Рішення

від 20.10.2016 по справі 923/872/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року Справа № 923/872/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 22 866,21 грн. за договором постачання теплової енергії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.№3240-15 від 29.12.2015 р.;

від відповідача: не прибув

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 22 866,21 грн. за договором постачання теплової енергії № 712 від 16.10.2006р. з додатковою угодою № 5 від 23.01.2013р.

04.10.2016р. від позивача по справі через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про уточнення ціни позову, згідно з яким позивач просить стягнути з відповідача 13675,52 грн. пені, 5181,16 грн. штрафу, 1124,02 грн. 3% річних, 2885,29 грн. інфляційних.

За клопотанням відповідача від 11.10.2016 р. розгляд справи було продовжено до 26.10.2016 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, письмового відзиву до матеріалів справи не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

16.10.2006 року між МКП "Херсонтеплоенерго" (виробник) та Державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (споживач) укладено договір № 712 про постачання теплової енергії (далі - Договір). 23 січня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №5 до договору.

Відповідно до п.1.1. договору, виробник зобов'язується здійснювати постачання теплової енергії споживачу згідно з договором, а споживач - здійснювати оплату в повному обсязі за отриману теплову енергію.

Пунктом 6.1. (в редакції додаткової угоди №5) сторони погодились, що оплата за теплову енергію здійснюється в грошовій формі за тарифами, затвердженими в установленому законодавством порядку.

Пунктом 6.6. договору (в редакції додаткової угоди №5) сторони узгодили, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно з умовами договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання щодо постачання споживачу теплової енергії виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт та рахунками; відповідач в порушення умов договору несвоєчасно оплачував отримані послуги з листопада 2015 року по березень 2016 року.

Згідно акту звірки станом на 30.06.2016 року, який підписано з боку відповідача заборгованість відповідача складає 74022,83 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 13675,52 грн. та штрафу в сумі 5181,16 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.3. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін згідно ст. 231 ГК України нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. За поданим позивачем розрахунком розмір пені становить 13675,52 грн., штрафу - 5181,16 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені та штрафу відповідачем не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13675,52 грн. та штрафу у розмірі 5181,16 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 1124,02 грн. та 2885,29 грн. інфляційних відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 1124,02 грн. та 2885,29 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (73000, м.Херсон, вул.Старообрядницька, 7, код ЄДРПОУ 00729729) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, м.Херсон, Острівське шосе, 1, код ЄДРПОУ 31653320, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) пеню у розмірі 13675,52 грн., штраф в сумі 5181,16 грн., 3% річних у розмірі 1124,02 грн., 2885,29 грн. інфляційних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2016р.

Суддя В. В. Литвинова