їх регулювання не підлягають застосуванню приписи ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в Постанові від 20.01.2016р. у справі №6-2759цс15:

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Станковська проти України №20984/04 від 11.12.2008 відзначив, що держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплачену заявнику сум, призначених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Антонюк проти України №17022/02 від 11.12.2008, суд нагадує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Боржником за рішенням господарського суду Харківської області №53/13-09 є Мале колективне підприємство "Україна", що не є державним підприємством, органом державної влади або бюджетною установою. Вказана особа є приватною юридичною особою, а тому органи Державної казначейської служби та державної виконавчої служби не несуть перед стягувачем (кредитором) відповідальність передбаченою положенням ст.625 Цивільного кодексу України за невиконання цією особою грошового зобов'язання боржника.

Також, слід зазначити, що між позивачем та відповідачами не існує грошових зобов'язань.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мкртчян проти України №21939 від 20.05.2010, суд нагадує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо фізичних осіб обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій. Українське законодавство передбачає можливість оскарження в судах правомірності дій та бездіяльності з боку державної виконавчої служби у виконавчому провадженні та вимагати відшкодування збитків за затримку у виплаті присуджених сум.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За приписами ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Втім суд, зазначає, що відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України відрізняється від збитків та має іншу правову природу, вона є окремим видом відповідальності за порушення саме боржником грошового зобов'язання та не є шкодою (збитками) у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача, стосовно того, що після спливу шестимісячного строку на виконання рішення суду, в разі якщо рішення суду не виконано, 2-ий відповідач стає боржником та зобов'язаною стороною в силу прямої дії норм законодавства, котрий зобов'язаний в строк (не більше шести місяців) вчинити дії направлені на таке виконання на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст.601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, слід дійти висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

У п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" господарським судам України роз'яснено, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, сплив шестимісячного строку на виконання рішення суду не є підставою для припинення правовідносин сторін договору, не звільняє боржника ОСОБА_3 колективне підприємство "Україна" від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не є підставою для заміни боржника у зобов'язанні.

Також, суд зазначає, що в даному разі позивач має право вимагати в судовому порядку стягнення сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання саме з Малого колективного підприємства "Україна", що як вбачається з матеріалів справи було здійснено позивачем та підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2015 по справі №911/4235/15 та рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2013 по справі №911/2921/13.

За таких підстав, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

У п.2.3., 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 судам роз'яснено, що у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.

У випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 22, 509, 599, 600, 604 - 609, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 7, 8, 30, 87 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_4