Постанова

від 12.10.2016 по справі 910/11495/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа№ 910/11495/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Коротун О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Гречан В.І. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Семенюк Н.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року

у справі № 910/11495/16 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти"

до Київської міської ради

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/11495/16 (суддя - Пінчук В.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволенно повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/11495/16 від 11.08.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі № 910/11495/16 має бути скасовано, оскільки прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

Апелянт зазначає, що Київська міська рада не приймала рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тому відсутні правові підстави для укладання угоди до договору оренди запропонованої позивачем.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що позовна вимога позивачем заявлена передчасно, спір між сторонами Договору щодо виконання даного пункту не виник, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування наслідків невиконання спірного пункту до позивача з боку Київської міської ради.

Апеляційна скарга обґрунтована також тим, що позовна заява була подана до суду зі спливом позовної давності, а саме - 21.06.2016, а спірний Договір оренди земельної ділянки було укладено відповідно 29.04.2010 (за 6 років), тому позивачем безпідставно пропущено строк звернення із вказаним позовом до суду.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.10.2016 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 10.10.2016 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

29.04.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю " Інвестиційні проекти " та Київською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Шовковична 13-15/1.

Зазначений договір оренди укладений на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року N 491/2560. Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 07.05.2010 року за № 82-6-00580 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, він укладений на 49 (сорок дев'ять ) років.

Згідно з абзацом 2 пункту 8.4 договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Абзацом 5 пункту 11.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Пункт 11.5 договору також містить посилання на розірвання договору у разі невиконання умов п. 5.1. та п. 8.4 договору.

Пункт 11.6. договору передбачає що розірвання цього договору не потребує укладання додаткової угоди, договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до відповідача листом вих. № 21/04-16 від 21.04.2016 року, в якому, користуючись вищенаведеним просив внести відповідні зміни до договору, додаючи до листа проект додаткової угоди до договору оренди. Однак відповідач відмовився вносити зміни до договору оренди.

Рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року N 491/2560 є правовою підставою виникнення договору оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Шовковична 13-15/1.

У Рішенні Київради були визначені всі істотні умови договору оренди, які передбачені ст.15 Закону України " Про оренду землі ", у тому числі строк договору оренди, що складає 49 років.

Згідно з постановою Головного управління служби безпеки України у м. Києві від 17.08.2010 року по кримінальній справі № 1592 від 19.05.2010 року, на зазначену земельну ділянку було накладено арешт та заборонено проведення будь-яких дій.

З квітня 2012 року до вересня 2013 року Господарськими судами розглядався позов заступника прокурора м. Києва про визнання недійсним рішення Київради та суд забороняв товариству вчиняти дії по підготовці до будівництва та будівництво споруд на вказаній ділянці.

22.10.2012 року Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратурі м. Києва земельну ділянку визнано речовим доказом, приєднано до кримінальної справи та накладено арешт.

Листом від 08.07.2013 року № 106/569 Київське інвестиційне агентство Київради звернулось до ТОВ " Інвестиційні технології " у зв'язку із невиконанням інвестиційного договору. Позивач у відповідь виклав усі обставини, які перешкоджають виконанню договору.

Листом від 04.11.2013 року № 057026-23168 Департамент земельних ресурсів Київради не приймаючи до уваги доводи, викладені ТОВ " Інвестиційні технології ", визнав, що не зважаючи на арешт земельної ділянки та судові спори, у ТОВ " Інвестиційні проекти " була можливість отримати містобудівні умови та дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи листування, відповідач наполягає на порушенні позивачем умов п. 8.4 договору оренди земельної ділянки та вимагає негайно розпочати дії по виконанню обов'язків, передбачених цим пунктом.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є внесення змін до договору оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Шовковична 13-15/1, який укладений 29.04.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю " Інвестиційні проекти " та Київською міською радою, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 07.05.2010 року за № 82-6-00580 у книзі записів державної реєстрації договорів; зокрема у позовній заяві позивач просить суд внести такі зміни до вказаного договору оренди:

1. Виключити абзац 3-й пункту 8.4. договору, яким передбачено наступне:

- завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору .

2. Викласти абзац 5-й пункту 11.4. договору в наступній редакції:

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

3. Викласти пункт 11.6. договору в наступній редакції:

- 11.6. Розірвання цього договору здійснюється в установленому законом порядку.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що укладаючи договір, позивач був необґрунтовано обмежений терміном у 3 роки на завершення забудови ділянки.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 25 Закону України " Про оренду землі " визначений перелік обов'язків орендаря земельної ділянки, який не містить зобов'язання завершити забудову земельної ділянки в певні строки.

Статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач (позивач) має право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Статтею 24 Закону України " Про оренду землі " та статтею 96 Земельного Кодексу України зобов'язано землекористувача використовувати земельну ділянку виключно за цільовим призначенням. Як зазначено у п. 2.1. договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішення.

Відповідно до ст. 42 Закону України " Про місцеве самоврядування " міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі рішень Київської міської ради. Укладаючи договір позивач був обмежений терміном у 3 роки на завершення забудови ділянки.

Всупереч ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України, вказані посилання у договорі не відповідають акту Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування.

Згідно п. 2 ст. 30 Закону України " Про оренду землі " у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Пунктом 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінений за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторони договору оренди земельної ділянки не мали можливості передбачити заборони на користування земельною ділянкою та будівництво.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" не мало змоги виконати обов'язки, передбачені договором оренди.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішенням суду, а не зобов'язанням відповідача укласти додаткову угоду, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішення, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Така позиція викладена у підпункту в) п. 2.2.3 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 про узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, в якій суд звертає увагу на те, що у вирішенні спору про внесення змін до договору зацікавлена сторона або прокурор в її інтересах повинні ставити перед судом питання про внесення змін до договору, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни. Оскільки відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни позбавлено правового сенсу і не сприяє реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів спростовує твердження відповідача щодо безпідставності вимог позивача відносно правомірності дії спірного договору з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Підстави звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.09 року № 491/2560 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" земельної ділянки для будівництва та експлуатації багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення, по вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва", визнання недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1336 кв. м., що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" та визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" права користування земельною ділянкою, площею 1336 кв. м., кадастровий номер 8000000000:82:022:0011, що знаходиться на вул. Шовковичній, 13-15/1 у Печерському районі м. Києва, вартість якої становить 2729474,83 грн., рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-38/5622-2012 задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року у справі № 5011-38/5622-2012 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" та Київської міської ради задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-32/15619-2012 скасувано та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 5011-38/5622-2012 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року у справі № 5011-38/5622-2012 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Колегія суддів критично приймає доводи апелянта стосовно того, що позовна заява була подана до суду зі спливом позовної давності, а саме - 21.06.2016, а спірний Договір оренди земельної ділянки було укладено відповідно 29.04.2010 (за 6 років), тому позивачем безпідставно пропущено строк звернення із вказаним позовом до суду.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач дізнався про порушення свого законного права з листа Департаменту земельних ресурсів Київради від 04.11.2013 року № 057026-23168. Таким чином, позивач звернувся з позовною заявою у межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/11495/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Київської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/11495/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/11495/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/11495/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11495/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Коротун

І.М. Скрипка