Рішення

від 19.10.2016 по справі 916/1361/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р.Справа № 916/1361/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1170 від 27.09.2016р.

Від відповідачів:

- від товариства з обмеженою відповідальністю „Гуртожиток творчих працівників": Мартьола Д.С. за довіреністю №32 від 29.12.2015р.

- від Одеської обласної ради: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю „Гуртожиток творчих працівників" та Одеської обласної ради про усунення перешкод у здійсненні прав співвласника допоміжних приміщень житлового будинку та зобов'язання утримуватись від певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гуртожиток творчих працівників" (далі по тексту - ТОВ „Гуртожиток творчих працівників") про зобов'язання відповідача не здійснювати перешкод позивачеві у користуванні допоміжними приміщеннями житлового будинку, припинити протиправні дії щодо обмеження доступу до цих приміщень та до обладнання, яке у них знаходиться, забезпечити позивачеві вільний доступ до всіх допоміжних приміщень, які розташовані в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 та утримуватись від вчинення будь-яких інший дій, що обмежують вільне використання ОСОБА_4 вказаних допоміжних приміщень. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_4 як співвласника допоміжних приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з боку ТОВ „Гуртожиток творчих працівників".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2016р. (суддя Гуляк Г.І.) в порядку ст. 24 ГПК України до участі у справі №916/1361/16 було залучено Одеську обласну раду в якості іншого відповідача.

В подальшому, на підставі розпорядження виконуючого обов'язків керівника апарату господарського суду Одеської області №766 від 25.08.2016р. в результаті повторного автоматичного розподілу дану справу було передано на розгляд судді Желєзній С.П., яка ухвалою від 29.08.2016р. прийняла справу до свого провадження.

В судових засіданнях по даній справі та у відзиві на позовну заяву (вх. №14177/16 від 07.06.2016р.) ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" зазначав, що ним частково визнаються позовні вимоги ОСОБА_4, проте відповідач заперечував проти надання доступу до даху будинку, який, за переконанням ТОВ „Гуртожиток творчих працівників", не належить до допоміжних приміщень.

27.09.2016р. ОСОБА_4 було подано до суду заяву про зміну предмета позову (вх. №2-5098), у відповідності до якої останній просив суд зобов'язати ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" не вчиняти перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права як співвласника допоміжних приміщень на користування ними, шляхом цілодобового надання ключів від них; забезпечити ОСОБА_4 цілодобовий та безперешкодний доступ до наступних допоміжних приміщень:

1. підвал, літ. „А" ( частини приміщення: 1) №2 підвал, площею 40,9 кв. м.; 2) №3 насосна, площею 105 кв. м.; 3) №4 підвал, площею 25,7 кв. м.; 4) № 5 щитова, площею 25,5 кв. м.; 5) №6 плотницька, площею 26,1 кв. м.; 6) №7 підвал, площею 65,7 кв. м.)

2. 1 поверх, літ. „А", (частини приміщення: №19 вестибюль, площею 90,1 кв. м.)

3. технічний поверх

4. дах будівлі, які розташовану у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до абзацу 1 п. п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду судом як остаточна.

Одеська обласна рада жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилась та про причини неявки суд не повідомила. При цьому, суд зазначає, що поштові відправлення, які були надіслані за адресою місцезнаходження Одеської обласної ради згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, були вручені відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 на праві приватної часткової власності (розмір частки 1/4) належать нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 530, 531, що підтверджується витягами комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" №32473779 від 13.12.2011 року та №32104770 від 18.11.2011 року про державну реєстрацію прав.

З метою функціонування нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_4, останнім було укладено відповідні договори про надання комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007р. між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством „Одасаобенерго" було укладено договір про постачання електричної енергії. 01.07.2015р. між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю „Одесагаз-Постачання" було укладено договір №0051869(3) на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання. 01.10.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" та позивачем по справі був укладений договір №2656/3 про надання послуг водопостачання та водовідведення. Зазначені договори укладені ОСОБА_4 для споживання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому, 09.06.2012р. з метою забезпечення ефективності теплопостачання будинку ОСОБА_4 на даху будинку було встановлено модульну котельну установку системи ФЕГ-ВЕСТАЛ.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 як співвласник будинку за адресою: АДРЕСА_2, вважає, що йому, як стороні за договорами про надання комунальних послуг є необхідний доступ до допоміжних приміщень, проте ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" перешкоджає позивачу у реалізації власних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Гуртожиток творчих працівників"(Повірений) на підставі договору доручення від 01.01.2012р., укладеного з управлінням культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації (Довіритель) від імені Одеської обласної ради, зобов'язується за свій рахунок вчиняти юридичні дії з організації управління майном Довірителя: 7, 8, 9 поверхи гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною прощею 1 173,6 кв. м., нежитловими приміщеннями будівлі загальної площею 793,9 кв. м.

04.07.2016р. між ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" (Управитель) та Управлінням культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Установник управління) від імені Одеської обласної ради було укладено договір управління майном №979, відповідно до якого Установник управління передає Управителю, а Управитель приймає в управління та здійснює управління наступним майном: 7, 8, 9 поверхи будівлі гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною прощею 1 173,6 кв. м.

Умовами п. 2 договору управління майном №979 від 04.07.2016р. передбачено, що майно, яке передано ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" належить Одеській обласній раді на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 25.10.2000р. виконавчим комітетом Одеської міської ради за №010264.

Положеннями п. 1.4 договору управління майном №979 від 04.07.2016р. встановлено, що Управитель також здійснює управління майном - не житловими та допоміжними приміщеннями будівлі гуртожитку, що є об'єктами права спільної сумісної власності власника та інших співвласників - власників нежитлових приміщень будівлі гуртожитку.

ОСОБА_4 неодноразово звертався до ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" із проханням надати доступ до допоміжних приміщень, зокрема, листами №10 від 01.03.2016р., №26 від 16.09.2016р., проте ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" було відмовлено у задоволення прохання ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що всі допоміжні приміщення належать на праві власності Одеській обласній раді.

Вирішуючи питання про правомірність заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Порядок здійснення права спільної сумісної власності передбачений, зокрема, ч. 1 ст. 369 ЦК України, відповідно до якої співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Варто зауважити, що рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-2/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) було надано тлумачення частини статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII, та у відповідності до якого Конституційний Суд України дійшов наступного висновку: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2011р., яке відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 23 лютого 2006 року N 3477-IV (з наступними змінами і доповненнями) є для суду джерелом права при розгляді справ та яке набуло статусу остаточного 10.05.2011р., також було встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку спільно користуються допоміжними приміщеннями такого будинку, тому будь-які обмеження з боку інших співвласників є порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що підвал, частина приміщення №19 (вестибюль) та технічний поверх в силу законодавчих приписів належать до допоміжних приміщень будинку, оскільки такі приміщення забезпечують функціонування житлових та нежитлових приміщень будинку гуртожитку. Щодо даху будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, то його слід віднести до несучої конструкції будинку, під якою розуміють будівельну конструкцію, що становить несучий остов (каркас) будинку або споруди, забезпечуючи його надійність і довговічність (лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20.12.2010 р. N 22-22/3622/0/6-10). Таким чином, дах будинку є самостійним об'єктом спільного майна власників багатоквартирного будинку нарівні із допоміжними приміщеннями відповідно до ст. 382 ЦК України.

В свою чергу, визначення поняття нежитлові приміщення у гуртожитку міститься, зокрема, у ст. 1-1 Закону України Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" N 500-VI від 4 вересня 2008 (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до якого нежитловими приміщеннями у гуртожитку є - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать до житлових приміщень і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Враховуючи, що нежитлові приміщення, які належать на праві власності ОСОБА_4, знаходяться у будівлі гуртожитку, суд вважає за необхідне встановити порядок використання допоміжних приміщень у гуртожитку у відповідності до положень Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Відповідно до ст. 1-1 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" N 500-VI від 4 вересня 2008 року допоміжними приміщеннями у гуртожитку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно з п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі N 1-22/2011 від 9 листопада 2011 року (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду) за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.

В силу положень п. п. 10, 11 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням, зокрема, наступного підходу: власники житлових і нежитлових приміщень у гуртожитках є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку; власники житлових та нежитлових приміщень у гуртожитку можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.

В силу положень ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що в силу законодавчих приписів власники житлових та нежитлових приміщень гуртожитку повинні спільно користуватись майном багатоквартирного будинку, яке належить до спільного майна мешканців такого будинку, якщо відповідно до ст. 369 ЦК України інше не встановлено за домовленістю між ними.

За таких обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 до ТОВ „Гуртожиток творчих працівників", яке здійснює управління частиною будинку відповідно до договору управління майном №979 від 04.07.2016р., укладеним з Одеською обласною радою в повному обсязі. При цьому, оскільки відповідачем по даній справі також є Одеська обласна рада, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Положеннями п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги лише до одного відповідача - ТОВ „Гуртожиток творчих працівників", суд вважає за необхідне припинити провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської обласної ради у зв'язку з відсутністю предмета спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі та зобов'язання ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" не чинити перешкод ОСОБА_4 як співвласнику допоміжних приміщень у користуванні такими допоміжними приміщеннями шляхом безперешкодного доступу та надання ключів до наступних допоміжних приміщень, які розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2: підвал, літ. „А" ( частини приміщення: 1) №2 підвал, площею 40,9 кв. м.; 2) №3 насосна, площею 105 кв. м.; 3) №4 підвал, площею 25,7 кв. м.; 4) № 5 щитова, площею 25,5 кв. м.; 5) №6 плотницька, площею 26,1 кв. м.; 6) №7 підвал, площею 65,7 кв. м.); поверх, літ. „А", (частини приміщення: №19 вестибюль, площею 90,1 кв. м.); технічний поверх; дах будівлі відповідно до ст. ст. 316, 356, 369, 382, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 1-1, 3 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2011р.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ „Гуртожиток творчих працівників" відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1 . Провадження у справі №916/1361/16 в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеської обласної ради - припинити

2. Позов задовольнити.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Гуртожиток творчих працівників" /65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29, ідентифікаційний код 37873655/ не чинити перешкод фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 /65085, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 1811201715/ як співвласнику допоміжних приміщень у користуванні допоміжними приміщеннями шляхом безперешкодного доступу та надання ключів до наступних приміщень, які розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2: підвал, літ. „А" (частини приміщення: 1) №2 підвал, площею 40,9 кв. м.; 2) №3 насосна, площею 105 кв. м.; 3) №4 підвал, площею 25,7 кв. м.; 4) № 5 щитова, площею 25,5 кв. м.; 5) №6 плотницька, площею 26,1 кв. м.; 6) №7 підвал, площею 65,7 кв. м.); поверх, літ. „А", (частини приміщення: №19 вестибюль, площею 90,1 кв. м.); технічний поверх; дах будівлі. Наказ видати.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Гуртожиток творчих працівників" /65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 27/29, ідентифікаційний код 37873655/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 /65085, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 1811201715/ судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24 жовтня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна