Постанова

від 21.10.2016 по справі 906/1291/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року Справа № 906/1291/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Максютинська Д. В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність б/н, від 30.05.2016р.

відповідача 1 - представник не з"явився

відповідача 2 - ОСОБА_3О довіреність № 99 від 30.09.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.16р. у справі № 906/1291/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро"

до відповідача ОСОБА_4 товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Лана"

відповідача 2 :Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про визнання недійсним договору застави від 02.04.2013

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лотуре-АгроВ» (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області із заявою (том 2, а.с.92-96) про перегляд рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 року по справі № 906/1291/15 за нововиявленими обставинами, в якій просить переглянути дане рішення, скасувати його та прийняти нове рішення, яким задоволити позов ТОВ В«Лотуре-АгроВ» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Ла ЛанаВ» (надалі - відповідач 1) та публічного акціонерного товариства В«ЗлатобанкВ» (надалі - відповідач 2) про визнання недійним договору застави від 02.04.2013.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.07.2016 (т.2, а.с.219-221) заяву задоволено, переглянуто рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 року по справі № 906/1291/15 за нововиявленими обставинами, дане рішення скасовано та прийнято нове рішення, визнано недійсним договір застави, укладений 02.04.2013 між відповідачем 1 та відповідачем 2, що зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №531.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що рішенням суду від 19.04.2016 по справі 906/273/16, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 31.01.2013 року, оформлене протоколом №3, та рішення загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 27.03.2013 року, оформлене протоколом №4. Обставини визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 31.01.2013 року та 27.03.2013 року не були відомі і не могли бути відомі TOB В«Лотуре-АгроВ» , на час розгляду справи №906/1291/15 про визнання недійсним договору застави, оскільки рішення у справі №906/273/16 про визнання недійними рішень Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» було винесено лише 19.04.2016 року.

Крім того, суд зазначив, що укладаючи 02.04.2013 року з СТОВ В«Ла ЛанаВ» договір застави, ПАТ В«ЗлатобанкВ» мав перевірити повноваження представника СТОВ В«Ла ЛанаВ» , а також повноваження інших органів управління СТОВ В«Ла ЛанаВ» та TOB В«Лотуре-Агро, а , отже, ПАТ В«ЗлатобанкВ» діяв необачно та на власний ризик.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою (т.3, а.с.3-9) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.2016 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним зВ»ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зокрема зазначає, що позивачу на момент звернення до суду із позовною заявою у даній справі було відомо про обставини недійсності вищевказаних протоколів, про що свідчить зміст позовної заяви, а тому ці обставини не є нововиявленими.

Крім того, апелянт вказує, що позивачем, згідно ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України, не доведено, що відповідач 2 при укладенні договору діяв недобросовісно та нерозумно.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на докази, долучені до справи під час її розгляду судом першої інстанції, які відображали суть взаємовідносин з позивачем та відповідачем 1 як до укладення договору застави, так і в подальшому в процесі його виконання, які в свою чергу підтверджують відсутність недобросовісності та нерозумності зі сторони банку.

При цьому скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16, в якій зазначено, що договорі може бути визнаний недійсним із підстав недійсності рішення загальних зборів учасників товариства у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1291/15 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. (т.3, а.с.1).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 20.09.2016 року на 10.00 год.(т.3, а.с.2).

22.08.2016 до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т.3, а.с. 36-38).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 клопотання апелянта задоволено, згідно ч.3 ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2016 року на 11.00 год. в режимі відеоконференції, відповідальним за проведення відеоконференції визначено господарський суд м.Києва (т.3, а.с.40-41).

19.09.2016 через канцелярію суду до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача у справі, у якому останній просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (т.3, а.с.59-60).

У своєму відзиві позивач зазначає, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову (рішення від 12.10.2015 у даній справі), суд виходив саме із правомірності рішення загальних зборів відповідача1 від 31.01.2013 року та 27.03.2013. Обставини недійсності вищевказаних рішень встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.2016 у справі №906/273/16 і відповідно до вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу є нововиявленими для розгляду справи №906/1291/15 та спростовують обставини, покладені в основу рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 року. При цьому позивач посилається на аналогічні правові висновки Верховного Суду України в ухвалі від 21.10.2015 року у справі №3-740гс15 та постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2015 року № 5011-9/11238-2012. Тому, позивач не погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, щодо відсутності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, позивач не погоджується із доводами апелянта щодо добросовісності та розумності його дій при укладенні оспорюваного договору. При цьому позивач посилається на те, що відповідач 2 мав у своєму розпорядженні статут позивача та відповідача1, а також протоколи загальних зборів учасників відповідача2 №3 від 31.01.2013 та №4 від 27.03.2013. Дані обставини свідчать про те, що 29.03.2012 кредитний комітет відповідача2, розглядаючи питання кредитування позивача, та прийняття забезпечення від відповідача1, мав знати про статутні обмеження повноважень генерального директора позивача та директора відповідача1. Тому, апелянт діяв необачно та власний ризик. Відтак, посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16 позивач вважає необґрунтованим.

В судовому засіданні 23.09.2016р., яке проведено в режимі відеоконференції, представник відповідача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі. Зазначив, що обставини недійсності протоколів загальних зборів ТОВ "Ла Лана" були відомі позивачу ще до звернення до суду із позовною заявою у даній справі, а тому визнання рішенням господарського суду Житомирської області ві 1904.2016 у справі №906/273/16 недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Ла Лана" не є нововиявленою обставиною.

Представник відповідача 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, повідомлення про вручення поштових відправлень повернулось із відміткою "Адресат за даною адресою не проживає". Разом з тим, судом встановлено, що адреса місцезнаходження відповідача 1, за результатом безкоштовного запиту на веб-сайті Міністерства юстиції України, згідно Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, не змінилась.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги відповідача, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Водночас представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні представник відповідача 2 не заперечив щодо відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду на п"ятнадцять днів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 року розгляд апеляційної скарги продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.10.2016 на 10.00 год. в режимі відеоконференції (т.3, а.с.75-76).

В судовому засіданні, яке відбулось 21.10.2016, представник відповідача 2 ОСОБА_3, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечили доводи апеляційної скарги відповідача 2, з підстав викладених у відзиві, вважають її безпідставною та необґрунтованою. Просять суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, повідомлення про вручення поштових відправлень повернулось із відміткою "Адресат за даною адресою не проживає". Разом з тим, судом встановлено, що адреса місцезнаходження відповідача 1, за результатом безкоштовного запиту на веб-сайті Міністерства юстиції України, згідно Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, не змінилась

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача1 за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача2, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2015 року TOB В«Лотуре-АгроВ» звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору застави комбайна зернозбирального, заводський № 216, заставною вартістю 316 390,00 грн., укладеного 02.04.2013 року між СТОВ В«Ла ЛанаВ» та ПАТ В«ЗлатобанкВ» , який зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за № 531.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що договір застави від 02.04.2013, яким забезпечені вимоги ПАТ "Златобанк" за кредитним договором №83/1/13-KL, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Лотуре-Агро", підписаний від імені СТОВ "Ла Лана" директором товариства ОСОБА_5 з перевищенням повноважень та є недійсним.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 року по справі №906/1291/15 у задоволенні позову TOB В«Лотуре-АгроВ» відмовлено.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.04.2016 року по справі №906/273/16, яке вступило у законну силу, рішення Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 31.01.2013 року, оформлене протоколом №3, та рішення загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 27.03.2013 року, оформлене протоколом №4, визнано недійсними.

Зокрема, рішенням суду від 19.04.2016 по справі 906/273/16, були встановлені наступні обставини.

Відповідно до пп. к) п. 9.4 статуту СТОВ "Ла Лана" до виключної компетенції загальних зборів учасників належить попереднє погодження будь-яких цивільно-правових угод, вартість кожної з яких перевищує 50 000,00 грн. шляхом підписання відповідного рішення (протоколу загальних зборів учасників.

Протокол № 2 загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана" стосувався призначення ОСОБА_5.A. на посаду директора СТОВ "Ла Лана" і не містив рішень щодо укладення оспорюваного договору застави.

В протоколах Загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана" № 3 та № 4 містилися данні про прийняте рішення Загальними зборами учасників СТОВ "Ла Лана" про передачу в заставу ПАТ "Златобанк" комбайна зернозбирального, заводський № 216.

Зазначені протоколи № 3 та № 4 Загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана" були підписані керівниками TOB "Лотуре-Агро", відповідно протокол № З Загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана» підписала ОСОБА_6, а протокол № 4 Загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана" підписав ОСОБА_7.

Однак, зазначені керівники TOB "Лотуре-Агро" не мали повноважень представляти TOB "Лотуре-Агро" на Загальних зборів учасників СТОВ "Ла Лана" 31.01.2013 р. чи 27.03.2013 р., оскільки їм такі повноваження не були надані окремим рішенням Загальних зборів учасників TOB "Лотуре-Агро".

Відповідно до пункту 9.4.27 Статуту TOB "Лотуре-Агро" до виключної компетенції загальних зборів учасників даного підприємства віднесено питання про окремо уповноваження особи та попереднє визначення порядку голосування („за" чи „проти") на загальних зборах учасників дочірніх підприємств TOB "Лотуре-Агро" ( або будь-яких юридичних осіб, частка /участь TOB "Лотуре-Агро" в яких становить від 50% або в яких TOB "Лотуре-Агро" має від 50% відсотків голосів).

Рішення суду від 19.04.2016 по справі №906/273/16 набрало законної сили.

Розглядаючи заяву позивача про перегляд рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Рішення, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці рішення; заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розглядається господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня надходження; у разі залишення рішення без змін за результатами перегляду судового рішення про це приймається ухвала.

При цьому підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За своєю природою нововиявлені обставини є такими, що не були і не могли бути відомі заявникові на час прийняття спірного судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову TOB В«Лотуре-АгроВ» , суд виходив із правомірності рішення Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 31.01.2013 року, яке оформлені протоколом №3, та рішення Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 27.03.2013 року, яке оформлені протоколом №4.

Зокрема, судовим рішенням від 12.10.2015 зазначено, що на день звернення до суду вищевказані протоколи загальних зборів учасників відповідача1 не скасовані та не визнані недійсними, а тому дослідження питання правомірності прийняття рішень на загальних зборах відповідача1 є вимогою, яку слід розглядати в іншому позовному провадженні (т.2, а.с. 88-90).

Відтак, колегія суддів констатує, що обставини недійсності рішень загальних зборів не вивчались судами та не були встановлені, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» від 31.01.2013 року та 27.03.2013 року не були відомі і не могли бути відомі TOB В«Лотуре-АгроВ» , на час розгляду справи №906/1291/15 про визнання недійсним договору застави, оскільки рішення у справі №906/273/16 про визнання недійними рішень Загальних зборів учасників СТОВ В«Ла ЛанаВ» було винесено лише 19.04.2016 року.

Аналогічні правові висновки викладені України в ухвалі Верховного Суду від 21.10.2015 року у справі №3-740гс15 та постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2015 року № 5011-9/11238-2012.

Щодо обставин обізнаності відповідача2 про наявність обставин, як підтверджують відсутність повноважень представників підприємств на укладення договору застави, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Матеріалами справи встановлено, і не спростовується апелянтом, що він мав у своєму розпорядженні статут позивача та відповідача1, а також протоколи загальних зборів учасників відповідача2 №3 від 31.01.2013 та №4 від 27.03.2013.

Відтак, укладаючи 02.04.2013 року договір застави ПАТ В«ЗлатобанкВ» мав можливість ознайомитись зі статутними документами заставодавця.

Оскільки частка TOB В«Лотуре-АгроВ» в СТОВ В«Ла ЛанаВ» становить більше 50%, то порядок голосування представника TOB В«Лотуре-АгроВ» (В«заВ» чи В«протиВ» ) на Загальних зборах СТОВ В«Ла ЛанаВ» мав визначатися виключно Загальними зборами учасників TOB В«Лотуре-АгроВ» .

Відповідно до пп. к) п. 9.4 статуту СТОВ "ЛА ЛАНА" до виключної компетенції загальних зборів учасників належить попереднє погодження будь-яких цивільно-правових угод, вартість кожної з яких перевищує 50 000,00 грн. шляхом підписання відповідного рішення (протоколу Загальних зборів учасників).

Відповідно до п. 9.4.27. статуту TOB В«Лотуре-АгроВ» до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства належить питання про попереднє визначення порядку голосування (В«за чи В«протиВ» ) на загальних зборах учасників дочірніх підприємств TOB В«Лотуре-АгроВ» (або будь-яких юридичних осіб, частка/участь TOB В«Лотуре-АгроВ» в яких становить від 50% або в яких TOB В«Лотуре-АгроВ» має від 50 % відсотків голосів) окремо уповноваженої на те товариством особи.

Згідно ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Крім того, встановлено, що загальними зборами позивача відповідно до пункту 9.4.27 Статуту не приймалось окремого рішення щодо окремого уповноваження особи та попереднього визначення порядку голосування на загальних зборах учасників відповідача1 з питання укладення договору застави від 02.04.2013р.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що укладаючи 02.04.2013 року з СТОВ В«Ла ЛанаВ» договір застави, ПАТ В«ЗлатобанкВ» мав перевірити повноваження представника СТОВ В«Ла ЛанаВ» , а також повноваження інших органів управління СТОВ В«Ла ЛанаВ» та TOB В«Лотуре-Агро, а , отже, ПАТ В«ЗлатобанкВ» діяв необачно та на власний ризик.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вищевказаний висновок суду першої інстанції не суперечить правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-62цс16.

Зокрема, при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого з огляду на приписи статей 92, 203, 215 ЦК України, договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

Разом із тим, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

А відтак, ознайомившись з статутними документами сторін правочину та протоколами загальних зборів учасників відповідача 2, банк не був позбавлений можливості самостійно встановити повноваження осіб, що представляли сторони при укладанні спірного договору.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Разом з тим, відповідачем 2 не подано до суду доказів на спростування висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо наявності можливостей відповідачач2 на перевірку повноважень представників підприємств при укладенні договору застави.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача2 згідно ст.49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк від 27.07.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2016 року у справі №906/1291/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1291/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.