Рішення

від 17.10.2016 по справі 922/2753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 922/2753/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 10.01.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 324 948,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору поставки від 01.12.2015 року у частині поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

03.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 32325 у яких просить суд стягнути із відповідача на користь позивача попередню оплату за товар у сумі 324 948, 00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Уповноважений представник відповідача, у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити із підстав викладених у наданому до суду позові та додаткових поясненнях.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 01.12.2015 року між Приватним підприємством "Укрросконтрактбуд" (далі-позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп" (далі-відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № б/н. (т. 1, а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 8.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року. У разі відсутності письмової заяви жодної зі сторін про припинення дії цього договору, поданої до моменту припинення дії договору, останній вважається продовженим на один календарний рік. Кількість разів продовження дії цього договору є необмеженою.

Згідно пункту 1.1.договору, сторони погодили в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар, визначений у договорі, а покупець зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Ціна, найменування, асортимент, кількість (об’єм) кожної партії товару погоджується сторонами в додатках (видаткових накладних) до цього договору, що є його невід’ємною частиною (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 31. Договору, загальна вартість договору складається із сум поставок, вказаних в додатках (видаткових накладних) до цього договору, на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору, покупець зобов’язаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не встановлено в додатках до договору.

Поставка товару здійснюється засобами, за рахунок покупця, якщо інше не встановлено в додатках до договору. Строк поставки: 10 календарних днів з дати підписання даного договору (пункти 5.1, 5.2. договору).

За твердженнями позивача, відповідно до рахунку на оплату № 53 від 04.02.2016 року (т. 1, а.с. 15) позивачем були сплачені грошові кошти за товар на загальну суму 324 948, 00 грн., відповідно до платіжних доручень:

- № 2114 від 05.02.2016 року на суму 125 000,00 грн.;

- № 2115 від 05.02.2016року на суму 99 974, 00 грн.;

- № 2116 від 05.02.2016 року на суму 99 974,00 грн. (т. 1, а.с. 17-19).

Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару у встановлений строк. Таким чином, на думку позивача, відповідач є таким, що порушив господарські зобов'язання за договором поставки № б/ н від 01.12.2015 року що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2 і 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки у разі порушення зобов'язання з своєчасної поставки передплаченої продукції, а саме, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача суми у розмірі 324 948,00 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача судові витрати у розмірі 4 874,22 грн. підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп" (61106, м. Харків, пр. Московський, буд. 283, ЄДРПОУ 36226089) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, ЄДРПОУ 35598049) суму у розмірі 324 948,00 грн. та судовий збір у розмірі 4 874, 22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_2