Постанова

від 17.10.2016 по справі 917/997/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа №917/997/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м.Кременчук, Полтавська область, (вх.№2297П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року по справі №917/997/16,

за позовом Приватного підприємства «Тракторозапчасть», м.Кіровоград,

до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 13197,67 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року Приватне підприємство «Тракторозапчасть» (позивач у справі) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (відповідач у справі) 13197,67 грн., з них: 6781,04 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договорів поставки №0703-СН від 27.12.2012 року та №0037-СН від 15.01.2014 року, 5936,88 грн. - інфляційних, 479,75 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року по справі №917/997/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь Приватного підприємства «Тракторозапчасть» 6781,04 грн. основного боргу, 5932,07 грн. інфляційних, 479,75 грн. річних, 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору .

В іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що під час поставки відповідач прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не надано документів, підтверджуючих якість товару, про що позивача було повідомлено, але жодних дій зі сторони останнього, щодо виконання своїх господарських зобов'язань в частині надання документації, вчинено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

12.10.2016 року від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10361), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.10.2016 року була направлена сторонам рекомендованим листом 29.08.2016 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 02.09.2016 року та 05.09.2016 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, сторони у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 26.08.2016 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Таким чином, враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.12.2012 року між Приватним підприємством «Тракторозапчасть» (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки товару №0703-СН.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначається специфікацією - (ями), що є додатками до цього договору (п.1.2 договору).

У розділі 2 договору «Строки та порядок поставки товару» визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 5 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару. Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки EXW, згідно Інкотермс в редакції 2000 року. (п. 2.1 та п. 2.2 договору);

Пунктом 2.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанція про приймання вантажу.

Згідно п. 6.1. договору поставки розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки.

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 договору його умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Поставка здійснюється на умовах EXW.

Сторони також у п. 9.1 та п. 9.2 договору погодили, що передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 цього договору. Товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 13.1 договору поставки, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1. та закінчується 31.12.2013 року. При цьому, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 13.2 та п. 13.3 договору).

Вказаний договір складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

В подальшому сторони укладали додаткову угоду до договору №0703-СН від 27.12.2013 року, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір специфікацією №4; внесли зміни до п. 1.4. договору і виклали його в наступній редакції: «Загальна ціна товару за цим договором становить 7201,94 грн., в т.ч. ПДВ 1200,33 грн».

Також сторони погодили, що розрахунок за товар по даній додатковій угоді здійснюється на протязі 30 календарних днів після поставки товару на умовах EXW (склад постачальника), в сумі що складає 4810,00 грн., в тому числі ПДВ (п.3 додаткової угоди).

Крім того сторони визначили, що вказана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору. Інші умови не порушені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

У специфікації №4 сторони узгодили найменування, кількість та вартість товару - 4008,33 грн., ПДВ - 801,67, тобто разом 4810,00 грн.

Додаткова угода №3 від 11.12.2013 року підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи).

15.01.2014 року між Приватним підприємством «Тракторозапчасть» (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки товару №0037-СН.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначається специфікацією - (ями), що є додатками до цього договору (п.1.2 договору).

Так, у п. 1.4. сторони врегулювали, що загальна ціна товару за договором становить 1971,04 грн., в тому числі ПДВ і вказали специфікацію №1, в якій погоджено найменування, кількість та вартість товару.

У розділі 2 договору «Строки та порядок поставки товару» визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 5 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару. Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки EXW, згідно Інкотермс в редакції 2000 року. (п. 2.1 та п. 2.2 договору);

Пунктом 2.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанція про приймання вантажу.

Згідно п. 6.1. договору поставки розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки.

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 договору його умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Поставка здійснюється на умовах EXW.

Сторони також у п. 9.1 та п. 9.2 договору погодили, що передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 цього договору. Товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 13.1 договору поставки, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1. та закінчується 31.12.2014 року. При цьому, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 13.2 та п. 13.3 договору).

Вказаний договір складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №0703-СН від 27.12.2012 року позивач поставив відповідачу товар за специфікацією №4 на суму 4810,00 грн. Факт поставки позивачем і отримання відповідачем товару підтверджується копією належним чином оформленої довіреності №0000003728 від 20.12.2013 року на отримання його представником (ОСОБА_1) від позивача товарно-матеріальних цінностей, видатковою накладною №646 від 23.12.2013 року, яка підписана уповноваженими представниками та податковою накладною (копії перелічених документів наявні у матеріалах справи).

Однак, отримавши зазначений вище товар у власність від постачальника, покупець не розрахувався за нього в порядку та на умовах, визначених договором, а саме оплатити поставлений товар покупець зобов'язаний був в строк до 22.01.2014 року включно.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено того, що він виконав своє зобов'язання за договором поставки №0703-СН та додаткової угоди (специфікації №4) до нього і сплатив кошти за поставлений товар.

На виконання умов договору поставки №0037-СН від 15.01.2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 19710,04 грн. Факт поставки позивачем і отримання відповідачем товару підтверджується копією належним чином оформленої довіреності №0000000365 від 31.01.2014 року на отримання його представником (ОСОБА_1) від позивача товарно-матеріальних цінностей, видатковою накладною №32 від 03.02.2014 року, яка підписана уповноваженими представниками та податковою накладною (копії перелічених документів наявні у матеріалах справи).

Однак, отримавши зазначений вище товар у власність від постачальника, покупець не розрахувався за нього в порядку та на умовах, визначених договором, а саме оплатити поставлений товар покупець зобов'язаний був в строк до 05.03.2014 року включно.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено того, що він виконав своє зобов'язання за договором поставки №0703-СН та додаткової угоди (специфікації №4) до нього і сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за товар у належні строки та розмірі за договором поставки №0703-СН від 27.12.2012 року, з урахуванням додаткової угоди до нього (специфікації) та договором поставки №0037-СН від 15.01.2014 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 6781,04 грн. (4810,00 грн. за договором поставки №0703-СН та 1917,04 грн. за договором поставки №0037-СН) основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення позивачем своїх господарських зобов'язань в частині не надання документів, підтверджуючих якість товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4.1 договорів поставки підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника (позивача) є сертифікат якості або паспорт.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Приймання товару за якістю та комплектністю, у відповідності до приписів пункту 9.3. договорів здійснюється сторонами в порядку, що визначається відповідним чинним законодавством.

У пункті 9.4. договорів сторони погодили, що по питанням приймання-передачі товару, що не передбачені цим договором сторонам слід керуватися Інструкцією. Про порядок приймання передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 25.04.1966 року №П-7.

Відповідно до пункту 14 Інструкції №П-7 приймання товару за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, загальними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, підтверджуючими якість й комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не зупиняють приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість й комплектність продукції, що надійшла, а в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення передання товару без відповідних документів, згідно вищезазначеного, покладається на відповідача.

Проте, відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів складення актів про відсутність документів при прийнятті продукції, передбачених вищезазначеними Інструкціями, чи звернення до позивача із вимогою про надання відсутніх документів - не надано, а отже звільняти відповідача від зобов'язання сплатити за поставлений товар правові підстави - відсутні.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми Закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 479,75 грн. та 5936,88 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 479,75 грн. 3% річних та 5932,07 грн. інфляційних втрат, оскільки вказаний розмір є належним.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договорів поставки №0703-СН від 27.12.2012 року, №0037-СН від 15.01.2014 року з урахуванням додаткових угод та специфікацій щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року по справі №917/997/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року по справі №917/997/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.