Ухвала

від 25.10.2016 по справі 805/1365/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №805/1365/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника позивача Сергієнка Ю.Р.

представників відповідача Пожидаєвої О.О., Чернишової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №805/1365/16-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 105487,50 грн, та № 0000111401/2648, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 1342108,50 грн.

В обґрунтування зазначив, що під час перевірки відповідач не врахував суму витрат відємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України по заборгованості товариства по певним договорам позики.

Також відповідач не врахував, що грошові зобов'язання за певними векселями не припинилися у зв'язку з припиненням ТОВ «Союзенерго».

Тобто висновки податкового органу за результатами перевірки є необґрунтованими.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 21 квітня 2016 року № 0000101401/2649, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487,50 грн., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162,50 грн., та № 0000111401/2648, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 1342108,50 грн., з якої за основним платежем 894739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 447369,50 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік до складу інших доходів по рядку 03 не віднесено суму доходу від операційної курсової різниці у розмірі 403820,18 грн, внаслідок чого порушено пп.14.1.56 ст.14, п.п.135.5.11 ст.135, п.п.153.1.3 ПК України.

Судом не враховано, якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється.

В товаро-транспортних накладних, наданих позивачем, відсутня будь-яка інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій, тому ці накладні не можна вважати належним чином оформленими.

Контрагентом позивача ТОВ «ІК Донецький кряж» не сплачені податкові зобовязання з ПДВ до бюджету, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, тому не можна вважати господарські операції позивача з цим контрагентом такими, що спричинили реальне настання юридичних наслідків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33529062, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06295715. (а.с.18-32 т.1)

З 8 лютого 2016 року відповідачем на підставі наказу №24 від 22.01.2016 року проведена документальна планова перевірка позивача тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Термін перевірки, на підставі наказу № 98 від 3 березня 2016 року було продовжено з 9 березня 2016 року тривалістю 10 робочих днів. (а.с.33-37 т.1)

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 28 березня 2016 року № 76/05-15-14-01-33529062, на підставі якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року № 0000101401 /2649, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162 грн. 50 коп., та № 0000111401/2648, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1342108 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 894739 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 447369 грн. 50 коп. (а.с.15-16 т.1)

За висновками акту перевірки та з урахуванням розрахунку донарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, на думку відповідача, позивачем допущено чотири порушення, а саме:

-завищення витрат за 2014 рік при відображенні курсових різниць за договорами валютних позик;

-заниження доходів за 2014 рік при вексельних розрахунках по взаємовідносинам з ТОВ «Союзенерго»;

-заниження доходів за 2014 рік при спливі позовної давності по взаємовідносинам з нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.»;

-завищення витрат у 2014 році та заниження податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ІК Донецький кряж».

Щодо завищення позивачем витрат за 2014 рік при відображенні курсових різниць за договорами валютних позик судова колегія зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік до складу інших доходів по рядку 0.3 не віднесено суму доходу від операційної курсової різниці у розмірі 403820,18 грн., в результаті чого порушено п.п 14.1.56. п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.11 п. 135.5. ст.135, п.п. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 ПК України, п. 4. П (С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів», що призвело до заниження доходів всього на суму 403820 грн. за 2014 рік.

В акті перевірки також зазначено (арк. 8), що за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування в сумі 66159522 грн. (код рядка 04 декларації з податку на прибуток за 2014 рік).

Як зазначає відповідач в акті перевірки, відповідно до наданих до перевірки бухгалтерських регістрів журналів-ордерів по рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» рахується позитивне значення курсової різниці у сумі 403820,18 грн. яке виникло внаслідок

зміни курсу валюти по нарахованим у звітному періоді відсоткам за договорами займу з нерезидентами. Позитивна курсова різниця виникла внаслідок різкого спаду курсу долару США у вересні 2014 року, а саме, згідно офіційного курсу НБУ долар США на кінець серпня 2014 року складав 13,60 грн., на кінець вересня 12,94 грн.

Спірним є неврахування відповідачем при перевірці суми витрат від'ємного значення курсових різниць у звязку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, та як наслідок, неврахування заниження позивачем витрат за 2014 рік.

Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 945 «Витрати від операційної курсової різниці», 79 «Фінансовий результат», перевіркою встановлено, але не зазначено в акті заниження суми інших витрат за рядком 06.4.12 «Відємне значення курсових різниць згідно з пунктом 153.1 статті 153 розділу 111 ПКУ» на суму 40677577,01 грн.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобовязань платника податків.

За результатами відображення в податковому обліку позивача з податку на прибуток всіх встановлених перевіркою фактів заниження податкових зобовязань, показник «Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01-рядок 04 (+,- )» за кодом рядка 07 декларації матиме відємне значення у сумі 40273757 грн.

При декларуванні позивачем відємного значення показника рядка 07 Декларації за результатами діяльності за 2014 рік у останнього не виникало обовязку сплачувати податок на прибуток. Авансові внески з податку на прибуток, сплачені у 2014 році, набули б статусу переплати за особовим рахунком позивача. За результатами 2014 року позивач задекларував та фактично сплатив податок на прибуток у сумі 231120 грн. з урахування авансових внесків. ( код рядка 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» податкової декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік).

На підставі ст..153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання (п.п. 153.1.1); витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (п.п. 153.1.2); визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (п.п. 153.1.3); при цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку. У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше (п.п. 153.1.4).

Таким чином, податковим кодексом встановлено порядок визначення прибутку (збитку), що виникає внаслідок зміни балансової вартості непогашеної заборгованості, вираженої в іноземній валюті, яким передбачається, що прибуток або збиток за результатами умовного продажу заборгованості збільшує валові доходи або валові витрати кредитора.

При цьому закон не містить застереження про виключне врахування курсових різниць, нарахованих на залишок основної суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, лише стосовно погашеної заборгованості, як і про їх неврахування стосовно непогашеної заборгованості.

Позивач має залучені позики в іноземній валюті та у зв'язку із різким зростанням курсу валют станом на 31 грудня 2014 року за результатами перерахунку заборгованості у валюті у позивача виникло право на відображення витрат - від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в сумі 56279 994,01 грн.

Згідно даних декларації з податку на прибуток позивача (станом на дату проведення перевірки) по рядку 06.4 ІВ "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" задекларовано суму 17162 985 грн.

Згідно розшифровки рядка 06.4 ІВ "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" фактична сума інших витрат складала 578405350 грн.

Відтак, сума витрат у розмірі 40677577 грн. не була задекларована позивачем за результатами діяльності у 2014 році. Відповідач не заперечує факт наявності у позивача суми витрат у розмірі 40677577 грн., яка не була задекларована позивачем за результатами діяльності у 2014 році.

На підставі пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд першої інстанції зробив правильний висновок, що податковий орган безпідставно не взяв до уваги під час складання акту перевірки виявлені в ході проведення перевірки факти заниження витрат, з огляду на що при перевірці розрахунку витрат позивача відповідачем не враховано суму витрат від'ємного значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України по заборгованості позивача по договорам позики у іноземній валюті у сумі 40677577 грн.

Тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 109031 грн. 40 коп., з якої за основним платежем 72687,6 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36343,8 грн.

Щодо заниження позивачем доходів за 2014 рік при вексельних розрахунках по взаємовідносинам з ТОВ «Союзенерго».

Як вбачається з акту перевірки в порушення вимог підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України позивачем занижено суму інших доходів у розмірі 2199068 грн. за 2014 рік.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті» станом на 31 грудня 2014 року рахується кредиторська заборгованість по векселям, переданим позивачем на адресу ТОВ «Союзенерго» на загальну суму 2199068 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно актів прийому-передачі від 10 січня 2012 року позивачем на адресу ТОВ «Союзенерго» передано власні прості векселя серії АА 1983235, АА 1982236. АА 1982237, АА 1982606, АА 1982607, АА 1982608, АА 1982609, АА 1982610, АА 1982611, АА 1982612 за товари на суму 2199068 гри., строк погашення векселів 10 січня 2022 року.

За даними системи АС "Податковий блок" податковим органом встановлено, що ТОВ «Союзенерго» знаходилось па обліку у ДПI у Будьонівському районі м. Донецька, мас стан 16 припинено, та знято з обліку 18 вересня 2012 року. Станом на 31 грудня 2014 року дані векселя не погашені і згідно журналу-ордеру по рахунку 621 «короткострокові векселі, видані в національній валюті» рахується кредиторська заборгованість у сумі 2199068 грн.

На підставі пункту 3 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Відповідач прийшов до висновку, що у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється. Враховуючи вищезазначене, сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до доходу як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва.

Проте такий висновок є неправильним з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Податковий кодекс України (п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135) передбачає також, що до складу доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

На підставі ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ратифікованого ВР України 06.07.1999р. Законом України № 826, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів і, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності (статті 70, 71).

Статтею 78 Уніфікованого закону також передбачено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Тобто, перебіг строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Статтею 70 Уніфікованого закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України - господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобовязанням. Правонаступництво - перехід прав і обовязків від одного суб'єкта до іншого.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва (так само як і внаслідок виконання зобов'язання за боржника поручителем, майновим поручителем або іншою третьою особою) буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України, ч. 1 ст. 174 ГКУ).

Відповідно до ст.163 ГК України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

В Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання у випадках, передбачених законом, використовуються такі види цінних паперів: акції, акції корпоративного інвестиційного фонду, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), іпотечні сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю, сертифікати участі), інші види цінних паперів, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 195 ЦК України визначено групи цінних паперів, до яких зокрема відносяться - боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Відповідно до ст..197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером). Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у документарній формі, належать: 1)пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника); 2)особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); 3)особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначить своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком 11 до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Одним із способів передачі векселя, а отже і прав за таким векселем - є індосамент, який може вчинятися на всіх векселях (ст. 11 Уніфікованого закону).

Згідно ст. 16 Уніфікованого закону - власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

На підставі викладеного грошові зобов'язання за вказаними вище векселями не припинилися у зв'язку з припиненням ТОВ «Союзенерго».

Це також підтверджується і даними бухгалтерського обліку позивача.

План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291, за вимогами якого поточні зобов'язання за виданими короткостроковими векселями та по розрахунках з постачальниками та підрядниками обліковується на різних рахунках, а саме на рахунках 62 та 63 відповідно.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів по рахунку № 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) вбачається наступне: у 2011 році обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 2494068 грн., на початок 2012 року обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 2494068 грн., на кінець 2012 року обліковується заборгованість перед ТОВ «Союзенерго» у сумі 0 гривень.

Тобто, у 2012р. відбулося погашення такої заборгованості шляхом часткової оплати грошовими коштами у суму 295000 грн. (проводка Дт 631 Кт 311) та шляхом видачі векселів на суму 2199068,00 грн. (проводка Дт 631 Кт621).

За даними регістрів бухгалтерського обліку: журналів ордерів по рахунку № 621 (короткострокові векселі, видані у національній валюті) у період 2012 по 2015 роки включно обліковується заборгованість по спірним векселями у сумі 2199068 грн., у 2016 році обліковується заборгованість по спірним векселям у сумі 0 грн.

Тобто у 2016 році відбулася оплата за спірними векселями, що підтверджується наступними документами: акт пред'явлення векселів до платежу від 01.04.2016р. № 1; акт прийому-передачі погашених векселів від 22.04.2016р.; платіжними дорученнями № 1064 від 15.04.2016р. ;№ 1104 від 21.04.2016р.; № 1103 від 21.04.2016р.; № 1111 від 22.04.2016р.

Крім цього, у грудні 2015 року ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» листом від 21.12.2015р. № 37 повідомило, що є власником 10-ти простих векселів, виданих позивачем зі строком платежу 10.01.2022р. на загальну суму 2199068 грн. та просило розглянути можливість дострокового їх погашення, про що відповідача повідомлено у наданих запереченнях на акт (вих. № 128 від 11.04.2016р.) з наданням копії листа.

Таким чином, на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач мав інформацію про нового користувача векселів (ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ»).

Судова колегія не приймає доводи апелянта, що всі вищенаведені документи позивача стосовно ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» не надані до перевірки, журнали-ордери не підтверджують наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ», та відповідно до даних АС «Податковий блок» за 2014-2015 роки у ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» не значиться дебіторська заборгованість, оскільки періодом перевірки є 2014 рік та доказів того, що відповідач витребував у позивача первинні документи за інші податкові періоди, відповідачем не надано; оплата за векселями позивачем на адресу ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ» здійснена у 2016 році, позивач не несе відповідальність за формування показників фінансової та податкового звітності ТОВ «МАК БРОК-ІНВЕСТ».

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із неповнотою дослідження первинних документів позивача податковим органом та неврахування відповідачем первинних документів позивача з інших податкових періодів поза межами перевіряємого періоду, які суттєво впливають на наявність порушення.

Тобто є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 593748 грн. 36 коп., з якої за основним платежем 395832,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 197916,12 грн.

Щодо заниження позивачем доходів за 2014 рік при спливу позовної давності по взаємовідносинам з нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.».

Як зазначає податковий орган в акті перевірки, позивачем в порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті135 Податкового кодексу України, статті 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року, занижено суму інших доходів за 2014 рік на суму 2059598 грн.

За даними акту (арк.7) станом на 31.12.2014р. в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість по імпортному контракту № УСКТ 2409-00 від 10.08.2006р. у сумі 107087,20 євро, укладеного між позивачем та нерезидентом «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.».

Посилаючись на статті 8, 13 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року (надалі - Конвенція) відповідач вважає, що строк позовної давності сплив, тому кредиторська заборгованість є безнадійною.

Згідно зі статтею 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» 1974 року, дата підписання Україною 14.06.1974р., дата ратифікації 14.07.1995р., дата набуття чинності для України 01.04.1994р., строк позовної давності встановлюється чотири роки.

Згідно зі статтею 13 Конвенції перебіг строку позовної давності припиняється, коли кредитор учиняє дію, яка згідно з правом розглядається як порушення судового розгляду проти боржника або як пред'явлення вимоги в ході розпочатого раніше судового розгляду проти боржника з метою одержання задоволення або визнання цієї дії.

Відповідач також зазначає, що документи, які б підтверджували припинення або продовження строку позовної давності по контракту від 10.08.2006р. до перевірки не надавались.

Відповідно до ст.20 Конвенції якщо боржник (позивач у справі) до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобовязання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності.

Сплата процентів або часткове виконання зобовязання боржником тягне за собою ті ж самі наслідки, що й визнання зобовязання згідно з пунктом 1 цієї статті.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 9 від 10.02.2009р. до контракту № УСКТ 2409-00 від 10.08.2006р. (надалі - додаткова угода № 9) сума заборгованості позивача складала 261934 євро.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 9 сторони дійшли до згоди про реструктуризацію оплати цієї заборгованості. На виконання вимог додаткової угоди № 9 позивач у період з лютого 2009 року по грудень 2013року здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості.

Крім здійснених оплат, позивач у відповідь на лист «DIMECO DICENO, MECANICA Y CONSTRUCCION, S.A.» від 19.10.2012р. направило лист від 25.10.2012р. № 630, яким визнало заборгованість у сумі 111037 євро та висловило готовність до обовязковості погашення такої заборгованості, що підтверджується частковим її погашення, шляхом проведення наступних оплат: 25.10.2012р.- 10000 євро (банківська виписка БВ № 0000550); 26.07.2013р.- 10000 євро (банківська виписка БВ № 0000298); 09.12.2013р.- 5188,66 євро (банківська виписка БВ № 0000531), а також платіжними дорученнями.

Тобто, з урахуванням норм статті 20 Конвенції - з 10.12.2013р. для позивача розпочався новий чотирирічний строк позовної давності, тому є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 556091 грн. 46 коп., з якої за основним платежем 370727,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 185363,82 грн.

Щодо завищення позивачем витрат у 2014 році та заниження податкового кредиту за січень, лютий 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ІК Донецький кряж».

Перевіркою встановлена відсутність реального здійснення господарських взаємовідносин по операціях з ТОВ «ІК Донецький кряж» в в порушення п.п 14.1.36 п. 14.1 ст.14. ст. 22. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення витрат, всього на суму 308288 грн. за 2014 рік. В порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «ІК Донецький кряж» на суму 70325 грн.., в т. ч. за січень 2014 року на суму 23050 грн., за лютий 2014 року на суму 4727 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 13.01.2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» укладений договір № 3, відповідно до якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до договору у січні, лютому 2014 року позивачем придбано оливу індустріальну у кількості 3200 кг. на загальну суму 53452,80 грн.

На виконання умов договору позивачем отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 13 січня 2014 року № 416, від 3 лютого 2014 року № 50, на загальну суму податку на додану вартість 8908,80 грн.

Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

13.01.2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» укладений договір № 4, відповідно до якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Позивачем у січні, лютому 2014 року придбано цинк металевий у кількості 5700 кг. на загальну суму 232012,80 грн.

На виконання умов договору позивачем отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 13 січня 2014 року № 425, від 17 січня 2014 року № 584, від 5 лютого 2014 року № 145, від 7 лютого 2014 року № 214, від 12 лютого 2014 року № 372 на загальну суму податку на додану вартість 38668,80 грн.

Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

07.02.2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» укладений договір № 8, відповідно до якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Позивачем у лютому 2014 року придбана стрічка нержавіюча у кількості 800 кг. на загальну суму 84480 грн, отримані специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні від 7 лютого 2014 року № 226, від 12 лютого 2014 року № 388 на загальну суму податку на додану вартість 14080 грн.

Отримання товару також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, факт поставки товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

28.02.2014 року між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» укладений договір № 9, відповідно до якого ТОВ «ІК Донецький Кряж» зобов'язався поставити на адресу позивача товар в номенклатурі, кількості і по цінам вказаним у специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

За умовами договору позивачем у лютому 2014 року придбаний кран підвісний електричний однобалочний у кількості 1-єї штуки на загальну суму 52000 грн, в зв'язку з чим отримані специфікація, рахунок-фактура, видаткова накладна, а також податкова накладна від 28 лютого 2014 року № 935 на загальну суму податку на додану вартість 8666,67 грн.

Отримання товару також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Факт придбання крана підтверджується також карткою рахунку № 1521 та актом вводу в експлуатацію від 03.03.2014р.

На підставі ст..1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ІК Донецький Кряж» став, зокрема, акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 17 квітня 2014 року № 236/05-66-22-02/38959916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІК Донецький Кряж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-лютий 2014 року».

Проте, зазначений акт не є перевіркою господарської діяльності контрагента позивача по взаємовідносинам саме з позивачем.

Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на відсутності ТОВ «ІК Донецький Кряж» за юридичною адресою, при цьому податковий орган не перевіряв реальність здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем взагалі.

Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Поставлені у січні, лютому 2014 року від ТОВ «ІК Донецький Кряж» товари позивач оприбуткував на рахунок № 201 «Сировина та матеріали», а основні засоби на рахунок 1521, по мірі використання ТМЦ для виробництва власної продукції, останні були списані у бухгалтерському обліку на рахунок № 23 «Виробництво», що підтверджується випискою з карточки рахунка № 201.

Податкові накладні виписані ТОВ «ІК Донецький Кряж» не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виписки податкових накладних).

При оприбуткуванні товарів, які поступили на адресу позивача від ТОВ «ІК Донецький Кряж» по договорам № 3 та № 4 від 13.01.2014р., № 8 від 07.02.2014р. були сформовані прибуткові накладні: щодо ленти нержавіючої - накладні № ПН-0000218, № ПН-0000219; щодо масла індустріального - накладні № ПН-0000059; ГІН-0000179; щодо цинку металевого - накладні № ПН-0000060, № ПН-0000061, ПН-0000182, № ПН- 0000183, ГІН-0000184.

При списанні товарів для виробництва готової продукції у бухгалтерському обліку були сформовані партії використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних у виробництві готової продукції з присвоєнням цим партіям № ПН-0000218, № ПН-0000219, № ПН-0000059, ПН-0000179, № ПН-0000060, № ПН- 0000061, ПН-0000182, № ПН-0000183, ПН-0000184.

Одним із видів діяльності позивача є виробництво іншого електричного устаткування (довідка з ЄДРПОУ від серія АБ № 454754). Товарно-матеріальні цінності придбані позивачем у ТОВ «ІК Донецький Кряж» за договорами № 3 та № 4 від 13.01.2014 р., № 8 від 07.02.2014р. використані для виробництва продукції, яку виготовляє позивач та надалі поставляє третім особам.

Використання товарно-матеріальних цінностей, поставленого ТОВ «ІК Донецький Кряж» для виробництва електричного устаткування підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами, які є в матеріалах справи. Крім того, у позивача обліковуються наступні основні засоби: лінії цинкування, які використовуються для нанесення антикорозійного (цинкового) покриття на метал. Основною сировиною для такого виробництва є цинк металевий.

Вищевикладене спростовує висновок податкового огану про відсутність реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «ІК Донецький кряж».

Тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0000111401/2648 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 83238 грн. 76 коп., з якої за основним платежем 55491,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27745,92 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000101401/2649, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 105487 грн. 50 коп., з якої за основним платежем 70325 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 35162 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №805/1365/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі №805/1365/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 25 жовтня 2016 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді М.Г. Сухарьок

Л.В. Ястребова