Рішення

від 19.10.2016 по справі 925/1109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа № 925/1109/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фермерського господарства "Планета" до товариства з обмеженою відповідальністю "Постачагросервіс" про стягнення 244 350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 244 350 грн.

30.09.2016 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій він просить суд стягнути з відповідача спірні кошти як передоплату за не отриманий товар.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява стосується зміни предмету та правового обґрунтування позовної вимоги, не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, а тому вона підлягає прийняттю судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з уточненням їх обґрунтування підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 12.09.2016, 22.09.2016 та від 30.09.2016 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами фактично оформлені договором у спрощений спосіб, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу мінеральне добриво сульфоаммофос, а позивач зобов'язався попередньо оплатити запропонований товар в сумі 407 250,00 грн. За товар позивач здійснив лише часткову оплату в сумі 244350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 04 серпня 2016 року (а.с. 9).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).

На підставі зібраних у справі доказів суд приходить до висновку, що фермерське господарство "Планета", отримавши від відповідача проект договору № 178-08-04 від 04.08.2016 року на поставку сульфоаммофосу, специфікацію до нього з ціною поставки товару, рахунок-фактуру № 183 від 04.08.16, фактично прийняло пропозицію про укладення договору, бо позивач здійснив часткову попередню оплату мінерального добрива сульфоаммофосу згідно вказаного рахунку № 183 від 04.08.2016 в сумі 244 350 грн., а товариство з обмеженою відповідальністю "Постачагросервіс" прийняло ці кошти.

Вказані документи в сукупності (хоча договір та специфікаця не були підписані позивачем) містять в собі всі істотній умови, які необхідні для виконання правочину з поставки сульфоаммофосу та відомі обом сторонам спору.

Отже, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі укладеного правочину (стаття 11 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою правочин між сторонами є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов’язання виконав частково, здійснивши попередню оплату запропонованого відповідачем товару в сумі 244 350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 04 серпня 2016 року ( а.с. 9).

Відповідач заперечень проти отримання цих коштів суду не надав.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами за підписом обох сторін не було визначено строки та порядок поставки товару. Однак запропонований позивачу до укладення проект договору № 178-08-04 від 04.08.2016 року містить п. 4.2. про те, що доставка товару до місця призначення здійснюється за рахунок відповідача протягом 5 календарних днів з моменту оплати товару. Як вже встановлено судом, оплативши товар, позивач прийняв пропозицію відповідача щодо укладення договору по запропонованому проекту. Однак відповідач не виконав свої обов'язки по поставці товару, як передбачав цей договір від 04.08.2016. Проект договору з його умовами, зокрема, щодо строків поставки, пропонував саме відповідач.

Позивачем було направлено відповідачу лист № 01/09-1 від 01.09.2016 з вимогою повернути безпідставно перераховані кошти в сумі 244 350 грн. (а.с. 10). Кошти повернуті не були, з чого і виник спір.

У відповідності до ч. 1,3 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Спосіб захисту порушеного права шляхом вимоги передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати обирається виключно на розсуд позивача. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму перерахованої передоплати за товар.

Оскільки відповідач не подав доказів сплати на користь позивача спірних коштів, не довів факт поставки товару, то до примусово стягнення з відповідача належить 244 350,00 грн. вартості не отриманого товару.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3 665,25 грн. судового збору повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Постачагросервіс" (ідентифікаційний код 32854030, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 37) на користь фермерського господарства "Планета" (ідентифікаційний код 24276468, Харківська область, Дергачівський р-н, смт. Козача Лопань, вул. Соломатіна, 1) -- 244 350,00 грн. вартості не отриманого товару та 3 665,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 21 жовтня 2016 року.

Суддя Н.М. Спаських