Рішення

від 20.10.2016 по справі 922/2809/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р.Справа № 922/2809/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітконтракт", м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінфотех", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 170 від 19.09.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлітконтракт" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінфотех" (відповідач) про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар по договору №05/03-15 від 19.05.2015 року у розмірі 45 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №05/03-15 від 19.05.2015 року у частині повної та своєчасної поставки продукції.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

17.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 33898 про долучення документів до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача, у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відбиток штемпеля про відправлення ухвали суду про відкладення розгляду справи від 10.10.2016 року.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити із підстав викладених у наданому до суду позові.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 19.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлітконтракт" (далі-позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінфотех" (далі-відповідач, продавець) було укладено договір №05/03-15. (т. 1, а.с. 7).

Відповідно до пункту 7.3. договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року. (т. 1, а.с. 7).

Згідно пункту 1.1. договору, сторони погодили що продавець зобов'язується поставити підкладку КБ-50 ливарні деталі (далі по тексту продукція) в кількості, за ціною, на умовах, вказаних у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується оплатити продукцію та прийняти її в порядку ті на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору, покупець здійснює передоплату по кожній специфікації на розрахунковий рахунок продавця в узгоджені з ним терміни.

Пунктом 3.1. передбачено, що покупець забезпечує отримання продукції власним автотранспортом та за свій рахунок на умовах FCS пгт. Буди., Харківської області (склад продавця), відповідно Инкотермс 2010.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 4.1. договору).

Сторонами було підписано наступну специфікацію на поставку підкладки КБ-50 на загальну суму 164 880, 00 грн.

Відповідно до якої строк виготовлення замовлення становить 15 робочих днів з моменту передоплати у розмірі 30 процентів від суми замовлення. (т. 1, а.с. 8).

21.05.2016 року продавцем покупцю було виставлено рахунок-фактуру № 21/05-06 на оплату продукції на суму 167 880, 00 грн.

Позивачем здійснено часткову оплату на суму 45 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 344 від 25.05.2015 року (т. 1, а.с. 10).

09.06.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 153, у якій останній просить відповідача негайно повернути суму попередньої оплати за товар у розмірі 45 000, 00 грн. (т.1, а.с. 15-16).

Відповідачем вищезазначену вимогу залишено без відповіді та задоволення що стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2 і 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки у разі порушення зобов'язання з своєчасної поставки передплаченої продукції, а саме, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача суми у розмірі 45 000, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінфотех" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 8, ЄДРПОУ 32989607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітконтракт" (40022, м. Суми, вул. Псільська, буд. 26, ЄДРПОУ 38960963) суму у розмірі 45 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_2