Рішення

від 10.10.2016 по справі 911/2883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" жовтня 2016 р. Справа № 911/2883/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс", м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма " 2Д", м. Вишгород,

про стягнення 21 581,20 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 20.09.2016р. № 1;

ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 06.10.2016р. №3;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс", м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 02.09.2016р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д", м. Вишгород, в якій просить суд стягнути з відповідача 21 581,20 грн. основного боргу за надані послуги з ремонту автомобіля ТАТА LPT 613/38-02 д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до підписаного обома сторонами Акту виконаних робіт (наряду-замовлення) №КГС0002516 від 17.12.2015р. та просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг з ремонту автомобіля, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок основного боргу в сумі 21 581,20 грн. в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/2883/16 та призначено розгляд справи на 26.09.2016р.

В судовому засіданні 26.09.2016р. представник позивача подав клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.09.2016р. розгляд справи №911/2883/16 відкладено на 10.10.2016р.

30.09.2016р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс" до господарського суду Київської області було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 27.09.2016р. в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 16 581,20 грн. основного боргу, у зв'язку з тим, що відповідач 02.09.2016р. здійснив часткову оплату заборгованості в розмірі 5 000,00 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи із змісту поданої заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс" про зменшення розміру позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову, відповідно суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаного клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс" від 27.09.2016р. про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" заборгованості в сумі 16 581,20 грн.

В судове засідання 10.10.2016р. з'явився представник позивача, який в усних поясненнях позов (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.09.2016р.) підтримав повністю та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судові засідання 26.09.2016р. та 10.10.2016р. не з'явився, витребувані судом документи та відзив на позов не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії ухвал від 07.09.2016р. та від 26.09.2016р. рекомендованим листом з повідомленням.

Поштове відправлення з копією ухвали від 07.09.2016р. повернулось на адресу суду. Поштове відправлення з копією ухвали від 26.09.2016р. підприємством зв'язку станом на день розгляду справи №911/2883/16 на адресу суду не повернуто.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс", м. Київ (далі - ТОВ "Київ-Газ-Сервіс" до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д", м. Вишгород (далі - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д") вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися торони.

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором підряду та надання послуг.

Між позивачем (ТОВ "Київ-Газ-Сервіс") та відповідачем (ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д") була досягнута домовленість, про те що позивач зобов'язується надати послуги з ремонту автомобіля ТАТА LPT 613/38-02 д.н.з. НОМЕР_1, а відповідач прийняти надані послуги та оплатити їх.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль ТАТА LPT 613/38-02 д.н.з. НОМЕР_1 було передано замовником виконавцю згідно Акту прийому-передачі автомобіля № КГС0002516 від 04.12.2015р. та складено робочу заявку до Акту виконаних робіт № КГС 0002516 від 04.12.2015 р.

04.12.2015р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №КГС0005373 на суму 47 534,48 грн.

17.12.2015 р. було складено та підписано Акт виконаних робіт № КГС 0002516 на суму 41 581,20 грн. (з боку замовника підписаний представником за довіреністю №617 від 17.12.2015р.), згідно якого замовник прийняв виконані роботи, надані послуги без зауважень та претензій.

В подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунок щодо оплати наданих послуг від 17.12.2015р. № КГС0005583 на суму 41 581,20 грн.

Як вбачається з банківської довідки АТ «ОСОБА_3 Аваль», відповідач, з посиланням на вказани рахунок, сплатив позивачу кошти частково, в загальній сумі 25 000,00 грн., а саме сплатив:

22.02.2016р. платіжним дорученням №1869 суму 5000,00 грн.;

06.04.2016р. платіжним дорученням № 2015 суму 10 000,00 грн.;

20.07.2016р. платіжним дорученням №2336 суму 5000,00 грн.;

02.09.2016р. платіжним дорученням №2482 суму 5000,00 грн.

Оскільки зміст договору вбачається з документів, якими обмінялися сторони (робоча заявка, акт виконаних робіт, довіреність, рахунок, платіжні доручення) суд робить висновок про те, що сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину надання послуг між сторонами зафіксований у підписаному сторонами Акті виконаних робіт №КГС0002516 від 17.12.2015р., то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.05.2016р. та 19.07.2016р. ТОВ "Київ-Газ-Сервіс" звертався до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д" з листами-вимогами щодо оплати наданих послуг з ремонту автомобіля ТАТА LPT 613/38-02 д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 41 581,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи №911/2883/16 копіями описів вкладення в цінний лист та фіскальними чеками "Укрпошти".

Враховуючи наведене вище, строк по оплаті наданих позивачем відповідачу послуг по ремонту автомобіля ТАТА LPT 613/38-02 д.н.з. НОМЕР_1 є таким, що настав.

Враховуючи подані позивачем докази часткової оплати виконаних робіт (наданих послуг) в сумі 25 000,00 грн., суд встановив, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 41 581,20 грн. - 25 000,00 грн. = 16 581,20 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини у порушення зобов'язання покладає на сторону, яка порушила зобов'язання.

Відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав, доводи позивача не спростував, доказів оплати за надані послуги та виконані роботи з ремонту автомобіля в розмірі, більшому, ніж доводить суду позивач, суду не представив.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 16 581,20 грн. є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити повністю.

У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, "Карат", Промисловий майданчик, будинок 5-А, приміщення №1, ідентифікаційний код 37496261)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Газ-Сервіс" (02156, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36192323)

16 581,20 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня двадцять копійок) основного боргу,

1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 25.10.2016р.

Суддя О.В. Конюх