Постанова

від 04.10.2016 по справі 820/1607/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 жовтня 2016 р. № 820/1607/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономний срвісний центр "Техно-Град" до Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автономний срвісний центр "Техно-Град" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0000131502;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0001111501.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» зареєстрований платником податку на додану вартість з лютого 2014 року. Податкова декларація з ПДВ, позивачем подавалася за лютий 2014 року засобами електронного зв'язку, однак за технічними причинами, через недосконалість програмного забезпечення серверу державної податкової служби, не була прийята. Не приймався додаток 5 в пакеті декларації. Позивачу довелось подавати декларацію декілька разів різними варіантами, в результаті чого декларацію все ж було прийнято. У серпні 2015 року позивачу стало відомо, що декларація з ПДВ за лютий 2014 року, яка є у базі даних відповідача є некоректною - пустою, без додатку 5. ТОВ «АСЦ «Техно-град» було подано уточнений розрахунок з ПДВ за лютий 2014 року від 08.08.2015 № 9167200921, інспектор повідомила позивача, що дані співпадають. В січні 2016 року підприємство отримало поштою Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, де вказано про порушення позивачем п. 50.1 ст. 50 розділу II ПКУ. Позивач зазначив, що податок на додану вартість за лютий 2014 року, який, відображено у уточнюючому розрахунку від 08.08.2015 № 9167200921, сплачено 13.03.2014 року платіжнім дорученням № 9 у сумі 453,00 грн. Таким чином порушення, наведені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 16.01.2016 року № 66/20-30-15-02-101 не відповідають дійсності. А винесені відповідачем повідомлення-рішення від 16.01.2016 року року № 66/20-30-15-02-101 та № 0001111501 позивач вважає такими, що порушують законні права платника податку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, до суду надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи проводити без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повноважного представника до суду не направив, правом надати письмові заперечення не скористався.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 39024385 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи, на підставі п. 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України, в порядку ст.76 роздвлу ІІ Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дзержинському райні м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведенл камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град».

За результатами зазначеної перевірки складено Акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 16.01.2016 року №66/20-30-15-02-10/39024385 (а.с.49,50).

Згідно з висновками акту встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» узгодженої суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.08.2015 року № 9167200921, яким коригуються показники податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на порушення пункту 50.1.ст.50 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.02.2016 року:

- № 0001111501, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 21.01.2016 № 162/20-30-15-01-09/39024385, яким було встановлено порушення п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 15545,00 грн., у т.ч. за основним платежем 12436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3109,00 грн.;

- № 0001111502, яким згідно з п. 50.1.ст.50 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки від 16.02.2016 р. №66/20-30-15-02-10/39024385, яким було встановлено порушення я граничного строку сплати суми грошового зобовязвння з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на підставі підпункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 3 календарних дні 1 сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 453 грн. 00 коп., зобовязан сплатити шр=траф у розмірі 10% у розмірі 45,30 грн.(а.с.51,55).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в актах перевірок, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідно до ст. п. 49.1., п. 49.2., п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Як з'ясовано судовим розглядом, ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» зареєстрований платником податку на додану вартість з лютого 2014 року.

Податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року позивачем було подавно засобами електронного зв'язку та яку було прийнято відповідачем.

У серпні 2015 року ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» стало відомо, що декларація з ПДВ за лютий 2014 року, яка є у базі даних, некоректна - пуста, без додатку 5.

На вимогу інспектора податкової ТОВ «АСЦ «Техно-град» було подано до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС уточнений розрахунок з ПДВ за лютий 2014 року від 08.08.2015 № 9167200921, інспектор повідомила, що дані співпадають.

У січні 2016 року підприємством отримано Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 16.01.2016 року № 66/20-30-15-02-101, яким встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 розділу II ПКУ.

Відповідно до п.50.1. ст.. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як з'ясовано судовим розглядом, на момент подання уточнюючого розрахунку від 08.08.2015 № 9167200921 ТОВ АСІД «Техно-град» не порушив п. 50.1 ст. 50 розділу II ПКУ, оскільки уточнюючий розрахунок поданий у межах строків та відображує податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ у повному обсязі, також самостійно нараховано відповідний штраф.

Крім того, у Акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 16.01.2016 року № 66/20-30-15-02-101 вказано, що відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 ст. 126 розділу II ПКУ.

Так, відповідно до п.126.1. ст..126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, ДФС, згідно до п. 198.6 ПКУ, не врахований податковий кредит підприємства, який був підтверджений на підставі уточнюючого розрахунку від 08.08.2015 № 9167200921, оскільки право на податковий кредит зберігається платником ПДВ у продовж 365 календарних днів з дати виписки даних податкових накладних.

У податковому повідомленні-рішенні від 16.02.2016 року № 0001111501 вказано, що на підстав Акту перевірки від 21.01.2016 року № 162/20-30-15-01-09/39024385 встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України

Відповідно до п. 198.6. ст. 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В даному випадку порушення п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України немає, так як суми ПДВ підтверджені податковими накладними, тобто посилання на порушення у податковому повідомленні-рішенні від 16.02.2016 року № 0001111501 не відповідає дійсності та є безпідставним.

Підприємство подало податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року, де були відображені податкові зобов'язання та підтверджений податковий кредит, сплатило свої зобов'язання з ПДВ у сумі 453,00 грн 13.03.2014 року.

Технічні обставини, неодноразове переустановлення бази даних ДПС, про які повідомляла інспектор позивача, змусили підприємство подати уточнений розрахунок із тими ж самими даними для зарахування додатку 5 у серпні 2015 року.

Особливості формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року

З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня .2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування -сдаткового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з .рахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу. Зазначене стосується податкових закладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Оскільки станом на 31.12.2014 до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладнії) тою складання не раніше 1 січня 2014 року, до уточнюючих розрахунків, які подаються до контролюючого сгану з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 1 січня 2014 року (винятком є лише податкові накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, які формують податковий «оедит за касовим методом).

Таким чином, підприємство має право зарахувати податковий кредит з ПДВ за лютий 2014 року шляхом подання Уточненного розрахунку з ПДВ за грудень 2014 року включно.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При зазначених обставинах, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0000131502, №0001111501 такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономний срвісний центр "Техно-Град" до Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 16.02.2016 року №0000131502, №0001111501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: проспект Науки, 9, м. Харків, 61066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономний срвісний центр "Техно-Град" (адреса: м. Харків, вул. Данилевського, буд, 6, кв. 94, код ЄДРПОУ 39024385) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн., 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Тітов О.М.